Десять найбільших промислових тнк

Назва	Країна базування	Річний дохід, $ млрд

Завдання 3. Охарактеризуйте діяльність міжнародних організацій, найрозвиненіших країн, світових міст, офшорних зон, технопарків і технополісів як головних глобалітетів у сучасному світі. Обгрунтуйте їх вплив на розвиток і розміщення продуктивних сил.

Завдання 4. Розкрийте зміст поняття «регіоналізація». Вкажіть найвідоміші регіональні інтеграційні угрупування, які найбільшою мірою впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил. Пробудуйте таблицю «Провідні регіональні інтеграційні угрупування сучасного світу» за взірцем (форма 2).

назва	Рік утворення	Число країн-учасниць	Територія, млн.. кв.км	Чисельність населення, млн.. осіб	Частка у ВМП, %	Частка у світовому експорті,%

Тема 5. Закони, закономірності і принципи розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів План.

1. Зміст основних понять «закон», «закономір­ність», «принцип», їх об'єктивний характер.

2. Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів.

3. Принципи розміщення продуктивних сил і форму­вання економіки регіонів.

1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», їх об'єктивний характер

Розвиток природи і суспільства характеризується наявністю багатоманітних і стабільних зв'язків і залежностей, які є проявом дії різних сил. Найбільш загальні і суттєві взаємозв'язки і залеж­ності між явищами і процесами в природі і суспільстві назива­ються законами. Закони відображають причинно-наслідкові зв'яз­ки, тобто такі, в яких залежності між причиною і наслідком одно­значні, коли взаємодія різних сил (продуктивних і деструктивних) призводить до цілком ймовірного результату. Про цей результат суспільству вже може бути відомо або ще не відомо, якщо знання про сукупність взаємодіючих сил ще не достатні. Тому так важли­во постійно поглиблювати знання про сутність і особливості про­яву дії різноманітних сил (природних і суспільних), їх можливі на­слідки для навколишнього середовища, людини, суспільства, еко­номіки. Володіючи знанням про початковий стан процесу і закон його розвитку, можна однозначно передбачити результат. Закони діють як сукупна сила, прояв дії якої незаперечний, а результат однозначний. Завдяки знанню законів досягається найбільш точне передбачення (прогнозування) стану процесів.

Економічна наука вживає термін «закон» у випадках, коли встановлені істотні, тобто найбільш суттєві (глибинні) залежності між дією різноманітних сил і економічними наслідками (результа­тами) їх взаємодії. Економічні закони відображають найзагальніші і стабільні зв'язки у сфері виробничих відносин, тобто в процесі суспільно корисної діяльності. Економічні закони — це необхідні і стійки залежності між економічними явищами в процесі виробни­цтва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.

Учені виокремлюють закони розвитку природи і закони розвитку суспільства (закони діалектики).

Останні, зокрема економічні, закони у свою чергу поділяються на загальні закони, які діють упродовж всього існування людства (закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку проду­ктивних сил, закон відтворення, закон економії часу та ін.) і спе­цифічні закони, що визначають економічний розвиток суспільст­ва в межах певних конкретно-історичних епох, суспільно-еконо­мічних формацій або стадій (закон вартості, закон попиту і про­понування, закон грошового обігу, закон нагромадження та ін.). У конкретних економічних умовах загальні і специфічні закони виступають як закономірності. Таким чином, закономірність — це прояв (процес) дії одного або певної сукупності економічних законів. Закономірність, як і закон, відображає стійкі причинно-наслідкові зв'язки, однак закономірність відображає не однознач­ну залежність, а ймовірнісну, тобто результат дії різноманітних сил є передбачуваним, але точність такого передбачення може мати відхилення від реального.

Економічні закони та закономірності відображають сталі зв'язки і залежності між взаємодіючими силами і є необ­хідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення прак­тичних завдань. Знання і практичне використання законів і зако­номірностей у господарській діяльності дозволяє раціонально ви­користовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимізувати економічну діяльність на національному та регіональному рівнях.

Реалізація законів і закономірностей потребує розробки пев­них правил їх застосування в різних сферах економічної діяльності. Стисло викладені науково обґрунтовані положення, тобто прави­ла господарювання, якими мають керуватися суб'єкти економіч­ної діяльності на певному етапі історичного розвитку, назива­ються принципами. За допомогою використання науково обґрун­тованих принципів у вирішенні практичних питань господарської діяльності забезпечується виконання вимог економічних законів і закономірностей. Під час розроблення принципів, визначення їх змісту та механізму реалізації враховуються також природно-еко­номічні чинники.

Закони, закономірності, принципи мають об'єктив­ний характер. Вони є відображенням об'єктивної реальності.