- •Тема 1 цивільне право як наука, навчальна дисципліна та галузь прива
- •1.1 Поняття цивільного права як приватного права
- •1.2 Предмет та метод цивільного права
- •1.3 Функції цивільного права
- •1.4 Принципи цивільного права
- •1.5 Система цивільного права
- •1.6 Поняття, предмет та методи цивільного права як науки
- •1.7 Цивільне право як навчальна дисципліна
- •2.1 Поняття цивільних правовідносин
- •2.2 Елементи цивільних правовідносин
- •Тема 2 підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Захист цивільнихправ і інтересів
- •2.3 Види цивільних правовідносин
- •2.4 Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
- •2.5 Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків
- •2.6 Способи захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •2.7 Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •2.8 Самозахист суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •Тема 3. Фізична особа як суб’єкт цивільного права
- •3.1 Поняття фізичної особи
- •3.2 Цивільна правоздатність фізичної особи
- •3.3 Цивільна дієздатність фізичної особи
- •3.4 Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення.
- •Тема 4. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •4.1 Обмеження дієздатності фізичної особи
- •4.2 Визнання фізичної особи недієздатною.
- •Тема 5. Визнання особи безвісно відсутньою або об’ява її померлою
- •5.1 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •5.2 Оголошення фізичної особи померлою
- •Тема 6 фізична особа-підприємець
- •Тема 7 опіка та піклування
- •5.1 Поняття опіки та піклування
- •5.2 Права та обов’язки опікунів та піклувальників
- •5.2 Припинення опіки та піклування
- •Тема 8. Поняття та ознаки юридичної особи
- •8.1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •8.2 Класифікація юридичних осіб
- •8.3 Створення юридичної особи
- •8.4 Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи
- •8. Органи юридичної особи
- •8.2 Припинення юридичних осіб
- •Тема 9 підприємницькі товариства
- •9.1 Організаційно-правова форма юридичної особи
- •9.2 Види підприємницьких товариств
- •Тема 10. Види господарських товариств
- •10.1 Непідприємницькі товариства
- •10.2 Об'єднання громадян
- •10.3 Філії та представництва
- •Тема 11 об’єкти цивільних прав
- •11.1 Загальні положення
- •11.3. Гроші та валютні цінності
- •11.4. Цінні папери
- •11.5. Дії (результати робіт, послуги)
- •11. 6. Нематеріальні блага
- •11.7 Особисті немайнові блага фізичної особи
- •Тема 12 загальні положення про правочини. Правові наслідки невиконання сторонами вимог закону при укладенні правочину
- •12.1 Поняття правочину та його ознаки
- •12.2 Види правочинів
- •12.3 Умови дійсності правочину
- •12.4 Способи волевиявлення. Форма правочину
- •12.5 Державна реєстрація правочину
- •12.6 Недійсність правочину
- •12.7 Правові наслідки недійсності правочину. Визнання нікчемного правочину дійсним
- •Тема 13 представництво
- •13.1 Загальні положення про представництво
- •13.2 Підстави виникнення та види представництва
- •13.3 Комерційне представництво
- •13.5 Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •Тема 14 визначення й обчислення строків
- •14.1 Поняття і обчислення строків
- •14.2 Види цивільно-правових строків та термінів
- •Тема 15 позовна давність
- •15.1 Поняття та види позовної давності
- •15.2 Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •15.3 Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Тема 16 загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи
- •16.1 Поняття та види особистих немайнових прав
- •16.2 Цивільно-правова охорона та захист особистих немайнових прав
- •Тема 17 особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Тема18 особисті немайнові права, що забезпечують соціальне існування фізичної особи
- •Тема 19 право власності
- •19.1 Право власності в об'єктивному та суб'єктивному розумінні
- •19.2 Форми та види права власності
- •19.3 Суб'єкти права власності
- •19.4 Об'єкти права власності
- •19.5 Зміст права власності
- •19. 6 Загальні засади здійснення права власності
- •19.7 Поняття і види підстав набуття права власності
- •19.8 Первісні та похідні, загальні та спеціальні підстави набуття права власності
- •19.9 Момент набуття права власності
- •19.10 Підстави припинення права власності
- •19.11 Загальна характеристика та види права спільної власності
- •19.12 Загальні положення про захист права власності
- •Тема 20 право власності на землю та житло
- •Тема 21 речові права на чуже майно
- •21.1 Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •21.2 Право володіння чужим майном
- •21.3 Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •21.4 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •19.5 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Тема 22 право інтелектуальної власності
- •22.1 Поняття права інтелектуальної власності та його джерела
- •22.2 Загальні положення інтелектуальної власності
- •Глава 35 цк містить загальні принципи використання об'єкта інтелектуальної власності іншими особами. Регулювання цих питань базується на тому, що набути право на використання інтелектуального
- •Тема 23 Поняття та сторони в зобов’язанні
- •23.1 Поняття зобов'язального права
- •23.2 Поняття та види зобов'язань
- •23.3 Підстави виникнення зобов'язань
- •23.4 Суб'єкти зобов'язань
- •Тема 24 виконання зобов’язання
- •24.1 Поняття і загальні умови виконання зобов'язання
- •24.2 Суб'єкти виконання зобов'язання
- •24.3 Предмет виконання зобов'язання
- •24.4 Спосіб, строк (термін) та місце виконання зобов'язання
- •24.5 Підтвердження виконання зобов'язання
- •24.6 Правові наслідки порушення зобов'язання
- •24.7 Загальні положення про правові наслідки порушення зобов'язання
- •24.8. Відповідальність за порушення зобов'язання як правовий наслідок порушення зобов'язання
- •Тема 25 забезпечення виконання зобов’язання
- •25.1 Загальна характеристика видів забезпечення виконання зобов'язання (забезпечень)
- •25.2 Неустойка
- •25.3 Завдаток
- •25.4 Порука
- •25.5 Гарантія
- •25.6 Застава
- •25.7 Притримання
- •Тема 26 припинення зобов’язань
- •26.1 Поняття та загальна характеристика припинення зобов'язань
- •26.2 Окремі підстави припинення зобов'язань
- •Тема 27 цивільно-правовий договір
- •27.1 Поняття і значення договору
- •27.2 Свобода договору
- •27.3 Види договорів
- •Тема 28 порядок укладання, зміни та розірвання договору
- •28.1 Форма та порядок укладення договору
- •28.2 Зміна та розірвання цивільно-правового договору
- •Тема 29 зміст договору
9.2 Види підприємницьких товариств
Повне товариство – товариство, учасники якого відповідно до засновницького договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить, на яке може бути звернене стягнення. Ця додаткова відповідальність виникає тоді, коли у повного товариства недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів. Причому учасник відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство, до моменту свого вибуття з останнього. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.
Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
Прибуток та збитки товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.
Командитне товариство – товариство, у якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі у діяльності товариства.
Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства тотожні правовому статусу учасників і відповідальності учасників повного товариства.
Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього ж товариства і не може бути учасником повного товариства.
Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками. Засновницький договір, окрім загальних умов, характерних для всіх товариств, повинен містити умови: про розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладу вкладників.
Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу, що посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві, та має певні права, включаючи право на одержання частини прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом), яка належить на його вклад; право вимоги першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства; право на ознайомлення з річними звітами та балансами товариства.
Командитне товариство ліквідується при вибутті всіх вкладників. Однак повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство.
У частині, яка не стосується правового положення вкладників, командитне товариство аналогічне повному товариству.
Товариство з обмеженою відповідальністю – це засноване одним або декількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір котрих встановлюється статутом.
Статут товариства, крім відомостей, що повинні містити установчі документи інших господарських товариств, повинен містити відомості: про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
ЦК передбачає наявність спеціального закону, який повинен встановити мінімальний розмір статутного капіталу товариства та врегулювати максимальну кількість його учасників. При перевищенні цієї кількості товариство підлягає перетворенню на акціонерне товариство 174 протягом одного року, а зі спливом цього строку – ліквідації в судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.
До моменту державної реєстрації товариства його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.
Учасники товариства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.
Товариство з обмеженою відповідальністю – це організація з фіксованим складом учасників, тобто частки розподіляються в них серед відомого обмеженого кола осіб. Учасник такого товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному капіталі одному або декільком його учасникам. Відчуження своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Слід зазначити, що ЦК допускає можливість звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за особистими боргами останнього лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Звернення стягнення на всю частку учасника у статутному капіталі товариства припиняє його участь у товаристві.
Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір котрих визначений статутом.
Учасники такого товариства солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.
У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом (ч. 4 ст. 151 ЦК).
Акціонерне товариство (далі – AT) – товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості (ч. І ст. 152 ЦК). Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» останні за типом поділяються на публічні і приватні (ст. 5), то відповідає практиці регулювання відносин у праві Європейського Союзу. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Що ж до Закону України «Про господарські товариства», то останні поділялись ним на відкриті і закриті акціонерні товариства (ст. 25).
AT може бути створено шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) га інших підприємств у AT.
Специфіка правового статусу AT полягає в тому, що його статутний капітал формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та (або) юридичним особам, причому він не може бути меншим від суми, яка встановлюється законом.
AT самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Утім особи, що створюють AT, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства. Вони укладають між собою договір, який, як вже вказувалося, є не установчим документом товариства, а визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення.
Виробничий кооператив являє собою добровільне об'єднання фізичних осіб на засадах членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р.;
Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах на установчих зборах і діє на підставі статуту. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. 'За напрямами діяльності виробничий кооператив може бути торговельно-закупівельним, транспортним, освітнім, туристичним, медичним тощо.
Виробничий кооператив відрізняється від господарських товариств такими ознаками: це – добровільне об'єднання суб'єктів цивільного права – фізичних осіб, які досягли 16-річного віку: діяльність кооперативу базується на засадах членства учасників: майнова відокремленість кооперативу базується на праві власності на об'єднане його членами майно (вступні, пайові й інші обов'язкові внески); кооператив – єдиний власник цього майна. Член кооперативу не має права розпоряджатися кооперативним паєм.
Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, – протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.
Виробничий кооператив не має права випускати акції.
Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом. Член виробничого кооперативу маг право на вихід із нього з виплатою вартості паю або видачею майна, пропорційно розміру його паю, а також виплат, встановлених статутом кооперативу. Такі ж наслідки передбачаються й при виключенні члена виробничого кооперативу. При ліквідації кооперативу члени останнього можуть одержати відповідну частку майна, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів, відповідно до їх трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.
Установчим документом виробничого кооперативу є статут, що затверджується загальними зборами його членів і який повинен містити, крім відомостей, які містять установчі документи інших підприємницьких товариств, відомості: про розмір пайового внеску члена кооперативу та про їх відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їх відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу: розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за зобов'язаннями кооперативу: склад і компетенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень.
Органами управління виробничого кооперативу є загальні збори його членів і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
