13. За якими показниками визначають якість пінополістирольних плит?

Контроль зовнішнього виду плит

Довжину і ширину плит вимірюють лінійкою в трьох місцях: на відстані 50 мм від краю і середини плити. Похибка вимірювання - не більше 1,0 мм.

За довжину і ширину плити приймають середнє арифметичне значення вимірів плити.

Товщину плит вимірюють штангенциркулем за ГОСТ 166 в 9 місцях: по три виміри з кожної сторони на відстані 50 мм від краю плити і посередині грані. Похибка вимірювання - не більше 0,1 мм.

За товщину плит приймають середнє арифметичне значення вимірів плити.

Для визначення різниці довжин діагоналей вимірюють довжини двох діагоналей на найбільшій грані плити рулеткою.

За результат виміру приймається значення різниці довжин діагоналей плити.

Довжину, ширину, висоту (глибину) випуклостей і западин плит вимірюють двустороннім штангенциркулем з глибиноміром .

8. Визначення густини

Суть методу полягає у визначенні маси одиниці об'єму плити.

Плити зважують з похибкою не більше 0,5% потім визначають геометричні розміри плит .

Густину плити (р) в кілограмах на кубічний метр обчислюють за формулою:

м

р = ----------- ,

v (1+0,01w)

де м - маса плити, кг; v - об'єм плити, м3; w - вологість плити, %

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значення всіх визначень, округлене до 0,1 кг/м3.

Визначення вологості

Суть методу полягає у визначенні різниці маси зразка до і після висушування при заданій температурі.

Відбір зразків

Для визначення вологості із плит, випилюють по три зразки: один із середини і два на відстані 50 мм від краю плити. Розміри зразків повинні бути (50мм х 50мм х 50мм) +- 0,1)мм.

Якщо товщина плити, з якої виготовляють зразки, менша 50 мм,то висота зразка приймається рівною товщині плити.

Зразки зважують з похибкою не більше 0,01 г, висушують в сушільній шафі або в термостаті при температурі (60 +- 2) С протягом 3 годин, потім охолоджують в ексикаторі з хлористим кальцієм протягом 0,5 годин, після чого зразки зважують з тією ж точністю.

Вологість (w) зразка у відсотках обчислюють за формулою:

м - м1

w = -------- 100,

м1

де м - маса зразка до висушування, г; м1- маса зразка після висушування, г.

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значення паралельних визначень вологості, округлене до 1%.

Визначення міцності на стиск при 10% лінійній деформації.

Для визначення міцності на стиск при 10% лінійній деформації із плит, відібраних за п.6.5, випилюють по три зразки розмірім (50мм х 50мм х 50мм) +- 1,0)мм - один із середини і два на відстані 50 мм від краю плити.

Якщо товщина плити, із якої виготовляють зразки, менша 50 мм, то висота зразків приймається рівною товщині плити.

Допускається для випробування на стиск використовувати зразки, на яких визначалася вологість плит.

Вимірюють лінійні розміри зразка. Потім зразок ставлять на опорну плиту машини таким чином, щоб стискуюче зусилля діяло по осі зразка. Навантажувати зразок слід до досягнення навантаження, яке відповідає 10% лінійній деформації, причому навантаження зразка ведуть в напрямі товщини плити, з якої він був випиляний.

Міцність на стиск при 10% лінійній деформації (Rст.) в МПа обчислюють за формулою:

Р -6

Rст. = -------- 10 ,

lb

де Р - навантаження при 10% лінійній деформації, Н;l - довжина зразка, м; b - ширина зразка, м.

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значення паралельних визначень міцності плит на стиск, округлене до 0,01 МПа.

Визначення границі міцності при згині

Суть методу полягає у визначенні величини зусилля при згині зразка, від дії якого він руйнується при заданих умовах випробувань.

Для визначення границі міцності при згині плит випилюють по два зразки розмірім (250мм х 40мм х 40мм) +- 1,0мм) - один із середини і один на відстані 50 мм від краю плити. Якщо відібрані плити мають товщину меншу ніж 40 мм, то висота зразка повинна бути рівною товщині плити.

Перед випробуваннями вимірюють не менше ніж в трьох точках ширину і товщину зразка з похибкою не більше 0,1 мм.

Зразок розміщують на опорах так, щоб площина його дотикалася до опор по всій його ширині, а кінці зразка виходили за осі опор не менше ніж на 20 мм. При цьому висота зразка повинна зберігатися з напрямком його навантаження.

У момент руйнування зразка фіксують руйнівне навантаження. Границю міцності при згині зразка (Rзг.) в МПа обчислюють за формулою:

3Pl -6

Rзг. = ---------- 10 ,

2bh

де Р - руйнівне навантаження, Н; l - відстань між осями опор, м; b - ширина зразка, м; h - товщина зразка, м.

За результат випробування приймають середнє арифметичне значення паралельних визначень міцності, округлене до 0,01 МПа.

Визначення водопоглинання

Суть методу полягає у визначенні маси води, поглинутої зразками сухого матеріалу після повного занурення їх у воду і витримування в ній протягом заданого часу.

Для визначення водопоглинання з плит, випилюють по одному зразку розміром (50мм х 50мм х 50мм) +- 1,0мм.

Якщо висота зразка менша 50мм, то висота його приймається рівною товщині плити. Довжину, ширину і товщину зразків вимірюють не менше ніж в трьох точках з похибкою не більше 0,1мм.

Перед проведенням випробувань зразки висушують при температурі (60 +- 2) оС не менше 3 годин, потім охолоджують в ексикаторі не менше 0,5 години і зважують з погрішністю 0,01 г.

Зразки розміщують у ванні на сітчастій підставці і фіксують їх положення сітчастим вантажем. Потім у ванну наливають воду з температурою (22 +- 5) оС так, щоб рівень її був вищим сітчаcтого вантажу не менше ніж на 20 мм.

Через 24 години після заливання зразки виймають, витирають фільтрувальним папером і зважують з похибкою не більше 0,01 г.

Водопоглинання (w) у відсотках по об'єкту обчислюють за формулою:

m - m₀

w = ---------- 100,

vy

в

де m - маса зразка після витримування у воді, г; m₀- маса зразка до занурення у воду, г; v - об'єм зразка, см3; y - густина води, г/см3.

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значення паралельних визначень водопоглинання плит, округлене до 0,1%.

Визначення часу самостійного горіння

Суть метода полягає у визначенні часу, протягом якого триває горіння зразка після усунення джерела вогню.

Для визначення часу самостійного горіння із середини плит випилюють по одному зразку. Розміри зразка повинні бути (140мм х 30мм х 10мм) +- 1,0мм).

Перед випробуванням зразки висушують у сушильній шафі при температурі (60 +- 2) оС протягом 3 годин, потім охолоджують в ексикаторі з хлористим кальцієм протягом 0,5 години. Після цього зразок закріплюють у вертикальному положенні на штативі і витримують у полум'ї пальника 4 секунди. Висота полум'я пальника від кінця гноту повинна бути близько 50 мм, а відстань від зразка до гноту пальника - близько 10мм. Потім пальник забирають і за секундоміром фіксують час, протягом якого триває горіння зразка.

За результат приймають середнє арифметичне значення результатів випробувань зразків.

Основні види дефектів виробів

Відхилення розмірів

Відхилення від номінальних розмірів не повинні бути більше ніж зазначено у таблиці 2

Граничні відхилення від номінальних розмірів плит не повинні перевищувати, мм:

по довжині

- для плит завдовжки до 1000 включно……………………… +- 5,0

- для плит завдовжки понад 1000 до 2000 включно……….. +- 8,0

- для плит завдовжки понад 2000……………………………... +- 10,0

по ширині

- для плит завширшки до 1000 включно………………………+- 5,0

- для плит завширшки понад 1000……………………………...+- 8,0

по товщині

- для плит завтовшки до 50 включно………………………….. +- 2,0

- для плит завтовшки понад 50…………………………………. +- 3,0

Причинами такого виду дефекту можуть бути:

• Відхилення від роботи ріжучого приладу

• Викривлення форми

Дефекти поверхні

На поверхні плит не допускаються випуклості або западини завдовжки більше 50 мм, завширшки більше 3 мм і заввишки (завглибшки) більше 5 мм.

  У плитах не допускається притуплення ребер і кутів завглибшки більше 10 мм від вершини прямого кута і скоси по сторонах притупленого кута завдовжки більше 80 мм.

Причини:

• невідповідність транспортуванню та пакуванню

• дефекти форми

Крихкість пінополістирольних плит

Плити мають досить низькі міцні сні характеристики, та розсипаються при улаштуванні

Причини: порушення технології виготовлення чи компонентів пінополістирольних плит