Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
V_I_Smolyar_Fiziologiya_ta_gigiyena_kharchuvann...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Тваринні жири

Найпоширенішими видами тваринних жирів є жири сіль­ськогосподарських тварин (яловичий, баранячий жир і свиняче сало), а також жири морських тварин та риб. У жирах сільсько­господарських тварин переважають насичені жирні кислоти (пальмітинова, стеаринова та ін.), кількість яких становить не менше 50 % загальної їх кількості. Ненасичені жирні кислоти представлені в основному олеїновою (35—50 %) та невеликою кількістю лінолевої кислоти (3—10 %). Переважання у складі жирів сільськогосподарських тварин насичених жирних кислот зумовлює їх високу температуру плавлення та тугоплавкість.

Для одержання тваринних жирів використовують сало-сирець, тобто жирову тканину, зняту з різних місць відкладання жиру. Забороняється використовувати для виготовлення харчових жирів сировину з незадовільними органолептичними показниками (нехарактерний колір, гіркий смак, неприємний запах прокислої сировини тощо).

Харчові жири витоплюють методом сухого або мокрого саловитоплення, за допомогою електричного струму, хімічними методами (лужний або кислотний способи), а також за допомо­гою розчинників. Важливим етапом у одержанні тваринного жиру є найповніше відокремлення його від шквари, що досяга­ється пресуванням на шнекових та гідравлічних пресах. Чим менша температура шквари під час пресування, тим менше жиру залишається в пресовій шкварі. Після витоплювання жир відстоюють у спеціальних відстойниках або сепарують на сепараторах, а потім фільтрують на фільтрувальних пресах.

Після витоплювання жир охолоджують. При повільному охо­лодженні витопленого жиру високоплавкі гліцероли утворюють кристали, а низькоплавкі залишаються в рідкому стані. Пресу­ванням жирів після закінчення процесу кристалізації одержу­ють 60 % олеопродуктів і 40 % олеостеарину.

Олео-ойль (з яловичого жиру) та шіп-ойль (з баранячого жиру) — найбільш цінні в біологічному відношенні тваринні жири, оскільки містять менше тугоплавких жирних кислот та більше ненасичених жирних кислот, що зумовлює більш низьку

температуру плавлення олеопродуктів (до 32 °С). В олеопродук-тах не дозволяється вміст свинцю. Олова може бути не більш як 200 мг/кг продукту. Зберігають олеопродукти при темпера­турі не вище 5 °С та відносній вологості повітря не вище 85 % протягом 1 міс.

Харчові та біологічні властивості свинячого жиру кращі, ніж яловичого та баранячого. Свинячий жир містить на 20 % менше насичених жирних кислот і на 40 % менше стеаринової кислоти, ніж яловичий та баранячий, що забезпечує його краще засво­єння організмом. У свинячому жирі у 3 рази більше ПНЖК, ніж у яловичому, та в 2,5 разу більше, ніж у баранячому жирі. Особливо багато у свинячому жирі біологічно високоактивної арахідонової кислоти — у 5 разів більше, ніж у яловичому або баранячому.

Згідно з державним стандартом у тваринних жирах вищого гатунку допускається вміст вологи не більше 0,2 %, кислотне число не повинне перевищувати 1,2, в жирі 1-го гатунку — відповідно не більше 0,3 % і 2,2 % КОН 1 г жиру.

Кістковий жир

Кістковий жир одержують шляхом виварювання його з кісток автоклавуванням, дифузними та іншими методами. Кістковий мозок містить значну кількість нейтрального жиру (92—94 %), лецитину (1,8—2 %), заліза (0,1—0,15 %).

Хімічний склад кісткового жиру характеризується високим вмістом ненасичених жирних кислот (від 53 до 76,5 %). Згідно з державним стандартом у кісткових жирах вищого гатунку дозволяється вміст вологи не більше 0,2 %, кислотне число не повинне перевищувати 1,2, в жирі 1-го гатунку — відповідно 0,3 % і 2,2 %.

Олії

Сировиною для одержання олії є насіння олійних рослин. Вміст жиру в насінні олійних рослин залежить від сорту, умов вирощування, клімату та багатьох інших факторів і коливається від 29 до 57 %.

В процесі підготовки до виробництва олії насіння шеретують (звільняють від оболонок), подрібнюють, розмелюють на валь­цях, зволожують і нагрівають подрібнену м'якоть. Зволоження та нагрівання подрібненої м'якоті призводить до істотних змін колоїдної структури білкових та слизистих речовин, що веде До руйнування емульсії жиру з клітинним соком і в подальшому

до злиття дрібних крапель жиру у більші. Жир з насіння олійних культур вилучають екстрагуванням або пресуванням. При холодному пресуванні одержують олію з найбільш збереже­ними природними властивостями. Крім високих смакових якостей, олія, одержана методом холодного пресування, відріз­няється найбільшою біологічною цінністю, оскільки має більшу кількість біологічно активних речовин. Однак олії, одержані методом холодного пресування, нестійкі при зберіганні. Крім того, в макусі залишається значна кількість жиру, що потребує додаткового проведення екстрагування або гарячого пресу­вання.

Олії, одержані шляхом гарячого пресування, більш забарвлені і ароматичні за рахунок продуктів руйнування, утворених у процесі нагрівання. Метод гарячого пресування дає змогу зменшити вміст в олії білкових, слизистих та інших речовин і таким чином підвищити її стійкість при тривалому зберіганні. Для одержання олії високої якості використовують комбіноване вилучення її з м'якоті нагріванням в спеціальних жаровнях (форчанах) з наступним вилученням залишків жиру екстра­гуванням або пресуванням. При екстрагуванні використовують різні органічні розчинники (наприклад, бензин). Важливим етапом при одержанні олії екстракційним способом є звіль­нення її від залишків розчинника. Рафінація олії гарантує звільнення її від усіх інших домішок, в тому числі і від меха­нічних домішок та вільних жирних кислот.

За ступенем очищення олії поділяють на сирі, нерафіновані і рафіновані. Олія, піддана лише фільтрації, називається сирою і є найбільш повноцінною. В ній повністю зберігаються фосфа­тиди, токофероли, стерини та інші біологічно цінні речовини. Крім того, сирі олії мають високі смакові якості. Нерафіно­вані— це олії, частково очищені відстоюванням, фільтрацією, гідратацією (обробка гарячою водою 70 °С) та нейтралізацією. Нерафіновані олії мають дещо меншу біологічну цінність (в процесі гідратації видаляється частина фосфатидів). Рафінована олія — це олія, оброблена за повною схемою рафінації (меха­нічне очищення, відстоювання, фільтрація та центрифугування). Під впливом гідратації білкові і слизисті речовини набрякають, коагулюють, випадають у осад і видаляються нейтралізацією (обробкою лугом при температурі 80—90 °С), що сприяє видаленню вільних жирних кислот. Олії також відбілюють і дезодорують. Дезодорацію проводять шляхом дії на олію водяної пари в умовах вакууму. В результаті рафінації (обробки олії адсорбентами — тваринне вугілля, гумбрин, флоридин та ін.) забезпечується прозорість та відсутність осаду, а також запаху

та смаку. В біологічному відношенні рафінована олія менш цінна, оскільки містить менше токоферолів та не містить фосфатидів. Олії, які містять токсичні домішки (наприклад, госипол у бавовняній олії), підлягають обов'язковій рафінації.

Основна біологічна цінність олій полягає у високому вмісті в них ПНЖК, вітаміну Е та деяких інших біологічно активних речовин.

За вмістом жирних кислот олії поділяють на 5 груп:

  1. Високоненасичені з вмістом ПНЖК до 80—90 % (лляна, конопляна).

  2. Середньоненасичені з вмістом ПНЖК до 40—50 % (соняш­никова, соєва, кукурудзяна, сезамова).

  3. З переважанням вмісту олеїнової кислоти — 80 % і більше (оливкова, мигдалева, арахісова).

  4. З переважанням вмісту ерукової кислоти — 50 % і більше (гірчична, ріпакова).

  5. З переважанням вмісту твердих насичених жирних кис­лот — понад 50 % (масло какао, кокосове масло).

До біологічно активних речовин олій належить бета-сіто-стерин, який має виразні ліпотропні властивості, відіграє важ­ливу роль в нормалізації жирового та холестеринового обміну. Вміст бета-сітостерину в більшості олій становить 200—300 мг на 100 г продукту.

Важливою складовою частиною олій є фосфоліпіди (фосфа­тиди). Найбільше їх містить соєва олія (до 3000 мг на 100 г), соняшникова (до 1500 мг на 100 г), кукурудзяна (до 1400 мг на 100 г). Однак в процесі рафінації олії фосфатиди майже повністю видаляються (залишається лише 100 мг на 100 г).

Олії повинні задовольняти вимогам державного стандарту. При температурі 4—6 °С та відносній вологості повітря 80— 85 % соняшникова та бавовняна олії в добре закупореній тарі мають зберігати свою високу якість протягом року; кислотність рафінованої соняшникової олії має становити 0,4—0,5, соє­вої — 0,3; вміст вологи та летких речовин — відповідно 0,15 % і 0,3 %.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]