9. За якими показниками проводять експертизу та маркування гкп

ДСТУ Б В.2.7-95 -2000 «Листи гіпсокартонні. Технічні умови ».

1. Контроль зовнішнього виду гіпсокартонних плит

Наявність (відсутність) малозначних дефектів перевіряють візуально. Пошкодження кутів плит вимірюють за довжиною найбільшого катета лінійкою з використанням косинця. Косинець прикладають до кожного по­шкодженого кута виробу, відновлюючи його форму та виміряючи відстань від внутрішньо? вершини косинця до межі пошкодження відповідного боку плит. Довжину пошкодження поздовжніх крайок плити вимірюють лінійкою або штангенциркулем.

Глибину пошкодження поздовжніх крайок плити вимірюють штангенциркулем з глибиноміром з використанням лінійки у місці найбільшого пошкодження.

Відповідність маркування вимогам стандарту перевіряють візуально.

Маркування вважають таким, що задовольняє вимоги стандарту, якщо воно включає усю передбачену стандартом інформацію та при цьому виклю­чена можливість оскаржити її зміст.

Визначають місця відклеювання, надривів картону, не заповнених гіпсом країв, відбиття кутів і пошкодження кромок.

2. Контроль розмірів та форми плит

Металевою лінійкою чи рулеткою вимірюють довжину і ширину листа на відстані (65±5) мм від відповідних кромок та посередині листа. Місце виміру може бути зміщено від середини відповідного боку листа не більше ніж на 30 мм; товщиноміром або штангенциркулем в шести місцях вимірюють тов­щину листа з точністю до 0,1 мм (вимірюють в трьох точках з кожної сторони листа: один вимір - в центрі і два - по краям на відстані не менше (65 ±5) мм від кромки).

Довжину кожної діагоналі вимірюють рулеткою один раз. Визначають потовщення або потоншення на лицевій чи тильній стороні листа, для чого прикладають лінійку ребром на поверхню листа і заміряють зазор між поверхнею листа і лінійкою

3. Визначення маси 1 м2 листа (поверхневої щільності)

З кожного листа, відібраного для контролю, вирізають по одному поздо­вжньому та одному поперечному зразку завдовжки (450 ± 5) мм та завширш­ки (150±5) мм. Зразки вирізають на відстані не менше 100 мм від крайок листа біля протилежних кінців будь-якої з його діагоналей. Зразки маркують (поздовжній або поперечний), висушують при температурі (41 ±1 )^вС 24 годи­ни та зважують.

Далі зразки охолоджують в умовах, що виключають вплив на них вологи, та зважують, результат округлюють до 0,01 кг. Після зважування вимірюють довжину та ширину зразка, результат округлюють до 1 мм. m₁

Масу (т) 1 м² листа, кг/м², обчислюють за формулою:

де т₁ - маса зразка, який висушений до постійної маси, кг; / - довжина зразка, м; b - ширина зразка, м.

4. Визначення руйнівного навантаження та прогину листів

.4.1.Визначення руйнівного навантаження при випробуванні зразків при постійному прольоті

Рис.4.1.Схемавипробуваннязразківнаміцністьпризгиніприпостійномупрольоті

Сутність методу полягає у руйнуванні зразка зосередженим навантаженням, що прикладають до середини прольоту за однопрольотною схемою.

Поздовжні зразки установлюють на опори лицьовою стороною униз, а поперечні тильною. Навантаження підвищують зі швидкістю 15-20 Н/с (1,5-2,0кгс/с) до зруйнування зразка. Результат випробування округлюють до 1 Н(0,1кгс).