7. Вправа: «Оцінка рівня знань учасників»

Мета:

актуалізувати знання учасників щодо насильства в сім’ї та жорстокого

поводження з дітьми.

Час проведення: 1 год., 30 хв.

Необхідні матеріали:

стікери п’яти кольорів, маркери, аркуші для фліпчарту з виписаними ви-

значеннями: «фізичні насильницькі дії», «психологічні насильницькі дії», «на-

сильницькі дії економічного характеру» та «насильницькі дії сексуального

характеру», інструкції для спостерігачів. Аркуші з визначеннями мають бути

розташовані на фліпчарті або на стіні в зручному місці для читання.

Хід вправи: (вправа складається з трьох частин)

І частина вправи присвячена індивідуальній роботі учасників (15  хви-

лин). Ведучий роздає учасникам по чотири стікери різних кольорів (всьо-

го  16  стікерів) і наголошує, що кожен колір відповідає одному з видів на-

сильства: фізичному, психологічному, економічному і сексуальному. Кожний

учасник групи записує на стікерах форми поведінки, з якими може зіткнути-

ся школяр, та які можуть бути кваліфіковані як насильницькі дії щодо нього.

На одному стікері має бути записана одна дія. Якщо учасник вважає, що одна

і та ж дія може бути віднесена до різних форм насильства, він (вона) заповнює

відповідну кількість стікерів.

Після закінчення учасниками роботи, ведучий пропонує звернути увагу

на чотири аркуші паперу, позначені термінами «фізичне насильство», «психо-

логічне насильство», «насильницькі дії економічного характеру» та «насиль-

ницькі дії сексуального характеру». На цих аркушах ведучий малює вісь коор-

динат або ж символічний термометр. Звертаючись до учасників, ведучий про-

понує їм прикріпити заповнені ними стікери на відповідні аркуші, зважаючи

при цьому на те, наскільки «тяжким» є записаний на стікері прояв насильства.

«Найлегші» прояви насильства мають бути розташовані біля лівого краю

аркушу (на початку осі координат, умовного нуля на термометрі тощо), а «най-

тяжчі» – біля правого. Отже, на кожному аркуші буде своєрідна «шкала тяжкості

насильства». Учасники мають висловити власну думку, тобто їм не слід одразу

ж погоджувати свої думки з уявленнями інших учасників щодо насильства.

Після того, як учасники закінчать, ведучий читає всі зафіксовані на стіке-

рах дії, після чого об’єднує учасників у чотири групи.

60

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Перед початком наступного етапу ведучий звертається до учасників з

проханням про необхідність визначити двох добровольців серед учасників.

Вони отримують окреме завдання бути спостерігачами, далі ведучий наголо-

шує: «Будь ласка, уважно спостерігайте за ходом презентації і, перш за все,

за тим, як відбувається дискусія. Зафіксуйте кількість (приблизну) «Я-Ти»-

повідомлень, емоційний фон спілкування, рівень спокою (або, навпаки,

агресивності) в обговоренні. Після закінчення спостереження вам необхідно

прокоментувати для всієї групи ваші напрацювання. (завдання виписане на

окремих аркушах паперу)

ІІ  частина вправи присвячена груповій роботі учасників (20  хвилин).

Ведучий розподіляє між групами чотири аркуші з видами насильства, попе-

редньо заповнені стікерами. У результаті чого кожна група розглядає один з

чотирьох видів насильства.

На наступному етапі групам пропонують таке завдання:

– узгодити між собою та перерозташувати на фліпчарті стікери з різних

форм насильницької поведінки щодо дитини. Фактично, учасники

мають дійти згоди щодо того, які з дій є найменш та найбільш небез-

печними для постраждалої особи;

– визначити, чи всі прояви відповідного виду насильства відбито. Якщо

ні  – додати ті, яких не вистачає, на загальну думку групи (дії мають

бути записані на стікері п’ятого кольору, по одному на стікер, та роз-

ташовані на шкалі насильства).

ІІІ частина вправи присвячена презентаціям та загальному обговоренню

(55 хвилин): Після закінчення роботи, кожна група презентує власні напрацю-

вання, відповідає на коментарі та питання інших груп. Після закінчення пре-

зентацій груп відбувається загальне обговорення, в результаті якого група

має дійти згоди та дати власне означення того, що таке насильство. Крім того,

спостерігачі дають свої зауваження щодо характеру дискусії, яка відбулася:

коментують кількість «Я-Ти»-повідомлень, рівень узгодженості позицій гру-

пи, наявної агресії чи роздратованості тощо.

Коментарі для ведучого

Перед початком об’єднання в групи ведучий пропонує згадати, що на-

сильство і жорстоке поводження з дитиною можуть відбуватися у таких сто-

сунках, як дитина – дитина; вчитель/вихователь – дитина; працівник закладу

освіти – дитина; дитина – батьки тощо. Отже, учасники мають зважати на це,

будуючи власну шкалу насильства.

Ведучий звертає увагу присутніх на те, що далеко не всі дії або вислов-

лювання є саме насильницькими. Крім того, він може підкреслити (у випадку

виявлення на попередніх етапах роботи у групі) факт виявлення агресії, роз-

дратованості та взаємного невдоволення в групі дорослих людей зі спеці-

альною підготовкою, – отже, слід пам’ятати, наскільки легко може виявитися

перейти межу насильницьких дій підліткам з їхніми віковими психологічни-

ми та фізіологічними особливостями (тим більше, якщо вони виховуються

в неблагополучних умовах). Саме тому так важливо будувати профілактику

насильницьких дій не на теоретичному обговоренні проблеми з учасника-

ми педагогічного процесу, а залучаючи їх до «проживання», «програвання»

61

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ

відповідного досвіду, який поєднує когнітивний, емоційний та поведінковий

рівні опрацювання інформації.

Запитання для обговорення

– Чи легко було визначати рівень небезпечності насильницьких дій?

– Чи легко було визначати, які саме дії стосуються насильства? Чи були

такі дії, щодо яких група вирішила, що вони не є насильницькими?

Чому? Які були для цього підстави?

– Чи залежала оцінка рівня небезпечності дії від того, в яких стосунках

вона вчиняється? Чи мав значення чинник постійності дій? Чи відби-

то це на шкалах, запропонованих групами?

– Чи легко було дійти згоди під час побудови шкал? Чому? Що саме за-

важало/допомагало? Чи додала група нові форми насильницької по-

ведінки? Чому саме такі?

– Навіщо були спостерігачі? Для чого потрібні їхні коментарі та заува-

ження? Чи були вони корисними? В чому саме? Чому ведучий не міг

самостійно прокоментувати хід та характер дискусії?

– Чи легко було дати загальне визначення насильства?

– За  якими критеріями будь-яка дія стосується чи не стосується

насильства?

– В чому різниця між агресивними висловлюваннями, роздратова-

ністю та висловлюваннями (діями), що мають в собі насильницький

складник? Чи всі дії можна вважати насильницькими чи жорстокими?

Де проходить ця межа?

– Для чого була ця вправа? Як  її можна застосувати в повсякденній

роботі?

Сесія 3. Актуалізація проблеми насильства, жорстокого поводжен-

ня з дітьми у шкільному просторі (продовження)

Мета:

визначити проблеми, пов’язані з насильством щодо дитини та між дітьми,

що виникають у закладі освіти (школі, інтернаті, дитячому садочку тощо), ви-

явити психологічні особливості представників, які опиняються в ролі агресо-

ра чи потерпілих в ситуаціях насильства, а також визначити роль та можливі

дії педагога щодо фактів жорстокого поводження з дитиною.

Завдання сесії:

– відновити навички щодо виявлення форм насильства, жорстокості

щодо дітей;

– визначити можливі сфери та типові ситуації, пов’язані з фактами ви-

явлення педагогічними працівниками безпосередніх проявів на-

сильства й жорстокого поводження з дітьми;

– актуалізувати роль педагога щодо конструктивного втручання в си-

туації, пов’язані з насильством в шкільному просторі;

– розвинути набуті раніше навички емпатії та емпатійної поведінки

щодо дитини, постраждалої від жорстокого поводження (насильства).

Час:

1 год. 30 хв.

62

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Обладнання:

аркуші паперу А4 відповідгно до кількості учасників, маркери.

Зміст сесії:

– вправи для конативного засвоєння (на рівні участі, шляхом практич-

ного виконання) для подальшого їхнього впровадження в закладах

освіти, учнівських та педагогічних колективах.