8. Вправа «Створюємо свій закон»

Мета:

закріпити наявні знання та навички щодо проблеми, пов’язаної з насиль-

ством над дитиною та між дітьми.

Час проведення: 50 хв.

Необхідні матеріали:

аркуші для фліпчарту, маркери.

Хід вправи

Ведучий звертає увагу учасників на визначення «насильство» та наголо-

шує на можливості його доповнення або внесення змін. Розпочинаючи дис-

кусію, ведучий запитує: «Що є причиною насильства?» Запропоновані варіан-

ти ведучий фіксує на аркуші фліпчарту.

На  наступному етапі ведучий об’єднує учасників у малі групи, кожна з

яких отримує завдання розробити власний «закон», який би поєднував дії,

спрямовані на попередження й зниження рівня насильства по відношенню

до дітей. Час на роботу груп – 25 хв.

По  закінченні групової роботи кожна з груп має презентувати власні

напрацювання щодо проекту закону, а інші групи мають прокоментувати та

доповнити. Бажано, щоб між групами виникли дискусії та конструктивне об-

говорення. У результаті обговорення всі групи мають погодити один проект

закону.

Запитання для обговорення

– Що було найскладніше при її виконанні?

– Як ви гадаєте, чому ваш загальний закон виглядає саме так?

– Чи  дійсно він допоможе знизити рівень жорстокості щодо дітей в

шкільному просторі? Чому?

– Чого не вистачає цьому закону? Що можна в нього додати? Прибрати?

– Для чого ця вправа? Що вона дозволяє зробити? Як її можна застосу-

вати в школі?

9. Вправа «Життєві ситуації»

Мета:

сформувати вміння оцінювати себе та власні дії як можливе джерело на-

сильства та попереджати такі прояви.

Час проведення: 30 хв.

Хід вправи:

Ведучий пропонує учасникам об’єднатися у пари, учасники кожної пари

мають сісти один навпроти одного, заплющити очі та протягом двох – трьох

хвилин пригадати кілька епізодів з їхнього життя, коли:

63

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ

• сталося так, що хтось застосував насильство щодо них;

• вони самі застосовували насильство щодо інших людей;

• учасник (учасниця) був (була) свідком насильства, але не втрутив(ла)ся.

Після цього в процесі обговорення в парах (10 хвилин), учасники став-

лять запитання один одному щодо власних почуттів в кожній із ситуацій, а

також причин, що привели до тієї чи іншої поведінки, та відповідають на них

у парах.

По закінченні обговорення в парах учасники повертаються в коло, і ве-

дучий пропонує декільком охочим парам поділитися тими ситуаціями та по-

чуттями, про які вони дізналися. Це обговорення ведучий пропонує, якщо в

групі є високий рівень довіри, який сформувався на попередніх зустрічах.

Крім того, обов’язковою є згода обох учасників пари.

На наступному етапі ведучий підсумовує, наскільки складною для учас-

ників була ця вправа, яка частина виявилася найскладнішою. Крім того, обго-

ворюється питання щодо того, як змінюється сприйняття ситуації, коли чуєш

її відсторонено, чи допомагає це розглянути її більш об’єктивно та неуперед-

жено, наскільки точно передано почуття тощо.

Коментарі для ведучого

Ведучий попередньо має наголосити, що ця вправа може виявитися

дещо складною з погляду емоційного занурення в ситуацію. Ведучий попе-

реджає про можливість припинення участі в дискусіях, обговорення ситуа-

цій, у разі виникнення гострих неприємних відчуттів. Але на етапі завчасного

припинення обговорення учаснику необхідно відповісти на питання: у чому

полягає складність, чому? Ведучий пояснює, що ця вправа дозволяє погли-

бити почуття учасників щодо проблематики насильства, допомагає їм поси-

лити емпатію щодо тих, хто постраждав від насильства. Вона демонструє, що

серйозних наслідків можуть завдати навіть найменш значущі вчинки, які, на

перший погляд, здаються незначними.

Запитання для обговорення

– Яка ситуація вразила? Чому? Що було складніше: розповідати чи слу-

хати? Чому?

– Чому виникали ситуації, які призводили до насильства? Які причини

інциденту? Як би діяли члени групи у схожих обставинах? Чому ви ді-

яли саме так? Що ви могли б зробити по-іншому? Чи допомогло гру-

пове обговорення по-новому побачити ситуацію?

– Яку мету переслідує ця вправа? Як її можна застосувати в педагогіч-

ному процесі? Які структури особистості вона актуалізує? Яке її зна-

чення з погляду профілактики жорстокого поводження з дітьми?