- •Фізіологія та гігієна
- •Передмова
- •Предмет і завдання фізіології та гігієни харчування
- •III період — період бурхливого розвитку фізіології та гігієни харчування — з 50—60-х рр. XX ст. І до наших днів.
- •Контрольні запитання
- •Історія розвитку харчування людини
- •Автономна нервова система
- •Гуморальна система регуляції
- •Регуляція споживання їжі
- •Травлення їжі
- •Смакові відчуття
- •Відчуття запаху
- •Травлення в шлунку
- •Регуляція шлункової секреції
- •Участь підшлункової залози в травленні їжі
- •Порожнинне і мембранне травлення
- •Постійна мікрофлора травного каналу
- •Резорбція харчових речовин. Засвоєння їжі
- •Секреції ферментів підшлунковою залозою, які розщеплюють жири на складові частини;
- •Класифікація і характеристика харчових білків
- •Амінокислоти та їх значення в харчуванні
- •Білкові і небілкові функції амінокислот
- •Біологічна цінність білків
- •Джерела харчового білка
- •Класифікація і характеристика ліпідів
- •Вуглеводи
- •Класифікація та основна характеристика вуглеводів
- •Класифікація вітамінів
- •Водорозчинні вітаміни
- •Жиророзчинні вітаміни
- •Вітаміноподібні речовини
- •Мінеральні речовини
- •Макроелементи
- •Мікроелементи
- •Енергетичні витрати організму
- •Фізіологічні потреби людей в енергії
- •Визначення енергетичних витрат
- •Обмін речовин та енергії
- •Теоретичні аспекти харчування
- •Наукові концепції раціонального харчування
- •Альтернативні способи харчування
- •1. Харчування повинно здійснюватися виключно натуральними продуктами — такими, якими їх створила природа. При
- •4. Натуральна їжа загартовує травну систему, зміцнює непо- смуговані м'язи, сприяє збереженню здоров'я та запобігає виникненню захворювань.
- •Основи раціонального харчування
- •Особливості харчування дітей
- •Фізіологічні потреби дітей в енергії та харчових речовинах
- •Основи дієтичного харчування
- •Дієтичні продукти
- •Характеристика основних дієт
- •Штучне лікувальне харчування
- •Дієтичне харчування за кордоном
- •Основи лікувально-профілактичного харчування
- •Раціони лікувально-профілактичного харчування
- •Молоко як продукт лікувально-профілактичного призначення
- •Синтетичні вітаміни як продукт лікувально-профілактичного харчування
- •Борошно
- •Псування хліба
- •Псування борошна
- •Псування хлібних виробів
- •Екстрактивні речовини
- •Визрівання м'яса
- •Профілактика захворювань
- •0 °С гнильні зміни здебільшого викликають перші два роди бактерій, а при вищій температурі — всі вищезазначені бактерії.
- •Пастеризація молока
- •Псування молока та молочних продуктів
- •Риба та рибні продукти
- •Рибні продукти
- •Жирові продукти
- •Тваринні жири
- •Маргарини
- •Кулінарні жири
- •Кондитерські вироби
- •Безалкогольні та алкогольні напої
- •Безалкогольні напої на основі рослинної сировини
- •Натуральні плодоягідні соки
- •Тонізуючі напої
- •Мінеральні води
- •Лікеро-горілчані напої
- •Гігієнічна оцінка лікеро-горілчаних напоїв
- •Сторонні речовини в харчових продуктах
- •Харчові добавки
- •Барвники
- •Ароматизатори
- •Смакові речовини
- •Замінники цукру
- •Консерванти
- •Антиоксиданти
- •Емульгатори і стабілізатори
- •Загусники
- •Ферментні препарати
- •Використання харчових добавок в Україні
- •Харчові отруєння
- •Харчові отруєння мікробного походження
- •Загальна характеристика харчових токсикоінфекцій
- •Мінімальні заражаючі дози збудників харчових токсикоінфекцій, мікробних клітин в 1 г продукту
- •Харчові мікробні токсикози
- •Бур'янисті токсикози
- •Отруєння рибами та молюсками
Тваринні жири
Найпоширенішими видами тваринних жирів є жири сільськогосподарських тварин (яловичий, баранячий жир і свиняче сало), а також жири морських тварин та риб. У жирах сільськогосподарських тварин переважають насичені жирні кислоти (пальмітинова, стеаринова та ін.), кількість яких становить не менше 50 % загальної їх кількості. Ненасичені жирні кислоти представлені в основному олеїновою (35—50 %) та невеликою кількістю лінолевої кислоти (3—10 %). Переважання у складі жирів сільськогосподарських тварин насичених жирних кислот зумовлює їх високу температуру плавлення та тугоплавкість.
Для одержання тваринних жирів використовують сало-сирець, тобто жирову тканину, зняту з різних місць відкладання жиру. Забороняється використовувати для виготовлення харчових жирів сировину з незадовільними органолептичними показниками (нехарактерний колір, гіркий смак, неприємний запах прокислої сировини тощо).
Харчові жири витоплюють методом сухого або мокрого саловитоплення, за допомогою електричного струму, хімічними методами (лужний або кислотний способи), а також за допомогою розчинників. Важливим етапом у одержанні тваринного жиру є найповніше відокремлення його від шквари, що досягається пресуванням на шнекових та гідравлічних пресах. Чим менша температура шквари під час пресування, тим менше жиру залишається в пресовій шкварі. Після витоплювання жир відстоюють у спеціальних відстойниках або сепарують на сепараторах, а потім фільтрують на фільтрувальних пресах.
Після витоплювання жир охолоджують. При повільному охолодженні витопленого жиру високоплавкі гліцероли утворюють кристали, а низькоплавкі залишаються в рідкому стані. Пресуванням жирів після закінчення процесу кристалізації одержують 60 % олеопродуктів і 40 % олеостеарину.
Олео-ойль (з яловичого жиру) та шіп-ойль (з баранячого жиру) — найбільш цінні в біологічному відношенні тваринні жири, оскільки містять менше тугоплавких жирних кислот та більше ненасичених жирних кислот, що зумовлює більш низьку
температуру плавлення олеопродуктів (до 32 °С). В олеопродук-тах не дозволяється вміст свинцю. Олова може бути не більш як 200 мг/кг продукту. Зберігають олеопродукти при температурі не вище 5 °С та відносній вологості повітря не вище 85 % протягом 1 міс.
Харчові та біологічні властивості свинячого жиру кращі, ніж яловичого та баранячого. Свинячий жир містить на 20 % менше насичених жирних кислот і на 40 % менше стеаринової кислоти, ніж яловичий та баранячий, що забезпечує його краще засвоєння організмом. У свинячому жирі у 3 рази більше ПНЖК, ніж у яловичому, та в 2,5 разу більше, ніж у баранячому жирі. Особливо багато у свинячому жирі біологічно високоактивної арахідонової кислоти — у 5 разів більше, ніж у яловичому або баранячому.
Згідно з державним стандартом у тваринних жирах вищого гатунку допускається вміст вологи не більше 0,2 %, кислотне число не повинне перевищувати 1,2, в жирі 1-го гатунку — відповідно не більше 0,3 % і 2,2 % КОН 1 г жиру.
Кістковий жир
Кістковий жир одержують шляхом виварювання його з кісток автоклавуванням, дифузними та іншими методами. Кістковий мозок містить значну кількість нейтрального жиру (92—94 %), лецитину (1,8—2 %), заліза (0,1—0,15 %).
Хімічний склад кісткового жиру характеризується високим вмістом ненасичених жирних кислот (від 53 до 76,5 %). Згідно з державним стандартом у кісткових жирах вищого гатунку дозволяється вміст вологи не більше 0,2 %, кислотне число не повинне перевищувати 1,2, в жирі 1-го гатунку — відповідно 0,3 % і 2,2 %.
Олії
Сировиною для одержання олії є насіння олійних рослин. Вміст жиру в насінні олійних рослин залежить від сорту, умов вирощування, клімату та багатьох інших факторів і коливається від 29 до 57 %.
В процесі підготовки до виробництва олії насіння шеретують (звільняють від оболонок), подрібнюють, розмелюють на вальцях, зволожують і нагрівають подрібнену м'якоть. Зволоження та нагрівання подрібненої м'якоті призводить до істотних змін колоїдної структури білкових та слизистих речовин, що веде До руйнування емульсії жиру з клітинним соком і в подальшому
до злиття дрібних крапель жиру у більші. Жир з насіння олійних культур вилучають екстрагуванням або пресуванням. При холодному пресуванні одержують олію з найбільш збереженими природними властивостями. Крім високих смакових якостей, олія, одержана методом холодного пресування, відрізняється найбільшою біологічною цінністю, оскільки має більшу кількість біологічно активних речовин. Однак олії, одержані методом холодного пресування, нестійкі при зберіганні. Крім того, в макусі залишається значна кількість жиру, що потребує додаткового проведення екстрагування або гарячого пресування.
Олії, одержані шляхом гарячого пресування, більш забарвлені і ароматичні за рахунок продуктів руйнування, утворених у процесі нагрівання. Метод гарячого пресування дає змогу зменшити вміст в олії білкових, слизистих та інших речовин і таким чином підвищити її стійкість при тривалому зберіганні. Для одержання олії високої якості використовують комбіноване вилучення її з м'якоті нагріванням в спеціальних жаровнях (форчанах) з наступним вилученням залишків жиру екстрагуванням або пресуванням. При екстрагуванні використовують різні органічні розчинники (наприклад, бензин). Важливим етапом при одержанні олії екстракційним способом є звільнення її від залишків розчинника. Рафінація олії гарантує звільнення її від усіх інших домішок, в тому числі і від механічних домішок та вільних жирних кислот.
За ступенем очищення олії поділяють на сирі, нерафіновані і рафіновані. Олія, піддана лише фільтрації, називається сирою і є найбільш повноцінною. В ній повністю зберігаються фосфатиди, токофероли, стерини та інші біологічно цінні речовини. Крім того, сирі олії мають високі смакові якості. Нерафіновані— це олії, частково очищені відстоюванням, фільтрацією, гідратацією (обробка гарячою водою 70 °С) та нейтралізацією. Нерафіновані олії мають дещо меншу біологічну цінність (в процесі гідратації видаляється частина фосфатидів). Рафінована олія — це олія, оброблена за повною схемою рафінації (механічне очищення, відстоювання, фільтрація та центрифугування). Під впливом гідратації білкові і слизисті речовини набрякають, коагулюють, випадають у осад і видаляються нейтралізацією (обробкою лугом при температурі 80—90 °С), що сприяє видаленню вільних жирних кислот. Олії також відбілюють і дезодорують. Дезодорацію проводять шляхом дії на олію водяної пари в умовах вакууму. В результаті рафінації (обробки олії адсорбентами — тваринне вугілля, гумбрин, флоридин та ін.) забезпечується прозорість та відсутність осаду, а також запаху
та смаку. В біологічному відношенні рафінована олія менш цінна, оскільки містить менше токоферолів та не містить фосфатидів. Олії, які містять токсичні домішки (наприклад, госипол у бавовняній олії), підлягають обов'язковій рафінації.
Основна біологічна цінність олій полягає у високому вмісті в них ПНЖК, вітаміну Е та деяких інших біологічно активних речовин.
За вмістом жирних кислот олії поділяють на 5 груп:
Високоненасичені з вмістом ПНЖК до 80—90 % (лляна, конопляна).
Середньоненасичені з вмістом ПНЖК до 40—50 % (соняшникова, соєва, кукурудзяна, сезамова).
З переважанням вмісту олеїнової кислоти — 80 % і більше (оливкова, мигдалева, арахісова).
З переважанням вмісту ерукової кислоти — 50 % і більше (гірчична, ріпакова).
З переважанням вмісту твердих насичених жирних кислот — понад 50 % (масло какао, кокосове масло).
До біологічно активних речовин олій належить бета-сіто-стерин, який має виразні ліпотропні властивості, відіграє важливу роль в нормалізації жирового та холестеринового обміну. Вміст бета-сітостерину в більшості олій становить 200—300 мг на 100 г продукту.
Важливою складовою частиною олій є фосфоліпіди (фосфатиди). Найбільше їх містить соєва олія (до 3000 мг на 100 г), соняшникова (до 1500 мг на 100 г), кукурудзяна (до 1400 мг на 100 г). Однак в процесі рафінації олії фосфатиди майже повністю видаляються (залишається лише 100 мг на 100 г).
Олії повинні задовольняти вимогам державного стандарту. При температурі 4—6 °С та відносній вологості повітря 80— 85 % соняшникова та бавовняна олії в добре закупореній тарі мають зберігати свою високу якість протягом року; кислотність рафінованої соняшникової олії має становити 0,4—0,5, соєвої — 0,3; вміст вологи та летких речовин — відповідно 0,15 % і 0,3 %.
