Оборона - // - 40 грош. од.

Завдання 1 для 1-6 – сплатити податки.

Завдання 2 для 1-12 – сформувати свої пропозиції до бюджету.

Завдання 3 для 1-12 – сформувати бюджет з урахуванням зміни обставин (обираються керівником самостійно, відповідно до розвитку ситуації в грі, або картки з визначенням ситуації роздаються разом з “досьє гравців”).

Додаткова інформація проголошується керівником.

1. Уряд серед пріоритетних напрямків розвитку запропонував технічне переозброєння всіх галузей виробництва.

2. Екологічна служба повідомила про значне погіршення стану довкілля у зв’язку із збільшенням викидів шкідливих речовин. Причина – застаріле, недосконале обладнання на підприємствах.

3. Уряд виступив з ініціативою скоротити всі види озброєнь.

4. Економічна служба повідомляє, що рівень інфляції досяг 30% на місяць і як наслідок – падіння життєвого рівня, зростання цін, скорочення виробництва.

5. Уряд повідомив про надмірну монополізацію, що спричинила зро­стання прибутків підприємств навіть в умовах скорочення виробництва.

6. Уряд пропонує закупити зерно за кордоном.

7. Шахтарі загрожують страйком у випадку, якщо заробітну плату не буде підвищено.

Список варіантів додаткової інформації можна продовжити, виходячи з реальних обставин.

Послідовність дій та регламент гри.

1. Постановка проблемного питання, яке базується на провідній ідеї теми, – до 3-х хв..

2. Розподіл ролей, вивчення досьє та ознайомлення з умовами гри – до 7хв.

3. Синхронізація виконання завдання учасниками гри.

4. Кожен гравець повинен не тільки висунути свої пропозиції щодо бюджету в зв’язку із зміною обставин, але і висловити свою точку зору.

5. Група експертів повинна оцінити роботу Міністерства фінансів і, можливо, запропонувати свій варіант бюджету.

6. Уникнути дефіциту державного бюджету буде складно, тому необхідно вже під час 4-го етапу обговорити умови визначення розміру дефіциту та соціально – економічні наслідки.

7. Підсумки гри.

Додаток 4

Імітаційно – рольова, навчально – ділова гра “Банк”

Мета гри: імітувати діяльність банку в реальному ринковому просторі і відпрацювати виконання банківських операцій та послуг.

Ігровий комплекс:

І. У грі беруть участь:

• керівник – організатор гри

• експерти – консультанти – група із 3 студентів

• “Банк” – група із 5 студентів

• групи по 2 студенти, які виконують ролі:

  1. акціонерне товариство – АТ

  2. підприємство з обмеженою відповідальністю – ЛТД

  3. приватне підприємство – ПП

  4. комерційний магазин – КМ

• окремі учні, які виконують ролі:

  1. приватна особа – ПО1

  2. приватна особа – ПО2

  3. приватна особа – ПО3

Запропонована кількість студентів є оптимальною, але при потребі керівник може збільшити кількість працюючих у групах.

ІІ. Досьє банку.

ІІІ. Досьє гравців.

ІV. Конверти “Шанс 1”, “Шанс 2”.

Конверт “Інформація для банку”

5. Умови гри: “Банк” – єдина установа, яка виконує конкретні опе­рації і надає послуги.

Грошова одиниця – умовна, у вигляді картонної картки яскравого кольору. Для статутного фонду – великі картки іншого кольору. Всі покупки та оплата послуг здійснюються винятково у формі безготівкових розрахунків – рахунки готівкою заборонені.

Процентна політика: максимальна ставка по кредитах 40%.

Досьє “Банку”.

Документ 1 . Балансовий звіт “Банку”.

Документ 2. Розрахункові рахунки клієнтів.

Документ 3. Вклади підприємств, організацій та громадян.

Документ 4. Кредитні операції “Банку”

Статутний фонд – 80 грошових одиниць.

1 картка = 10 грошових одиниць

Завдання 1.

1. Визначити перелік операцій, які буде здійснювати банк.

2. Визначити процентну політику банку : співвідношення процентів по вкладах та по кредитах.

3. Створити резервний фонд.

4. Оголосити свої умови по операціях та послугах.

Завдання 2.

Здійснити пасивні операції і сформувати пасиви “Банку”.

Завдання 3.

Провести розрахункові операції клієнтів.

Завдання 4.

1. Здійснити активні операції і сформувати активи банку.

2. Розрахувати співвідношення між активами і пасивами.

Завдання 5.

Одержати “інформацію для “Банку” і діяти відповідно до обставин.

Завдання 6.

Підрахувати банківський прибуток.

Досьє гравців:

Документ №1

вкладається в кожне досьє.

І. АТ – виробляє холодильники

• рентабельність – 40%

• 60 грошових одиниць (далі – гр. од.) – кошти підприємства.

Завдання.

1. Відкрити рахунок в банку.

2. Закупити комплектуючі.

3. Реалізувати партію продукції - 4 холодильники х 10 гр.од. через КМ.

4. Розпочати технічне переобладнання (100 гр. од.)

5. “Шанс” – витягнути жеребок.

6. Діяти відповідно до ситуації.

ІІ. ЛТД – виробляє компресори та ін комплектуючі для холодильників – рентабельність – 35 %

- 50 гр.од. – кошти підприємства

Завдання.

Відкрити рахунки в банку.

2. Закупити сировину – електричні пристрої.

3. Реалізувати через КМ партію продукції – 6 комплектів х 5 гр.од.

4. Розпочати будівництво нового цеху (70 гр.од.).

5. “Шанс”.

6. Діяти відповідно до ситуації.

ІІІ. ПП – виробляє електричні пристрої

- рентабельність – 30 %

- 40 гр.од. – кошти підприємства

Завдання.

Відкрити рахунки в банку.

2. Закупити у КМ партію сировини –10 компл. х 2 гр.од.

3. Реалізувати через КМ партію продукції – 7 х 3 гр.од.

4. Розпочати випуск нової продукції (50 гр.од.).

5. “Шанс”.

6. Діяти відповідно до ситуації.

ІV. КМ – здійснює посередницькі операції

• має до продажу 10 компл. х 1 гр.од сировини для ПП

• рентабельність – 40 %

• 30 гр.од. – кошти підприємства

Завдання.

Відкрити рахунки в банку.

2. Здійснювати посередницькі операції: купувати та продавати товари.

3. Купити холодильних для магазину.

4. Розпочати технічне переобладнання торгового залу (40 гр.од.).

5. “Шанс”.

6. Діяти відповідно до ситуації.

V. ПО 1, 2, 3 – доход 10 од.

Завдання.

Відкрити рахунки в банку.

2. Купити холодильник.

3. “Шанс”

4. Діяти відповідно до ситуації.

“Шанс 1” для підприємств:

1. Різке погіршення економічної ситуації, дорожчає сировина, енер­гоносії на 100 %.

2. Аварія на виробництві, збитки = 40 гр.од.

3. Державне замовлення на виробництво продукції, яка буде закуплена за ціною на 30 % вищою, ніж ринкова.

4. 50 % вашої продукції онеякісну – збитки = 20 од.

5. Вам є шанс дешево придбати партію товару – 10 од. х 12 гр.од.

6. Доходи споживачів знизилися, і вони не можуть купувати товари – ваша продукція не продається.

7. Ваша рентабельність скоротилася на 10 %.

8. Ваша рентабельність зросла на 15 %.

9. Держава фінансує використання новітніх технологій.

10. Держава накладає штраф у розмірі 30 од. за шкідливі викиди в навколишнє середовище.

“Шанс 2” для приватних осіб:

1. Ви втратили роботу і не можете повернути кредиит.

2. Ви одержали спадщину 20 гр. од.

3. У вас є можливість купити частину акцій АТ, але для цього потрібно взяти кредит 30 гр.од.

4. Ваш маєток згорів.

5. Ви одержали премію 20 гр.од.

6. Ви заплатили штраф 10 гр.од.

Інформація для “Банку”

1. Держава вводить обов’язковий резерв у розмірі 30 % від статутного фонду.

2. Новий закон вимагає, щоб кредити видавалися тільки під гарантію.

3. Значно погіршилася економічна ситуація, рентабельність підприємств скоротилася до 20 %.

4. АТ гарантує тим, хто купує їх акції, % вищий, ніж банк платить по строкових вкладах.

5. Держава дозволила кредитну емісію в розмірі 30 гр. одиниць.

Послідовність дій та регламент гри:

І. Розподіл ролей та вивчення досье, консультацій до 15 хв. Консультації надають експерти-консультанти, які вносять інформацію про консультації в спеціальний лист.

Якщо експерти не в змозі вирішити проблему, то звертаються до керівника, який веде самостійний облік.

ІІ. Синхронізація виконання завдань.

ІІІ. “Шанс” та “Інформація для банку” можна використовувати декілька разів за бажанням учасників.

ІV. Додаткові запитання для учасників гри, які можуть вводитись у блок “Інформація для банку”.

1. Чи може банк навіть при балансі активів і пасивів одержувати до­даткову можливість для розширення активних операцій?

2. Чи відчули Ви зв’язок між станом економіки в цілому та можливостя­ми банківської діяльності? Які наслідки втручання держави? (Відповідь дайте на основі аналізу поведінки тих, хто одержав саме ці варіанти).

3. У якому випадку банк може стати банкрутом?

4. У чому полягає зв’язок діяльності банку і стану грошового обігу? У яких випадках банк може стимулювати інфляцію? Яким чином банк може протидіяти інфляції?

5. У чому, на ваш погляд, виглядає перевага безготівкових розрахунків?

6. Які платіжні документи використовує банк для того, щоб полегшити й активізувати безготівкові рахунки?

   5. Підведення підсумків – до 20 хв.

Експерти збирають документи “Банку” та документ І учасників гри і ви­значають разом з експертом правильність дій та розрахунків. У загаль­ній оцінці враховується кількість консультацій (+) та кількість помилок у діях (-).

Помилки аналізуються, і спільними зусиллями знаходяться правильні рішення.

Ситуації, які складалися під час гри, особливо критичні, доцільно спеціально обговорити під час додаткових занять.

Додаток 5

Семінар-конференція

“Податкова система України”

Мета семінару: розглянути поняття «податкова система», принципи опо­даткування, види податків, податки, що сплачуються в Україні; сформу­вати вміння розраховувати суми по­даткових надходжень, що сплачу­ють­ся фізичними та юридичними особа­ми в Україні; підвищувати рівень грома­дянської свідомості, виховуючи розуміння необхідності сплати податків.

Тип семінару: конференція.

Хід семінару - конференції.

Представник податкової інспекції.

1. Що таке податкова система ?

2. Що ми називаємо податками?

3. Які функції виконують податки?

Податкова система у широко­му розумінні охоплює всі обов'язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концент­руються в бюджеті та фондах цільо­вого призначення.

У вузькому розумінні — це су­купність тільки податків.

Податки – це обов'язкові пла­тежі юридичних і фізичних осіб до бюджету.

Податки – це плата суспільства за виконання державою її функцій (управлінської, оборонної, соціаль­ної, економічної), це відрахування частини ВВП на загальносуспільні потреби, без задоволення яких су­часне суспільство існувати не може.

Функції податків:

1) фінансування витрат, пов'я­заних з діяльністю уряду (урядових витрат):

утримання органів державної влади і державного управління, судів, прокуратури, армії, органів держбезпеки та правопорядку;

фінансування заходів у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури, со­ціального забезпечення;

фінансування геологорозвіду­вальних, природоохоронних робіт, ліквідація наслідків природних катаклізмів тощо;

2) захист певних галузей вироб­ництва: наприклад, український уряд застосовує ввізне мито на імпорт багатьох готових виробів для того, щоб підтримати національних виробників;

3) створення перешкод діяль­ності, яку уряд вважає шкідливою: наприклад, податки на цигарки та алкоголь, так звані «податки на гріхи», накладаються як для отримання додаткових надходжень, так і для відвернення людей від палін­ня й пияцтва;

4) заохочення певних дій: на­приклад, уряд США у 1980 р. спри­яв модернізації заводів шляхом зменшення оподаткування тих підприємств, які придбали нове об­ладнання;

5) регулювання рівня економіч­ної активності: зростання податків може викликати зменшення і спо­живання, і заощаджень. Останні, як відо­мо, перетворюються на інвес­тиції. Отже, при зростанні податків лінія су­купного попиту зміщується донизу, обсяг ВНП зменшується (див. графік 1).

Тому уряд може змінювати рівень оподаткування з метою регулюван­ня економічного циклу. Стимулюю­ча податково-бюджетна (фіскальна) політика має на меті зсунути лінію сукупних витрат угору, відповідно це збільшує рівноважний обсяг ВНП.

Стримуюча фіскальна політика зсу­ває лінію сукупного попиту вниз, спричинює зменшення рівноважно­го обсягу ВНП.

Історик.

1. Податки: факти, курйози, афоризми.

2. Історія розвитку податкової системи у східних слов 'ян.

• Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки – на землю, майно, прибуток, цінні папе­ри, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, ав­томо­бі­лі, коней, собак, продуктив­ну худобу та птицю, бджіл, бороди, вікна, двері і навіть на неодруже­них чоловіків.

• Повноправні громадяни Старо­давнього Риму були звільнені від податків, їх сплачували тільки раби та іноземці. Але, очевидно, засобів, що надходили до скарбниці таким чи­ном, не вистачало. Тоді імператор Веспасіан увів податок на громадські туалети. Саме йому належить легендарний вислів: «Гроші не пахнуть».

• Несправедливість стягнення податків часто призводила до по­встань і воєн. Князь Ігор був вбитий древлянами, коли, вже зібравши з них данину, повернувся за новою.

• При англійському королі Генріху II існував навіть податок на вбив­ство. Його сплачував землевласник, якщо в межах його володінь відбува­лося вбивство, яке не вдавалось роз­крити протягом шести місяців.

• Петро І ввів податок на боро­ди, який платив кожен, хто не ба­жав збрити її за вказівкою царя. Ще один податковий курйоз Київської Русі: селянин палив хату по-чорному не тому, що не вмів збудувати піч, а тому, що існував особливий податок на дим. Сплатити його було під силу тільки заможним людям.

• У Франції до XIX ст. існував податок на вікна й двері, що виходили на вулицю. Податковий конт­ролер їх просто перераховував у кожному будинку. Ось чому в архі­тектурі цієї країни багато внутріш­ніх двориків.

• У 1797 р. в Англії був уведе­ний податок на годинники. Кожен власник годинника повинен був щороку платити в скарбницю 5 шилінгів. Однак через рік податок відмінили. Великобританія, про­мислова держава номер один у XVIII ст., не могла допустити утис­кання інтересів людей, які намага­ються бути пунктуальними.

У східних слов'ян відправною точкою в оподаткуванні була доб­ровільна допомога своїм і данина, що збиралась із чужих (підкорених) племен. Жителі підносили князеві, що приймав владу, «дари» і «покло­ни». З часом піднесення з добро­вільного перетворюється в обов'яз­кове, що періодично сплачується. Данина і дар близькі за значенням і зливаються в подать.

Пізніше з'являється данина на користь татар, або ординське срібло. Із 1504 р. вона переходить у дохід московського князя і перетворюєть­ся на цільовий податок з усіх уділів на користь Великого князя. Поява подат­ків у XVIст. («пищальні гроші» на утримання стрільців, 1550 р.) та­кож пов'я­за­на з переходом від дво­рянської кінноти в армії, якій пла­тили земля­ми, до найманої піхоти – питальників (пищаль - вогнепаль­на зброя), піз­­ніше пе­рей­менованих на стрільців, яким платили хлібом, сіллю і грішми. Для утри­мання армії призначались, крім «пищаль­них грошей», ямчужні (ямчуга – селітра для виробництва пороху), податі на «городову та засічну спра­ву» (будівництво укріплень), «полоняничні гроші» (для викупу поло­нених). Стягнення провадились і в натуральній, і в грошовій формі.

Цікаво, що Запорізьке військо також мало свою систему оподат­ку­вання. Це було мито, що накла­далось на шинки та купців за провіз краму, «мостове» (за провіз краму через річки), плата за охорону та конвоюван­ня, «димовий податок» (на так званих «сиднів», тобто жо­натих козаків і посполитих, що се­лилися біля Січі та вважались підда­ними Коша), «війсь­­ковий оклад» (грошовий податок з посполитих).

Ці податки використовувались на потреби церкви і, більшою час­тиною, військової організації.

Тобто, за висловом І. М. Кулішера, «війна породила на світ по­дат­ки, спочатку тимчасові, потім, з появою постійного війська, і по­стійні. Сучас­на армія і сучасна по­даткова система – сіамські близ­нюки, нерозривно спаяні, нероз­лучні, неподільні».

Отже, спочатку податки – це засіб, до якого вдаються у випадках, коли вітчизна в небезпеці. До захи­сту від зовнішнього ворога пізніше приєднується підтримання внутрі­шнього порядку і спокою в країні, для чого потрібні суд, поліція та інші державні органи. Тобто подат­ки – це плата суспільства за вико­нання державою певних функцій.

Представник податкової інспекції.

1. Елементи системи оподатку­вання,

2. Види процентних ставок.

3. Класифікація податків.

Розповідає про елементи систе­ми оподаткування: суб'єкт оподат­кування (платник), об'єкт оподат­кування, податкову ставку та види податкових ставок (пропорційні, прогресивні, регресивні).

Сучасні держави використову­ють у своїх податкових системах прямі і непрямі податки (див. схе­му 1). Прямі податки переважають у ФРН, Кана­ді, США, Японії (у США вони навіть дають до 70 % надходжень). Натомість непрямі – у Франції та Італії, причому в Італії роль непрямих податків останнім часом підвищилась. Непряме опо­даткування більш характерне для країн із помітним інфляційним грошовим обігом.

Прямі податки:

• встановлюються безпосеред­ньо щодо платників і сплачуються за рахунок доходів; механізм їх стяг­нення очевидний, неприхований;

• сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування;

• сприяють такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи (такий принцип опо­даткування більшість економістів світу вважають найсправедливішим);

• пов'язані зі складним механі­змом стягнення, оскільки виника­ють проблеми обліку об'єкта опо­даткування й ухилення від сплати.

Непрямі податки:

• податки на споживання;

• встановлюються в цінах то­варів та послуг і сплачуються за ра­хунок цінової надбавки; вилучення цих податків відбувається неявно;

• їх розмір для окремого плат­ника прямо не залежить від його доходів (тільки прямо, бо в абсо­лютному розмірі їх платить більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи).

Характеризуючи непрямі подат­ки, Адам Сміт писав: «За відсутні­стю коштів для оподаткування підда­них прямим податком, у розмірах отриманого ними доходу, уряд ви­користав непрямі податки на їхні витрати, вважаючи, що витрати їхні в більшій частині випадків майже точно відповідають їхнім доходам».

Загальнодержавні податки – встановлюються вищими органами влади; їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету вони за­раховуються (центрального чи місцевого).

Місцеві податки — встановлю­ються місцевими органами влади та управління.

Юрист.

1. Які закони визначають подат­кову систему України?

2. Які податки зобов'язані пла­тити громадяни України?

У статті 67 Конституції Украї­ни зазначено: «Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в поряд­ку і розмірах, встановлених зако­ном. Усі громадяни щорічно пода­ють до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановле­ному законом».

Податкова система України визначена Законом “Про систему оподаткування” (1991, зі змінами та до­повненнями 1992-1993, 1997 pp.), який на сьогодні, є основним узагаль­нюючим документом про порядок оподат­кування. Відповідно до цього закону, до загальнодержавних податків та обов'язкових платежів належать:

а) прямі податки: податок на прибуток підприємств; податок на дохо­ди фізичних осіб; податок з власників транспортних засобів та інших са­мо­хідних машин і ме­ханізмів; податок на нерухоме май­но (нерухомість); плата (податок) за землю; податок на промисел;

б) непрямі податки: податок на додану вартість, акцизний збір, мито;

в) платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі: збір за спе­ціальне використання природних ресурсів; збір за геологорозвіду­вальні роботи, виконані за рахунок бюджету; відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг; рентні пла­тежі; державне мито; плата за тор­говельний патент за деякі види підприємницької діяльності;

г) внески до цільових фондів: збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове держав­не пенсійне страхування; збір на страхування на випадок безробіття; збір до Державного інноваційного фонду; збір за забруднення навко­лишнього природного середовища; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Указом Президента України від 25 травня 1999 р. №565/99 уведено 13 місцевих податків і зборів: пода­ток з реклами; комунальний пода­ток; готельний збір; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квар­тиру; курортний збір; збір за здійснення закордонного туризму; збір за право використання місце­вої символіки; збір за про­ведення аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей; збір за проїзд по тери­торії Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотран­спорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг; збори за надання земельних діля­нок для будівництва об'єктів вироб­ничого і невиробничого призначен­ня, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах.

Крім встановленого переліку податків, допускається спрощена уніфікована система оподаткування у вигляді фіксованого і єдиного податків для суб'єктів підприємницької діяльності та фіксованого сільськогосподарського податку.

Чинне податкове законодавство в Україні передбачає, по суті, дворівневу систему їх встановлення: загальний закон, у якому встановлюєть­ся сукупність податків, та за­кони з конкретних видів податків (близько 30). При цьому окремі види податків та обов'язкових платежів у законодавчому порядку не були відрегульовані. У зв'язку з цим розроблено і підготовлено до затверд­ження «Податковий кодекс» як єдиний законодавчий акт, що регу­лює усю податкову систему.

Загалом чинна податкова систе­ма в Україні відповідає міжнарод­ним стандартам оподаткування. Основна її відмінність в тому, що у структурі податкових надходжень поки що провідна роль належить платежам підприємств, а податки з громадян становлять менш як 20 %.

Представники податкової інспекції.

1. Частка основних видів податків у загальних податкових надхо­джен­нях до бюджету України в 2000 р.

2. Структурно-логічні схеми дії ос­новних податків в Україні (див. схе­ми 1 і 2).

У 2000 р. податкові надходжен­ня до бюджету України становили 31342,2 млн. грн., з них:

• податок на прибуток під­приємств — 7727,1 млн. грн. (24,7 %);

• прибутковий податок з грома­дян — 6377,8 млн. грн. (20,3 %);

• плата за землю — 1376,7 млн. грн. (4,4 %);

• ПДВ - 9437,7 млн. грн. (30, 1 %);

• акцизний збір — 2239,6 млн. грн. (7,1 %);

• інші — 4183,3 млн. грн. (13,4 %).

У різних країнах через особистий прибутковий податок вилучають різну частку заробітної плати. На початку 90-х років XX ст. вона ста­новила до 2 % заробітної плати ро­бітника в Японії і понад 35 % — робітника у Швеції і Данії.

Ставки прибуткового оподатку­вання громадян встановлені за прогресивною шкалою (станом на 1 січня 2001 p.). Прогресія шкали ста­вок є ступінчастою: весь сукупний дохід розкладається на частини, до кожної з яких встановлена для да­ного інтервалу ставка. Сума подат­ку обчислюється, як складова цих частин.

Дохід не за основним місцем роботи оподатковується пропорцій­но - за ставкою 20%. Доходи, от­римані у вигляді дивідендів, оподат­ковуються пропорційно - за ставкою 15%.

Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та моно­польні товари, який включається до їх ціни (див. схему 4). Держава вста­новлює надбавку до ціни, що харак­теризує дохід, який вона відсікає від обсягу реалізації товарів (акциз - від лат. «accido» - відрізати, відсікати).

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №18-92 «Про акцизний збір» до підакцизних товарів належать: спирт, алкогольні напої, пиво со­лодове, тютюнові вироби, нафтоп­родукти, транс­портні засоби та ювелірні вироби.

Ставки встановлюються у відсот­ках з одиниці товару. Ставки оподат­кування коливаються від 20-40% до 75-90% і можуть змінюватися.

Податок на додану вартість є видом універсального акцизу, який встановлюється за єдиною ставкою до всього обороту (див. схему 5). Це основний вид непрямого оподатку­вання, який забезпечує основну масу податкових надходжень до бюджету.

Додаткове читання «Податок на додану вартість» (Прикладна еко­но­міка програми «Junior Achievement»: Збірка завдань та вправ для учнів. – К.: АртЕк, 2000. – С. 102-103).

Включення ПДВ у ціни прово­диться за такою формулою:

,

де С — собівартість, П — прибуток, A3 — акцизний збір.

На сьогодні податок на додану вартість набув широкого застосу­ван­ня. Він є важливою складовою податкових систем у понад 40 краї­нах світу, зокрема в 17 європейсь­ких країнах. Ставки податку вста­новлю­ють­ся в процентах, які коли­ваються від 12 % у Люксембурзі та Іспанії до 22% у Данії і 25 % в Ірландії. Кількість ставок досить різна: від однієї (в Данії) до семи (у Франції). Найнижча ставка — 2,1 % у Франції на продовольчі товари, і найвища — 33,3 % щодо товарів, які є предметами розкоші.

Слід окремо сказати про пільги з ПДВ. Вони застосовуються в двох формах — шляхом запровадження нульової ставки та звільнення від опо­даткування продажу деяких видів то­варів і послуг. Нульова ставка на­дає право продавцеві оподатковува­ного товару чи послуги на повну ком­пенсацію тих сум податку, які вклю­чались у підрахунок матеріальних поставок і вартісних надходжень.

У науковій літературі тривають дискусії з приводу застосування пільг при оподаткуванні ПДВ. У більшості країн світу і надто в краї­нах ЄС пільги поширюються на такі товари й послуги: продукти харчуван­ня, ліки та медичне обслуговуван­ня, витрати на освіту, купівлю та найм житла, одяг, книги й газети, розваги та спорт, музеї, державний розпродаж товарів і послуг, фінан­сові послуги, державні товари, ви­трати на мистецтво. Нині пільги при оподаткуванні ПДВ запроваджені у 26 країнах світу, які залучили ПДВ до своїх податкових систем, при­близно за 200 позиціями, з них лише близько 30 нульових ставок.

Представники загальнодержавних фондів соціального страхуван­ня.

1. Які загальнодержавні фонди со­ціального страхування діють в Україні?

2. За рахунок яких коштів фор­муються загальнодержавні фонди со­ціального страхування?

У міжнародній статистиці обо­в'язкові відрахування на соціальне забезпечення, як правило, розгляда­ються як податки, а не як страхові пла­тежі, оскільки вони: а) мають примусовий характер; б) сплачу­ються уряду для фінансування по­точних витрат; в) як правило, не надають платнику прямого еквіва­лента; г) справляють ефект пере­розподілу доходів.

В Україні діють чотири загаль­нодержавні фонди соціального страхування: Пенсійний фонд Ук­раїни, Фонд загальнообов'язково­го державного соціального страху­вання на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимча­сової втрати працездатності, Фонд соціального стра­хування від нещас­них випадків (див. таблицю 1).

Граничний розмір доходу, з яко­го стягуються внески до соціальних фондів, становить 2200 грн. з 01.05.2002 р.

На сьогодні так звані податки соціальної спрямованості у країнах Захід­ної Європи в 1997 р. станови­ли від 25 до 30, 1% від загальної суми податкових надходжень до бюд­жетів. Підприємці вносять понад 60% від загальної суми, що надхо­дить до бюджету. У заробітній платі працюючих податки на соціальне страхування у країнах ЄС станов­лять понад 12%.

Представник податкової інспекції.

1. Офшорний бізнес.

2. Крива Лаффера та рейганоміка.

3. Дослідження впливу податкової ставки на доходи бюджету в Україні.

Більшість пересічних громадян з поняттям «офшор» просто не знайомі. Офшор (англ. off-shore - поза берегом) - фінансові центри, які залу­чають іноземний капітал через надання спеціальних подат­кових та інших пільг іноземним компаніям, що реєструються в країні розміщення центру. Якщо корпорація немає джерел доходів у країні реєстрації, вона взагалі звільняється від оподаткування сво­го прибутку. Крім того, держави з таки­ми регіонами мають, як пра­вило, договори з багатьма країна­ми світу про усунення подвійного оподаткування.

Припустімо, бізнесмен ввозить якийсь товар в Україну. Ці гроші проходять через банк і автоматич­но оподатковуються. Якщо ж цей бізнесмен має фірму за кордоном, то він купує товар для неї. Потім пересилає товар своїй дочірній фірмі в Україні на реалізацію і, за умовами угоди, всі суми від реалі­зації переводить на рахунки своєї за­рубіжної фірми. При цьому українська фірма немовби і немає при­бутків або має мінімальні. Отже, й податки символічні.

Популярний сьогодні в світі та­кож офшорний банківський бізнес.

Замість звичайних податків офшор­ний банк сплачує невеликий фіксо­ваний внесок у казну держави, на території якої він зареєстрований. Таким чином, ці держави поповню­ють свій бюджет. Найдивовижніших успіхів в офшорному банківському бізнесі досягли крихітні Кайманові острови, роз­та­шовані в Карибсько­му морі. На 259 км² їх площі і 25 тис. жителів припа­дає 533 офшорних банки (6 банків на 1 км²), які регу­лярно платять внески до скарбниці і дають робочі місця місцевому на­селенню.

Офшорний бізнес розпочався активно в середині 70-х XX ст. Ка­пітал, який функціонує у цій сфері бізнесу на початку XXI ст., й становить по­над 700 млрд. дол. США.

Високі ставки оподаткування прибутків підприємств в Україні в 1991 - 1999 pp. стали найважливішим чинником відпливу за кордон до 40 млрд. дол., які зосереджені на ра­хунках в іноземних банках.

У середині 90-х XX ст. налічува­лося близько 50 зон, сприятливих для реєстрації офшорних корпорацій.

Кабінет Міністрів України відповідно до Закону «Про оподат­кування прибутку підприємств» (1997 р.) щороку складає і публікує перелік офшорних зон. На сьогодні до цього списку входять 38 країн (те­риторій). Це такі британські залежні території: острови Генсі, Джерсі, Мен, Ордені; Бахрейн, Республіка Кіпр (Південно-Західна Азія); Беліз, Панама (Центра­льна Америка); Андорра, Гібралтар, Монако (Євро­па); Бермудські остро­ви, а також острівні держави Карибського моря: Ангілья, Антигуа і Барбу­да, Аруба, Багамські Острови, Барбадос, Бри­танські Віргінські острови, Віргін­ські Острови (США), Грена­да, Кайманові острови, Монтсеррат, Нідер­ланд­ські Антильські острови, Пуетро-Ріко, Сент-Вінсент і Грена-діни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Співдружність Домініки, Теркс і Кайкос; Ліберія, Республіка Сейшельські Острови (Африка); Респуб­ліка Вануату, Респуб­ліка Маршаллові Острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Самоа (Тихо­океан­ський регі­он); Мальдівська Республіка (Південна Азія).

Щорічні статистичні дані свід­чать, що суми реальних надходжень до державного бюджету менші за очікувані (див. графік 2). Як зібрати більшу суму й водночас не довести людей до злиднів і не розоряти підприємства?

Видатний американський еко­номіст Артур Лаффер у своїх пра­цях стверджував, що нижчі ставки податків сумірні з попередніми і навіть зро­стаючими податковими надходженнями. Тому скорочення податків не по­винно викликати бюджетного дефіциту, який, у свою чергу, прискорить темпи інфляції.

Згідно з кривою, до точки М збіль­шення податкової ставки буде забез­печувати збільшення податкових над­ходжень. Однак подальше збільшен­ня податкової ставки призведе до:

1) збільшення витрат виробницт­ва і цін на товари, що призводить до зменшення попиту на них, згортан­ня виробництва, а отже, зменшення податкових надходжень до бюджету;

2) небажання юридичних та фізичних осіб віддавати значну ча­стку зароблених ними грошей, що «поринають» у тіньову економіку, яка не сплачує жодних податків.

На практиці дуже важко відпо­вісти на запитання, за якої фактич­ної ставки податку почнеться зни­ження податкових надходжень. Вва­жаєть­ся, що m = 40%.

Елементи цієї теорії лягли в ос­нову економічної політики адміністрації президента Рейгана (1981-1988). Скорочення податків було здійснене адміністрацією Рейгана у два етапи: прийняття в 1981 р. закону про подат­ки з метою оздоровлення економіки («ERTA») та закону про податкову реформу в 1986р. («TRA»). Почина­ючи з 1981 р. ставки особистого при­буткового податку і податку на при­буток корпорацій різко скоротились. У 1986 р. податкова система була ре­формована таким чином, що гра­нич­­на ставка прибуткового податку бага­тих платників податків впала з 50 до 28%. Виграли також дуже бідні: близь­ко 6 млн. сімей з низьким рівнем до­ходу взагалі не сплачує державний при­бутковий податок. Головна ме­та всіх цих заходів – стимулювання збільшен­ня заощаджень і посилення ринко­вих стимулів для приватних інвестицій та зайнятості, а отже, інтенсивний розвиток економіки.

Визнано, що за роки президент­ства Рейгана спостерігалось рекорд­не у мирний час економічне підне­сення і досягнення повної зайня­тості. Але навіть визнаючи ці мо­менти, не можна стверджувати, що успіхи досягнуті тільки завдяки подібній економічній політиці.

Дослідження впливу податкової ставки на доходи бюджету проводяться і в Україні шляхом розра­хунку агрегованої ставки (Т).

Дані таблиці 2 показують, що агрегована податкова ставка коли­ва­лася в діапазоні від 32,8 до 49,1%. Найбільше скорочення реальних до­ходів (на 26,4%) припадає саме на період, коли податкова ставка досяг­ла свого максимального зна­чення. Виходячи з наведених даних, можна припустити, що доцільною межею агрегованої податкової став­ки є показ­ник приблизно у 40 %, перевищення якого спричиняє значне скорочення реальних над­ходжень до бюджету.

Додаток 6

Ситуаційна гра "Початок ділової зустрічі"

Варіант І. Перед Вами людина, яку Ви добре знаєте. Це постійний клієнт (партнер, замовник і т.д.). Запропонуйте йому новий контракт.

Час на встановлення контакту, привітання, обмін люб'язностями й бесіду – 3-4 хв., потім протягом хвилини студенти мають закінчити почату бесіду, самостійно оцінити роботу одного із співбесідників (за 3-бальною шкалою), попрощатися і перейти до нового партнера.

Варіант II. Перед Вами незнайома людина, можливо, Ваш майбутній партнер. Ви дуже зацікавлені в позитивному результаті цієї зустрічі. Покажіть себе гідним діловим партнером.

Варіант III. Перед Вами керівник делегації фірми, з якою Ви маєте намір розірвати ділові стосунки, але фірма наполягає на виконанні умов контракту. Знайдіть потрібні слова й аргументи для розв'язання конфлікту на свою користь, але розійтися ви маєте "добрими друзями".

Варіант IV. Перед вами керівник організації профспілок, який вимагає значного підвищення заробітної плати робітникам очолюваної вами фірми. Відмовте йому, але так, щоб робітники не звільнялись і не переходили до ваших конкурентів.

Варіант V. Перед Вами податковий інспектор. Переконайте його, що Ви маєте право на цілу низку податкових пільг у зв'язку із специфікою діяльності вашої фірми.

Після гри доцільно обговорити її результати, зокрема звернути увагу студентів на початок і закінчення ділової зустрічі.

Додаток 7

Навчальна гра – лото “Дерево власності і підприємництва”

Мета гри: моделювання цілісної системи відносин власності та підприємництва.

Ігровий комплекс: прямокутні картки / 13 х 9 см / з написами:

• Коричневі –

  1. Власність (стовбур “дерева”)

  2. Односуб’єктна (гілка “дерева”)

  3. Багатосуб’єктна (гілка “дерева”)

• Зелені (листя) –

4 державна

5 муніципальна

6 колективна

7 корпоративна

8 приватна

9 сімейна

10 індивідуальна

• Різнокольорові –

11. державне мале підприємство

12. державне підприємство

13. орендне підприємство

14. муніципальне підприємство

15. кооператив

16. артіль

17. приватне мале підприємство

18. підприємство з обмеженою відповідальністю

18а фермерське (селянське господарство)

11. сімейне підприємство

12. індивідуальна трудова власність

13. приватне підприємство

14. акціонерне товариствоо