1.3. Методи економічного дослідження

Метод – це сукупність принципів побудови, форм і способів наукового пізнання. На різних етапах теоретичного дослідження економічних процесів та його практичного застосування можуть бути використані різні методи. Але у той же час існують такі методи, які поширюються і на науку в цілому, і на практичне застосування самих результатів наукових досліджень. У якості таких, зокрема, найбільш широко використовуються методологічні принципи системного підходу:

• принцип цілісності, який припускає, що досліджуваний об’єкт розглядається або виділяється із сукупності об’єктів як щось ціле по відношенню до навколишнього середовища, має свої специфічні властивості та розвивається в залежності від свого місця в системі за своїми законами. Крім цього, результативна сукупність властивостей системи не може бути зведена до суми властивостей складових її елементів;

• принцип структурності, згідно котрому мережа зв’язків і відносин усередині системи визначальним образом впливає на її поведінку;

• принцип взаємозалежності системи і середовища, відповідно до якого властивості системи формуються і проявляються в її взаємодії із середовищем, причому система виступає компонентом взаємодії;

• принцип ієрархічності, який свідчить, що кожний з елементів системи може розглядатися як система, а система у цілому виступає як елемент більш широкої системи.

Сучасна економічна теорія має справу із дуже складними процесами, тому використовує у дослідженнях так званий синергетичний підхід, який грунтується на тому, що:

1. Акцентує увагу на процесах нестійкої рівноваги та нестабільності економічних систем.

2. Визнає складність та нелінійність соціально-економічної еволюції.

3. Припускає можливість впливу спонтанних змін в економіці на виникнення кризових ситуацій.

4. Аналізує множинність, різноспрямованість та різну якість внутрішніх і зовнішніх факторів, які можуть впливати на соціально-економічний розвиток.

5. Один і той самий ефект в економічній системі може бути досягнутий під впливом різних імпульсів.

Усі методи економічного дослідження поділяються на загальнонаукові та конкретно-економічні. До загальнонаукових відносяться такі елементи, як наукові абстракції, аналіз і синтез, індукція та дедукція, історичне і логічне, математичні методи і моделі.

Економічні явища і процеси, як правило, дуже складні, розвиваються під впливом великої кількості факторів, тому для їх дослідження намагаються виділити головне, тобто якусь особливість, ознаку або відношення, а при цьому навмисне відволікаються від несуттєвого, другорядного, випадкового. Такий спосіб дослідження називається науковим абстрагуванням. Його суть – у звільненні наших уявлень про предмет дослідження від часткового, нетипового, короткочасного, а знаходження в них суттєвого, постійного, типового. Поряд з науковим абстрагуванням використовується аналіз як спосіб дослідження, при якому складний економічний процес або система поділяється на складові частини, елементи, підсистеми і всі вони досліджуються окремо, і синтез – спосіб дослідження, пов’язаний із об’єднанням окремих складових частин, елементів, підсистем в єдину систему, яка і є предметом дослідження.

Економічна діяльність суспільства проявляється в господарській практиці, у великій різноманітності фактів господарського життя різноманітних господарських суб’єктів. Діяльність різних суб’єктів господарювання зумовлена їхніми власними потребами та інтересами. Економіст повинен у цій різноманітності фактів виявити принципи або закономірності їх розвитку для того, щоб пізніше сформувати принципи втручання в економічну діяльність для ефективного розв’язання економічних проблем. Аналіз фактів, що відносяться до тієї чи іншої конкретної проблеми, називають описовою або емпіричною економічною наукою. Виведення принципів, закономірностей, формулювання законів називають економічним аналізом. Економіст у своєму дослідженні може просуватися як від фактів до теорії, так і навпаки, від теорії (гіпотези) до перевірки її на практиці. Перший метод називається індукцією, а другий – дедукцією, або гіпотетичним методом дослідження. Але мета економічного дослідження – це не тільки вияв принципів та закономірностей економічного розвитку, а й розробка конкретних рекомендацій, способів і методів розв’язання економічних проблем, формування принципів економічної діяльності. Цей процес називають прикладною економічною наукою, або економічною політикою.

Як відомо, економічні процеси, що відбуваються в різних країнах світу в ті чи інші історичні часи, мають схожі закономірності розвитку. Їх вивчення має важливе значення для розуміння того шляху, який має пройти економіка в майбутньому, щоб не повторювати помилки і пройти його найефективніше. Тому важливим підходом до їх аналізу є поєднання історичного і логічного способів дослідження. На відміну від історика, економіст намагається, вивчаючи історичні факти господарського життя різних країн і народів, виявити ті процеси, які є закономірними, абстрагуючись від чогось конкретного, нетипового, незакономірного.

Починаючи з 60-х років XX ст. у світовій економічній науці дуже широко використовуються математичні методи і моделі. Вони допомагають встановлювати кількісні та якісні залежності в економічних процесах, що приводить до розуміння суті і можливостей їх розвитку, мають дуже важливе значення для програмування економічних процесів. Моделі складаються для мікро- і макрорівня, бувають статичні та динамічні, балансові й оптимізаційні. Для описування економічних процесів застосовуються словесні моделі, для виявлення певних залежностей – графічні моделі, для пояснення функціональних залежностей у вигляді рівнянь — математичні моделі. Всі вони можуть використовуватись одночасно для більш повного наукового пізнання.

До конкретно-економічних методів економічного дослідження відносяться: альтернативний та граничний аналіз; методи абсолютних та порівняльних переваг; аналіз еластичності; табличне, графічне, аналітичне моделювання; оптимізація та визначення рівноваги.

В економічному дослідженні визначають позитивний і нормативний підхід. Позитивна економіка досліджує те, що відбувається в економіці, а нормативна визначає те, що має бути, надає конкретні пропозиції для удосконалення економіки.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Економічна теорія, меркантилізм, політична економія, фізіократи, класична школа політичної економії, марксизм, неокласичний напрямок, миржиналізм, неокласичний синтез, неолібералізм, кейнсіанство, монетаризм, інституціоналізм, предмет економічної теорії, основні проблеми економічного вибору, мікроекономіка, макроекономіка, методи економічної науки.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Чому економічна теорія як наука виникла саме на початку XVII ст.?

2. Чому економічні погляди меркантилістів та фізіократів вважаються помилковими?

3. Що означає вислів А. Сміта «невидима рука ринку»?

4. До якої школи економічної думки відноситься маржиналізм?

5. У чому основна відміність неокласичної школи та кейнсіанства?

6. Назвіть проблеми економічного вибору та охарактеризуйте предмет економічної теорії.

7. Наведіть принципи системного підходу та поясніть сутність синергетичного підходу до аналізу економічних процесів.

8. Дайте характеристику методів дослідження економічних процесів. Чим вони відрізняються від методів дослідження інших наук?