Тема 2. Концепції факторів розвитку і розміщення продуктивних сил

Мета: розкрити зміст поняття «фактори розміщення»; вивчити концепції факторів розміщення продуктивних сил; виявити фактори розміщення продуктивних сил; усвідомити фундаментальний і конструктивний характер концепції факторів розміщення продуктивних сил як інструменту для вирішення кожного конкретного питання локалізації об»єктів

План.

1. Суть і класифікація факторів розміщення.

2. Концепція абсолютних і відносних перевах А. Сміта і Д. Рікардо.

3. Теорія факторів виробництва і торгових потоків Хекшера – Оліна.

4. Теорії В. Лаунхарда і А. Лоріа.

Література:

1. Дорогунцов С. І., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. – К.: «Стафед-2», 2001.-144 с.

2. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії: Навчальний посібник. – К.:Вища шк., 1996. – 231 с.

3. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник. В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін.; за ред. В. В. Ковалевського та О. Л. Михайлюк. – К.:Либідь, 1996. – 368 с.

4. Розміщення продуктивних сил: Навч. метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін.. – К.:КНЕУ, 2000.

5. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник /С. І. Дорогунцов, Т. А. Заєць, Ю. І. Пітюренко та ін.; За заг. ред.. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України С. І. Дорогунцова. – К.: КНЕУ, 2005. – 988 с.

6. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с.

Хід заняття.

Завдання 1. Розкрити зміст поняття «фактори розміщення». Вказати фактори розвитку і розміщення виробництва і показати схематично.

Завдання 2. Назвати відомі концепції факторів розміщення продуктивних сил. Обгрунтувати фундаментальний і конструктивний характер концепції факторів розміщення продуктивних сил.

Завдання 3. Охарактеризувати концепцію абсолютних і відносних перевах А. Сміта і Д. Рікардо.

Завдання 4. Охарактеризувати теорії факторів виробництва і торгових потоків Хекшера – Оліна.

Завдання 5. Охарактеризувати теорії факторів розміщення продуктивних сил В. Лаунхарда і А. Лоріа.

2. «Штандортні» моделі розміщення виробництва

Однією із перших теорій з розміщення продуктивних сил була модель розміщення сільського господарства Й. Тюнена (1783 – 1850), викладена ним у книзі «Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економіки. Досліджен­ня про вплив хлібних цін, багатства ґрунту і накладних витрат на землеробство», яка була опублікована у 1826 р.

Йоган Генріх фон Тюнен – мекленбургський поміщик, який 40 років прожив в помісті (володінні) Теллов, в Мекленбурзі, на березі Балтійського моря Німеччини. «Уявіть собі, - писав він, - велике місто серед родючої рівнини, яку не перетинають ні судноплавна річка, ні будь-який канал. Казкова рівнина утворена однаковими грунтами і вся придатна для землеробства. На достатньо великій відстані від міста рівнина закінчується дикою необроблювальною зоною, якою наша держава відокремлена від решти світу. До того ж на рівнині немає ніякого іншого міста, крім великого, яке згадувалося вище».

Поняття «ізольована держава» для автора було не більш як апарат, як знаряддя пізнання. Територія ізольованої держави – об`єкт дослідження в моделі І. Тюнера – це однорідна плоска рівнина з однаковими родючими землями. Місто – єдиний ринок збуту усієї держави, купує всю продукцію, яку вирощують фермери цієї держави. При цьому фермери поставляють продукцію в місто з використанням однакових транспортних засобів дорогами однакової якості і найкоротшим шляхом. Оскільки всі інші умови однакові, відмінності у розміщенні різних видів діяльності у моделі визначаються відстанями: чим ближче фермер знаходиться до ринку, тим більшу ціну він отримує за свою продукцію. Тобто ціна земельної ділянки знижується по мірі віддалення від ринку збуту – центрального міста.

При відповідних умовах зони різної спеціалізації сільського господарства розташовуються таким чином: в безпосередній близькості від міста знаходяться господарства, що займаються інтенсивним городництвом і садівництвом. Далі розташовується зона інтенсивного лісового господарства, потім – зона інтенсивного молочного господарства, тобто найбільш продуктивні види діяльності з великими затратами праці. Продукція цих господарств достатньо дорога і має щоденно поставлятися у місто. Приміське молочне господарства, інтенсивне городництво і садівництво одержують більше вигод від розміщення в безпосередній близькості від міста. Лише фермери – володарі цих ділянок здатні заплатити більш високі арендні ставки за переваги місцезнаходження.

В наступній концентричній зоні розташоване екстенсивне рільництво, а на окраїнах ізольованої держави – зона екстенсивного скотарства, оточена непродуктивними землями. Екстенсивні види господарської діяльності дозволяють одержувати на одиницю площі значно меншу кількість продукції у порівнянні з інтенсивною.

Основну увагу в теорії Тюнена приділено трьом головним чинникам та їх взаємозв'язкам: відстані від господарства до міста (ринку збуту); цінам на різні види сільськогосподарської продукції; земельній ренті. У межах «ізольованої держави» просторова диференціація у використанні земель і сільського­сподарському виробництві стала результатом дії трьох чинни­ків: номенклатури та обсягів аграрного виробництва, яких потребує місто; технології аграрного виробництва і перевезень готової продукції; прагнення кожного виробника до максимізації земельної ренти шляхом виробництва таких видів продук­ції, для яких місцезнаходження його земель відносно ринку збуту найбільш вигідно. На основі аналізу взаємодії цих чин­ників і великого обсягу інформації Тюнен виокремив зони спе­ціалізації виробництва, які широко відомі як класичні кільця Тюнена (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Використання земель в «ізольованій державі»:

• — місто; 1 — городництво і садівництво; 2 — лісове господарство; З — плодонасінєве господарство; 4 — вигонне господарство; 5 — трипільна система; 6 — екстенсивне скотарство

У найближчій до міста зоні найбільш вигідними є садівництво і городництво в поєднанні з молочним тваринництвом. Це — високоінтенсивне приміське господарство. Другою зоною є лісове господарство, яке постачає в місто дрова (головний на той час енергоносій) і ділову деревину. У третій зоні — плодонасіннєвому господарстві — вирощують картоплю, жито, овес, конюшину, пшеницю, відгодовують худобу. Четверта зона відводиться зер­новому і молочному господарству. Землеробство — семипільне (пар, жито, ячмінь, овес і три поля — вигони і сінокоси). П'ятий пояс спеціалізується на виробництві зерна, є вигони і сінокоси. У шостому поясі переважає відгінно-пасовищне тваринництво, а землеробство розвивається тільки в споживчих цілях. На ринок іде тільки тваринницька продукція.

Таким чином, використавши теорію диференційованої ренти, Тюнен визначив найбільш вигідну спеціалізацію концентричних сільськогосподарських зон, що оточують місто. Так виникли знамениті «кільця Тюнена». Ця схема, на думку В. П. Максаковького, має вигляд примітивно–абстрактної і, напевне, К. Маркс був правий, коли написав про неї: «заслуговує на увагу і водночас смішно». Тим не менше для 20–х років ХІХ ст.. дослідження Тюнена було не ординарним. Провідний спеціаліст з географії сільського господарства О. М. Ракитников назвав його « самобутнім ученим, що поєднав у собі економіста і агронома–практика. На думку Ю.Г. Саушкіна, система розрахунків Тюнена є ніби спрощеним лінійним програмуванням.

Хто що б не говорив, а структури землекористування навколо багатьох європейських і американських міст формувались у своїх основних рисах за тео­рією Тюнена. Кільця, порівняльні з зонами Тюнена, - тип організації території, який зустрічається найчастіше. Їх конфігурація в реальному житті залежить від особливостей території. Аналогічна залежність – зниження інтенсивності по мірі віддалення від центру – фокусу економічного життя території існує в розміщенні інших видів людської діяльності на всіх рівнях: в розміщенні густоти (щільності) населення по мірі віддалення від міста, від головних транспортних артерій, від річкових долин і транспортних вузлів. «Щільність» торгівлі максимальна біля станції метро і автобусних зупинок і знижується по мірі руху вглиб кварталів.

просторова організація суспільства значною мірою залежить від відстані і часу, необхідного на його подолання, і від рівня розвитку транспорту. Тюнер вперше вводить поняття економічного простору і обгрунтовує важливість географічного положення.

Модель «локаційного трикутника» В. Лаунхардта. Головне відкриття німецького вченого В. Лаунхардта (W. Launhardt), основна праця якого була опублікована в 1882 p., — метод, за яким знаходять пункт оптимального розміщення окремого про­мислового підприсмства відносно джерел сировини і ринків збу­ту продукції.

Вирішальним чинником розміщення виробництва у В. Лаунхардта, так само як і у Й, Тюнена, є транспортні витрати. Вироб­ничі витрати визначають як рівні для всіх точок території дослі­дження. Пункт оптимального розміщення підприємства знахо­диться залежно від вагових співвідношень вантажів і відстаней, на які вони перевозяться. Для вирішення цього завдання В. Лаунхардт розробив метод вагового (чи локаційного) трикутника. Місце ідеального розміщення виробництва (локація підприємства) знаходиться на перетині відрізків, що з`єднають вершини трикутника

Ваговий трикутник В. Лаунхардта — одна з перших в еконо­мічній науці фізичних моделей, яка використовується для розв'я­зання теоретичних і практичних завдань.