Техніка визначення

Аналітичну наважку повітряно-сухої рослинної сировини 1 г поміщають в конічну колбу ємністю 250 – 300 мл, заливають 100 мл 0,5 н соляної кислоти, з’єднують із зворотним холодильником і нагрівають при слабкому кипінні протягом 2 годин.

Відключають колбу від холодильника і відфільтровують одержаний гідролізат через два раніше урівноважених фільтра. Фільтрат збирають в мірну колбу ємністю 200 мл, а твердий залишок ретельно промивають невеликими порціями горячої води до відсутності реакції на метилоранж.

Промивні води зливають в ту ж мірну колбу, охолоджують, доводять дистильованою водою до мітки і збовтують. Цей розчин, який містить цукри і деякі інші речовини, використовують для кількісного визначення редукуючих речовин(РР). Кількість сухого залишку після висушування його до постійної ваги визначають у відсотках від абсолютно- сухої рослинної сировини за формулою:

А = Р₁ х 100 / Р х К _сух., де

Р₁ – вага абсолютно сухого залишка, в г;

Р - наважка повітряно-сухої рослинної сировини, в г ;

К_сух – коефіцієнт сухості рослинної сировини.

Кількість легко гідролізуємих речовин визначають у відсотках від вихідної абсолютно-сухої сировини:

В = 100 - А

Визначення РР в гідролізаті

Для визначення редукуючих речовин в гідролізаті найбільш розповсюдженим і зручним є спосіб Нізовкіна і Ємельянової.

Для визначення цукрів за цим способом застосовується міднолужна рідина, яка складається із двох розчинів:

а) мідного купороса і метиленової сині,

б) сегнетової солі, їдкого натра і жовтої кров’яної солі.

Визначення РР основане на титруванні при постійній температурі, близько 98^оС, точно визначеного об’єма (10 мл) міднолужної суміші досліджуємим розчином гідролізата до появи жовтого забарвлення. При цьому відбувається окиснення цукрів з одночасним відновленням оксиду міді до закису, яка розчиняється при взаємодії з жовтою кров яною сіллю. Сегнетова сіль не приймає участь в реакції окиснення, вона лише перешкоджає випадінню осаду гідроксиду міді і піддержує окисну мідь в розчині.

Кінець титрування відповідає повному розкисненню взятої кількості окисної сполуки міді і утворенню від надлишкової краплі цукрового розчину безкольорової лейкосполуки метиленової сині.

Нагрів і титрування міднолужної суміші проводится в спеціальному приладі – ебуліостаті, в якому забезпечується постійна необхідна температура нагріву рідини і виключається окислювальна дія повітря.

Ебуліостат складається із зовнішньої посудини – великої колби і внутрішньої посудини - пробірки. В цю пробірку впаяна скляна трубочка, нижній кінець якої доходить майже до дна. Через цю трубочку в пробірку входить пара, яка утворюється у зовнішній посудині. Для виходу пари із пробірки в верхній її частині на бічній поверхні є маленький отвір. Внутрішня посудина вставляється у зовнішню на гумовій пробці, в яку вставлена також скляна зігнута трубка для відводу зайвої пари із внутрішньої посудини.

Перед визначенням РР нагрівають воду до кипіння у зовнішній посудині, потім виймають внутрішню посудину, наливають в неї піпеткою по 5 мл розчинів №1 і №2 і вставляють знову у зовнішню колбу. У верхній отвір ебуліостата вставляють кінчик бюретки з гумовою пробкою.

Бюретку спочатку промивають невеликою кількістю гідролізата і заповнюють ним так, щоб розчином був заповнений і кінчик бюретки.

Титрування гідролізатом починають, як тільки пара почне проходити через міднолужну суміш, що відповідає температурі рідини приблизно 96-98^оС. Розчин прибавляють із бюретки з швидкістю 3-4 краплі за секунду, при цьому необхідно слідкувати, щоб не переставала проходити пара через реагуючу суміш.

Титрування продовжують до появи жовтого забарвлення, яке повине виникнути від додавання лише однієї надлишкової краплі гідролізата. Після першого титрування, яке являється орієнтованим, проводять більш уточненне титрування. Для цього вимивають внутрішню посудину, підігрівають ебуліостат, заливають міднолужну суміш і нагрівають до проходження пару, потім приливають біля 80% того об’єму, який визначений при орієнтованому титруванні, потім чекають 2 хвилини і після цього повільно дотитровують гідролізатом із швидкістю 1 крапля в 5-6 секунд до появи жовтого забарвлення рідини.

Окремо проводять титрування міднолужної суміші при тих же умовах розчином чистої глюкози для встановлення кількості міліграм глюкози (Т) необхідної для повного розкислення 10 мл міднолужної суміші.

Тоді кількість мл гідролізату, яка затрачена на титрування 10 мл міднолужної суміші (V) відповідає кількості міліграм глюкози (Т), яка пішла на таке ж титрування.