- •Тема 1 цивільне право як наука, навчальна дисципліна та галузь прива
- •1.1 Поняття цивільного права як приватного права
- •1.2 Предмет та метод цивільного права
- •1.3 Функції цивільного права
- •1.4 Принципи цивільного права
- •1.5 Система цивільного права
- •1.6 Поняття, предмет та методи цивільного права як науки
- •1.7 Цивільне право як навчальна дисципліна
- •2.1 Поняття цивільних правовідносин
- •2.2 Елементи цивільних правовідносин
- •Тема 2 підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Захист цивільнихправ і інтересів
- •2.3 Види цивільних правовідносин
- •2.4 Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
- •2.5 Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків
- •2.6 Способи захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •2.7 Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •2.8 Самозахист суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •Тема 3. Фізична особа як суб’єкт цивільного права
- •3.1 Поняття фізичної особи
- •3.2 Цивільна правоздатність фізичної особи
- •3.3 Цивільна дієздатність фізичної особи
- •3.4 Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення.
- •Тема 4. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •4.1 Обмеження дієздатності фізичної особи
- •4.2 Визнання фізичної особи недієздатною.
- •Тема 5. Визнання особи безвісно відсутньою або об’ява її померлою
- •5.1 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •5.2 Оголошення фізичної особи померлою
- •Тема 6 фізична особа-підприємець
- •Тема 7 опіка та піклування
- •5.1 Поняття опіки та піклування
- •5.2 Права та обов’язки опікунів та піклувальників
- •5.2 Припинення опіки та піклування
- •Тема 8. Поняття та ознаки юридичної особи
- •8.1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •8.2 Класифікація юридичних осіб
- •8.3 Створення юридичної особи
- •8.4 Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи
- •8. Органи юридичної особи
- •8.2 Припинення юридичних осіб
- •Тема 9 підприємницькі товариства
- •9.1 Організаційно-правова форма юридичної особи
- •9.2 Види підприємницьких товариств
- •Тема 10. Види господарських товариств
- •10.1 Непідприємницькі товариства
- •10.2 Об'єднання громадян
- •10.3 Філії та представництва
- •Тема 11 об’єкти цивільних прав
- •11.1 Загальні положення
- •11.3. Гроші та валютні цінності
- •11.4. Цінні папери
- •11.5. Дії (результати робіт, послуги)
- •11. 6. Нематеріальні блага
- •11.7 Особисті немайнові блага фізичної особи
- •Тема 12 загальні положення про правочини. Правові наслідки невиконання сторонами вимог закону при укладенні правочину
- •12.1 Поняття правочину та його ознаки
- •12.2 Види правочинів
- •12.3 Умови дійсності правочину
- •12.4 Способи волевиявлення. Форма правочину
- •12.5 Державна реєстрація правочину
- •12.6 Недійсність правочину
- •12.7 Правові наслідки недійсності правочину. Визнання нікчемного правочину дійсним
- •Тема 13 представництво
- •13.1 Загальні положення про представництво
- •13.2 Підстави виникнення та види представництва
- •13.3 Комерційне представництво
- •13.5 Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •Тема 14 визначення й обчислення строків
- •14.1 Поняття і обчислення строків
- •14.2 Види цивільно-правових строків та термінів
- •Тема 15 позовна давність
- •15.1 Поняття та види позовної давності
- •15.2 Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •15.3 Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Тема 16 загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи
- •16.1 Поняття та види особистих немайнових прав
- •16.2 Цивільно-правова охорона та захист особистих немайнових прав
- •Тема 17 особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Тема18 особисті немайнові права, що забезпечують соціальне існування фізичної особи
- •Тема 19 право власності
- •19.1 Право власності в об'єктивному та суб'єктивному розумінні
- •19.2 Форми та види права власності
- •19.3 Суб'єкти права власності
- •19.4 Об'єкти права власності
- •19.5 Зміст права власності
- •19. 6 Загальні засади здійснення права власності
- •19.7 Поняття і види підстав набуття права власності
- •19.8 Первісні та похідні, загальні та спеціальні підстави набуття права власності
- •19.9 Момент набуття права власності
- •19.10 Підстави припинення права власності
- •19.11 Загальна характеристика та види права спільної власності
- •19.12 Загальні положення про захист права власності
- •Тема 20 право власності на землю та житло
- •Тема 21 речові права на чуже майно
- •21.1 Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •21.2 Право володіння чужим майном
- •21.3 Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •21.4 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •19.5 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Тема 22 право інтелектуальної власності
- •22.1 Поняття права інтелектуальної власності та його джерела
- •22.2 Загальні положення інтелектуальної власності
- •Глава 35 цк містить загальні принципи використання об'єкта інтелектуальної власності іншими особами. Регулювання цих питань базується на тому, що набути право на використання інтелектуального
- •Тема 23 Поняття та сторони в зобов’язанні
- •23.1 Поняття зобов'язального права
- •23.2 Поняття та види зобов'язань
- •23.3 Підстави виникнення зобов'язань
- •23.4 Суб'єкти зобов'язань
- •Тема 24 виконання зобов’язання
- •24.1 Поняття і загальні умови виконання зобов'язання
- •24.2 Суб'єкти виконання зобов'язання
- •24.3 Предмет виконання зобов'язання
- •24.4 Спосіб, строк (термін) та місце виконання зобов'язання
- •24.5 Підтвердження виконання зобов'язання
- •24.6 Правові наслідки порушення зобов'язання
- •24.7 Загальні положення про правові наслідки порушення зобов'язання
- •24.8. Відповідальність за порушення зобов'язання як правовий наслідок порушення зобов'язання
- •Тема 25 забезпечення виконання зобов’язання
- •25.1 Загальна характеристика видів забезпечення виконання зобов'язання (забезпечень)
- •25.2 Неустойка
- •25.3 Завдаток
- •25.4 Порука
- •25.5 Гарантія
- •25.6 Застава
- •25.7 Притримання
- •Тема 26 припинення зобов’язань
- •26.1 Поняття та загальна характеристика припинення зобов'язань
- •26.2 Окремі підстави припинення зобов'язань
- •Тема 27 цивільно-правовий договір
- •27.1 Поняття і значення договору
- •27.2 Свобода договору
- •27.3 Види договорів
- •Тема 28 порядок укладання, зміни та розірвання договору
- •28.1 Форма та порядок укладення договору
- •28.2 Зміна та розірвання цивільно-правового договору
- •Тема 29 зміст договору
21.4 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
У випадку виникнення у особи необхідності використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб їй надасться право землекористування, яке може відчужуватися або передаватися у порядку спадкування.
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між її власником і особою, яка виявила бажання користуватися нею (землекористувачем). Строк названого договору нормативно не визначений і тому встановлюється за домовленістю сторін. Разом з тим строк договору про надання права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 408 ЦК). Виходячи з призначення земельної ділянки, він укладається на довгостроковий період. Якщо такий договір укладено без визначення строку його дії, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це іншу сторону не менш як за один рік. За загальним правилом, цей договір є оплатним.
Власниками і землекористувачами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Юридичні особи є учасниками цих відносин, як правило, у випадках, коли вони здійснюють підприємницьку діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва у формі селянського (фермерського) господарства або в інших визначених законодавством організаційно-правових формах.
Актами цивільного законодавства визначаються права та обов'язки як власника, так і землекористувача.
Власник земельної ділянки мас право: вимагати від землекористувача її цільового використання (призначення використання земельної ділянки визначається у договорі між власником і землекористувачем); одержувати плату за користування нею. Розмір такої плати, її форма (грошова чи натуральна), умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
При цьому власник земельної ділянки не повинен перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.
Землекористувач має право: використовувати земельну ділянку для сільськогосподарських потреб у повному обсязі з урахуванням її призначення; якщо інше не передбачене законом, самостійно використовувати земельну ділянку у цілях, для яких вона надана; використовувати для особистих потреб загальнопоширені корисні копалини (вода, глина, пісок), а також водоймища, які розташовані у межах земельної ділянки; за погодженням із власником земельної ділянки робити запруди, здійснювати гідромеліоративні роботи, заходи запобігання ерозії ґрунтів; на відчуження права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено законом.
Землекористувач зобов'язаний: своєчасно і відповідно до визначених договором умов вносити плату за користування земельною ділянкою; у випадках, визначених законом, сплачувати інші платежі (зокрема, земельний податок); здійснювати комплекс заходів щодо збереження родючості земель та забезпечення екологічної безпеки; ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації (ч. 3 ст. 40 ЦК); не допускати порушення прав та законних інтересів власників і володільців сусідніх земельних ділянок.
Право на користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом, є відчужуваним. Гак. зокрема, законом прямо передбачено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу (ч. 3 ст. 407 ЦК). У разі відчуження власнику надається переважне перед іншими особами право на його придбання за оголошеною ціною та на інших рівних умовах. Про намір продати право користування чужою земельною ділянкою землекористувач зобов'язаний письмово повідомити її власника. Якщо протягом місяця власник не надішле письмової згоди на придбання права користування земельною ділянкою, землекористувач має право продати його будь-якій особі. Порушення права переважної купівлі права користування земельною ділянкою призводить до застосування наслідків, які визначені законодавством для випадків порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК).