2.4. Тип змішаної економічної системи. Моделі змішаної економіки окремих зарубіжних країн та України

У другій половині XIX ст. на зміну моделі Рікардо прийшла так звана проміжна модель управління, що стала основою сучасної змішаної економіки. Вона називається змішаною, оскільки в ній поєднуються і ринкові, і державні механізми регулювання; існує велика різноманітність форм власності і, відповідно, різноманітні типи господарської діяльності; розвиваються процеси соціалізації економіки; принципово нову роль відіграє держава.

Основними причинами активного втручання держави в управління економічними процесами, стали:

1) суттєві зміни у механізмі конкуренції під впливом розвитку монополістичного та олігополістичного стану ринку, що спричинило перехід до недосконалої конкуренції, коли механізм ціноутворення формується не лише під виливом попиту та пропозиції, вільного змагання багатьох виробників;

2) ускладнення на основі вищеназваних процесів проблем саморегулювання економічної системи в цілому, що проявляється в циклічності розвитку ринкової системи в різних її формах;

3) відсутність соціальних гарантій, соціальна незахищеність громадян у випадках безробіття, хвороби, старості;

4) усуспільнення та одержавлення частини господарства в національному та міжнародному масштабах, перетворення держави на активний суб’єкт економічних відносин.

Основні форми втручання держави у ринковій економічній системі в господарське життя такі: формування довгострокової та середньострокової економічної політики на основі аналізу світової економічної кон’юнктури прогнозування можливих варіантів розвитку національної економіки залежно від економічних реалій, що складаються в народному господарстві; визначення довгострокових стратегічних та короткострокових тактичних цілей економічної політики, серед яких на першому плані знаходяться розвиток економіки, стабільність цін, повна зайнятість, зовнішньоекономічна рівновага.

Основними важелями впливу держави виступають: індикативне планування, регулювання фінансово-кредитної системи, регулювання грошового обігу, регулювання доходів та витрат населення. Держава у сучасній ринковій економіці виступає не лише у ролі власника певної частини основних фондів і виробленого продукту, але й у ролі гаранта економічної стабільності всієї економічної системи з позицій збереження та подальшого її розвитку.

Відбуваються зміни і в господарському механізмі. Планові методи використовуються не лише при розробці державних програм, а й у крупних корпораціях, де формуються стратегічні плани розвитку, а для планування продукту використовуються маркетингові дослідження.

Важливою характеристикою сучасної змішаної економіки вважаються процеси соціалізації економіки, які проявлялися у формуванні соціальної ринкової економіки. Найбільший внесок у розробку філософії та принципів функціонування соціального ринкового господарства був зроблений представником кельнської школи А. Мюллером-Армаком і видатними німецькими економістами В.Ойкеном та Л.Мікшем.

Альфред Мюллер-Армак, Вальтер Ойкен, а за ними й політик Людвіг Ерхард відводили у концепції соціально орієнтованої системи економіки одне з чільних місць діяльності держави, як активному регулюючому органу. Основними цілями такої діяльності мало стати: забезпечення умов конкурентної боротьби на принципах справжньої ефективності (політика в сфері конкуренції); корегування результатів ефективної конкуренції за допомогою соціальних компенсацій (соціальна політика); формування та регулювання господарської діяльності (організаційна політика, політика регулювання процесів і структурна політика).

Одним з найбільш важливих елементів концепції соціального ринкового господарства, як її розуміли засновники, мала стати соціальна політика держави, відповідне її спрямування. Вихідними положеннями такої соціальної політики стали 2 тези:

1) соціальне ринкове господарство – це економічний ріст завдяки доброякісній конкуренції, а ріст – це передумова добробуту;

2) тільки те може бути розподілене та спожите, що вже вироблене.

На думку авторів концепції соціального ринкового господарства, завдання соціальної політики держави – втілити у життя такі соціальні цілі: справедливість, безпеку, мир на основі свободи та добробуту.

Залежно від історичного досвіду, традицій, менталітету народів у різних регіонах світу формуються свої, специфічні моделі розвитку змішаної економіки. Найбільш цікавими з позицій їх ефективності у середині ХХ сторіччя були американська, японська, шведська економічні моделі, а також згадана вище модель соціального ринкового господарства, яка реалізувалася в багатьох країнах Європи.

В основі американської моделі змішаної економіки було перш за все врахування державою традицій індивідуалізму, потягу до першості, до особистого успіху, віри людини у власні сили. Відповідно створюються умови для всебічного розвитку підприємництва, процвітання малого та середнього бізнесу, американський менеджмент націлений на негайний успіх, який має бути виражений у високій нормі прибутку. Особливістю американської моделі є також висока кваліфікація та мобільність робочої сили. Понад дві третини зайнятих у народному господарстві – це кваліфіковані робітники, до того ж третина з них – так звані «золоті комірці», які визначають сьогодні динаміку науково-технічного прогресу в країні.

Особливістю японської моделі змішаної економіки є широке використання традицій колективної праці в сільських общинах. Сьогодні ця традиція з успіхом використовується найбільшими корпораціями у вигляді системи пожитгєвого найму.

На відміну від американської мобільності в пошуках кращого місця більшого заробітку, японський робітник, прийшовши у велику корпорацію, рідко пориває з нею, стаючи «членом однієї великої сім’ї». Він віддає корпорації свій талант, свої знання, фактично все своє життя, оскільки вважається, наприклад, непатріотичним відносно корпорації використовувати повністю навіть свою відпустку. Корпорація гарантує робітнику робоче місце до пенсії, житло, медичне обслуговування, допомогу в освіті дітей, навіть, врешті-решт, місце на відомчому кладовищі. Тому довгий час корпорації могли дозволити собі скорочувати витрати виробництва, отже створювати більш конкурентний продукт за рахунок відносно низької заробітної плати своїх співробітників, за рахунок фактично безкоштовного масового раціоналізаторства та винахідництва.

Шведська модель змішаної економічної системи базувалася на традиціях активного втручання держави в систему розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту на користь більшості населення. Традиція ця, а точніше економічна політика, почала формуватися у 20-ті роки нашою століття, коли була сформована концепція соціального захисту громадян: «від народження до смерті». Зберігаючи приватну власність як основу ефективного функціонування ринкового механізму, на засоби виробництва, створюючи умови ефективного функціонування приватного капіталу, уряд Швеції шляхом перерозподілу доходів за допомогою податкової системи створював рівні стартові умови для задоволення економічних і соціальних потреб всіх своїх громадян, відкривши їм доступ до безкоштовної освіти, медичного обслуговування, гідного забезпечення життя на схилі років.

Звичайно, названі вище моделі не ідеальні, в процесі їх функціонування та розвитку виникає багато досить складних проблем і протиріч, але той факт, що вони відповідають інтересам як розвитку економіки, суспільства, так і більшості громадян, дає нам підстави для роздумів, вивчення набутого досвіду, а можливо, й запозичення тих елементів, які найбільше відповідають традиціям та потребам нашого народу.

Незважаючи на великий позитивний досвід, що був набутий великою низкою країн під час застосування змішаного типу економіки, всупереч реальним закономірностям економічного розвитку, яке веде до ускладнення організації ринкових механізмів і форм їх регулювання, владою багатьох країн світу лобіюється їх спрощення, діючи в інтересах володарів лише частки одного з чотирьох факторів виробництва – грошового капіталу. Інші фактори (праця, природні ресурси, засоби виробництва, знання) за їх уявленням мають служити власникам грошей. Причому грошей світових, які є об‘єктом захисту монетаристів: долара, євро, фунта стерлінгів тощо. Держави, які їх емітують, активно підтримують монетаристів, а ті допомагають їм виправдати свою монополію на грошове обслуговування двох третин світової торгівлі і трьох чвертей фінансових операцій. Банки та інші структури, наближені до цих центрів емісії, мають безмежне джерело грошей. Якщо у вас є гроші, то можна купити те, що представляє реальну цінність. Тому головне завдання з точки зору міжнародного капіталу – змусити національні уряди зробити так, щоб все продавалося (земля, державне майно, інфраструктура тощо).

Як показує досвід функціонування економіки постсоціалістичних країн, у ході трансформації командно-адміністративної економічної системи в змішану (ринково-регульовану) існують загальні закономірності, які проявлялися у проведенні наступних заходів: реформування відносин власності (приватизація), роздержавлення (зняття з держави безпосередніх функцій управління); демонополізація (створення і захист конкурентного середовища, подолання державної монополії, антимонопольна політика); лібералізація цін (перехід до ціноутворення на основі попиту і пропозиції); макроекономічна стабілізація (мінімізація дефіциту державного бюджету, обмеження інфляції, забезпечення росту зайнятості, антициклічна політика); формування ринкової інфраструктури (банківської системи, товарних та фондових бірж, служб зайнятості, інвестиційних фондів, довірчих товариств тощо); створення системи соціального захисту населення (системи соціального забезпечення і соціального страхування); інституційні перетворення (запровадження ринкового господарського законодавства).

У різних країнах існують свої специфічні риси трансформаційних перетворень. Існують навіть національні моделі перехідної економіки: польська модель «шокової терапії», чеська модель «оксамитової революції», «еволюційний» китайський варіант переходу, українська «клаптикова» модель, у якій, на жаль, з самого початку не існувало виваженої довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку на фоні епізодичних політичних спекуляцій, поєднуючи у них різні варіанти, запозичені з досвіду інших країн. Втрачаючи час, Україна розпорошила свій ресурсний потенціал та перетворилася у сировинний придаток розвинутих країн світу.

В перехідній економіці більшості країни всієї соціалістичної системи перетинаються три фундаментальні тенденції. Перша з них укладається в поступовому вмиранні соціальних гарантій для суспільства. Друга тенденція пов’язана з генезисом відносин світового капіталістичного господарства (сучасної ринкової економіки, заснованої на приватно-корпоративній власності), суттєвого розшарування населення. Третя тенденція пов’язана із зростанням ролі західних цінностей в громадському житті як передумови будь-яких сучасних трансформацій. Очевидно, що в таких умовах остаточний вибір економічної системи в Україні буде залежати від співвідношення політичних чинників у країні, масштабності та ефективності здійснюваного реформування всіх сфер громадського життя, а також від здатності усіх членів суспільства організуватися на протистояння негативним викликам сучасного світу.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Потреби: фізичні, духовні соціальні, особисті колективні, суспільні, базові, зумовлені розвитком цивілізації, елементарні, вищі, дійсні, перспективні; безмежність потреб; суспільство споживання; фактори виробництва: праця, земля, капітал, знання, у т.ч. здібність до підприємництва; обмеженість ресурсів; економічні інтереси; товари та послуги; альтернативна вартість; крива виробничих можливостей; економічна система; продуктивні сили; соціально-економічні відносини; техніко-економічні відносини; організаційно-економічні відносини; державний регулюючо-господарський механізм; типи економічних систем; змішана економічна система; моделі змішаної економіки.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Визначте чинники, що впливають на зростання потреб людини.

2. Дайте характеристику визначення «суспільства споживання».

3. За якими критеріями класифікуються потреби.

5. Дайте характеристику матеріальних та людських ресурсів виробництва.

6. Охарактеризуйте підприємництво як особливий ресурс. Чому підприємництво прийнято відокремлювати від такого ресурсу як праця?

7. Порівняйте сутність праці, землі й капіталу як загальноекономічних понять та як факторів виробництва.

8. Поясніть сутність альтернативної вартості та прокоментуйте графік кривої виробничих можливостей.

9. Визначте поняття ефективності виробництва.

10. Дайте характеристику конкретних форм прояву екстенсивного та інтенсивного типів економічного зростання. Укажіть принципову відмінність між ними.

11. Визначте сутність економічної системи та охарактеризуйте її основні елементи.

12. Назвіть типи економічної системи.

13. У чому полягають причини втручання держави в управління економічними процесами.

13. Поясніть причини успіху німецької моделі «соціального ринкового господарства».

14. Поясніть, чому українську модель переходу до ринкової економіки називають клаптиковою?