- •Херсонський національний технічний університет
- •Затверджено
- •Зав.Кафедри _______д.Г.Сарібєкова
- •Лабораторна робота № 1 Тема: аналіз води
- •Теоретичні передумови до виконання роботи
- •Дослід 5. Визначення окислювання води.
- •Записи в лабораторному журналі
- •Записи в лабораторному журналі
- •Дослід 6. Визначення рН води.
- •Записи в лабораторному журналі
- •Дослід 7. Визначення жорсткості води.
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 2 Тема: водопідготовка
- •Дослід 1. Видалення з води заліза
- •Дослід 2. Іонітна очистка води.
- •Обчислення результатів досліду.
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 3 Тема: аналіз сировини
- •Техніка визначення
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 4 Тема: сировина для одержання галогенів
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 5 Тема: мінеральна сировини для пігментів
- •Дослід 2. Синтез хром(ііі)оксиду
- •Дослід 4. Синтез смарагдової зелені із дихромату калію
- •Дослід 5. Синтез фосфата хрому СгРо4*зн2о
- •Варіанти робіт по синтезу хромових пігментів
- •Дослід 7. Визначення рН водного витягу
- •Дослід 8. Визначення маслоємкості пігментів
- •Записи у робочому журналі
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 6. Тема: аналіз вугілля – сировини для хімічної промисловості
- •Записи у робочому журналі
- •Записи у робочому журналі
- •Записи у робочому журналі
- •Записи у робочому журналі
- •Контрольні питання та розрахункові задачі
- •Лабораторна робота № 7
- •Якісне визначення води (проба на потріскування)
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 8 Тема: переробка нафти
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 9 Тема: аналіз рослинної сировини
- •Дослід 1. Визначення вологості рослинної сировини.
- •Зразок форми запису
- •Дослід 2. Визначення зольності рослинної сировини або целюлози
- •Зразок схеми запису
- •Техніка визначення
- •Vмл гідролізату - т мл глюкози
- •200Мл гідролізату - х мл глюкози
- •Лабораторна робота № 10 Тема: виділення целюлози із рослинної сировини
- •Запис у лабораторному журналі
- •Запис у лабораторному журналі
- •Висновки
- •Висновки Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №11
- •Лабораторна робота № 12 Тема: переробка рослинної сировини
- •Дослід 1. D-Ксилоза з кукурудзяних качанів
- •Сировина і реактиви
- •100 Г кислоти містить 65,30 г
- •100 Г кислоти містить 90,05 г
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №13 Тема: піроліз рослинної сировини
- •Визначення вологості деревини
- •Визначення оцтової кислоти
- •Визначення метилового спирту
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №14 Тема: характеристика сировини тваринного походження
- •Контрольні питання
Обчислення результатів досліду.
Визначення
твердості
води.
Загальну твердість води визначають
комплексонометричним, ваговим або
об'ємним методами. Комплексонометричний
метод полягає в тому, що іони кальцію
і магнію зв'язуються трилоном Б у
комплексні сполуки за таким аналогічним
для
і
рівнянням реакції:
Кінець реакції спостерігають за зміною кольору індикатора еріохрому чорного Т (азобарвника з двома фенольними групами поблизу хромофорної азогрупи), який застосовується для титрування при рН =7—11. У цьому інтервалі сам індикатор має синій колір, а з деякими металами, в тому числі з кальцієм і магнієм, він утворює комплексні сполуки вишнево-червоного кольору:
Щоб створити потрібну величину рН, до води перед титруванням додають буферний розчин, який приготовляють змішуванням однакових об’ємів 20%-них розчинів гідроксиду і хлориду амонію
Для приготування 1 0,1 н розчину трилону Б беруть наважку солі 18,6 г. Щобприготувати індикатор 0,5 г еріохрому чорного Т розчиняють у суміші 80 етанолу з 20 буферного розчину.
Для проведення
аналізу в конічну колбу на 250
наливають 100
досліджуваної
води, додають
5
буферного розчину, 5—6 крапель індикатора
і повільно титрують розчином трилону
Б до зміни вишнево-червоного забарвлення
на синє
з зеленкуватим відтінком. Загальну
твердість води
(мг-екв/
)
обчислюють за формулою:
.
де
— об'єм розчину трилону Б, витраченого
на титрування,
;
—
нормальність
розчину трилону Б;
—
об'єм води, взятої для визначення,
.
Карбонатну твердість визначають титруванням 100 води 0,1 н. .розчином НС1 з метилоранжем. Тоді
де — нормальність НС1;
—
об'єм соляної
кислоти, витраченої на титрування,
;
—
об'єм води, взятої для аналізу,
.
Некарбонатну твердість визначають за різницею між загальною і карбонатною твердістю:
Визначення вмісту іонів у воді проводять титруванням розчином нітрату срібла в присутності індикатора хромату калію. При цьому в розчині відбуваються такі реакції:
(осад
білого коліру)
(осад
цегляно-червоного коліру)
Спочатку
відбувається випадання менш розчиненого
осаду АgС1,
а потім, після закінчення випадання
осаду хлориду срібла, починає утворюватись
більш розчинний цегляно-червоний осад
.
Кінець реакції зв’язування іонів
хлору в хлорид срібла визначають при
появі цегляно-червоного забарвлення
розчину внаслідок випадання осаду
хромату срібла.
Для визначення вмісту беруть 10 води в конічну колбу на 100 , доливають 1 10%-го розчину хромату калію і титрують розчином нітрату срібла до з’явлення цегляно-червоного забарвлення. Відмічають об’єм розчину нітрату срібла, що пішов на титрування.
Кількість іонів хлору С (мг/ ) в досліджуваній воді вираховують за формулою:
де
— об'єм
розчину
нітрату срібла, що
витрачено
на титрування,
;
—
нормальність
розчину
нітрату срібла; Е — еквівалентна
маса хлору, мг-екв;
— об'єм досліджуваної води, взятий для
титрування,
.
Визначення
вмісту іонів
у
воді проводять
комплексонометричним методом за
допомогою трилону Б. Трилон Б утворює
комплексні сполуки з іонами
.
Суть методу полягає в тому, що у воду
вводять іони
,
які зв’язують іони
,
в результаті чого випадає осад:
Кількість іонів сульфату визначають за різницею витрати трилону Б на зв’язування іонів до і після осадження іонів сульфату. Якщо у воді виявлені іони і , то при розрахункках вносять відповідні поправки.
Для визначення
іонів
в
конічну
колбу
на 250
наливають
50
досліджуваної
води,
додають
1—2 краплини
індикатору
метилового
червоного
і підкислюють 0,1н.
розчином НС1. Для
видалення
вуглекислоти
розчин кип'ятять на протязі З -5
хв. До киплячого
розчину додають
1
розчину
,
в
якому
містяться
і
іони магнію ( в 1
розчину
міститься 10 г
і 4г
)
і
ще нагрівають
10— 15 с. Присутність в розчині іонів
сприяє чіткому
визначенню кінця
титрування.
Через 10—15 хв досліджуваний розчин нейтралізують 0,1 н. розчином до переходу червоного забарвлення розчину в жовте. Потім доливають
5 аміачного буферного розчину, декілька краплин еріохрому чорного Т і титрують 0,05 н. розчином трилону Б ( ).
В
окремій пробі визначають об’єм
розчину трилону Б (
),
необхідного для титрування 1
розчину
,
який містить іони магнію. Визначають
також обєм розчину трилону Б (
),
потрібного для титрування іонів
і
,
які можуть бути присутні в досліджуваній
воді. Вміст іонів
С ( мг/
)
визначають за
формулою
:
де N
— нормальність розчину трилону Б;Е
— еквівалентна маса іону
,
мг-екв;
-
обєм досліджуваної води,
.
Результати обчислень заносять до таблиці.
