Тема 6. Управління інноваційним проектом

6.1. Інноваційний проект: поняття, основні етапи розробки й реалізації

Розрізняють дослідницькі й венчурні проекти.

Дослідницький проект – розроблений план досліджень і розробок, спрямованих на рішення актуальних теоретичних і практичних завдань, що мають соціально-культурне, народно-господарське, політичне значення. У дослідницьких проектах викладаються науково обґрунтовані технічні, економічні або технологічні рішення.

Розрізняють: ініціативні наукові проекти; проекти розвитку матеріально-технічної бази наукових досліджень; проекти створення інформаційних систем (ІС) і баз даних (БД); видавничі проекти; проекти проведення експедиційних робіт та ін. Розглянемо їх докладніше.

Ініціативні проекти найчастіше здійснюються невеликими (до 10 чоловік) науковими колективами або окремими вченими й не мають конкретних замовників. Строк виконання ініціативного проекту, як правило, 1, 2 або 3 роки.

Зміст ініціативного проекту становлять:

• фундаментальна наукова проблема, на рішення якої спрямований проект;

• конкретне фундаментальне завдання в рамках проблеми, на рішення якої спрямований проект;

• пропоновані методи й підходи (з оцінкою ступеня новизни), загальний план робіт на весь строк виконання роботи;

• очікувані наукові результати (розгорнутий опис із оцінкою ступеня оригінальності);

• сучасний стан досліджень у даній галузі науки, порівняння очікуваних результатів зі світовим рівнем;

• наявний у колективі науковий досвід по запропонованому проекті, отримані раніше результати (з оцінкою ступеня оригінальності); розроблені методи (з оцінкою ступеня новизни);

• список основних публікацій, стосовно пропонованого проекту;

• перелік і характеристика наявного встаткування.

Проект розвитку матеріально-технічної бази наукових досліджень включає:

• фундаментальні проблеми, для рішення яких буде використане дороге встаткування;

• вказівка сфери застосування встаткування (підрозділ, організація і т.п.);

• загальний план робіт із придбання і введення в дію устаткування;

• наявний досвід по пропонованому проекту;

• перелік наявного встаткування та матеріалів і обґрунтування необхідності придбання нового обладнання;

• контракт на придбання (або виготовлення дорогого встаткування).

У проекті створення інформаційних систем і баз даних відображаються:

• область знання, у якій повинна застосовуватися створювана ІС або БД;

• фундаментальні наукові проблеми, для рішення яких необхідне створення ІС і БД, а також коло користувачів і передбачуване їхнє число;

• конкретне фундаментальне завдання, на рішення якого спрямований проект;

• пропоновані методи та підходи;

• загальний план робіт на весь строк виконання проекту;

• очікувані результати;

• сучасний стан наявних ІС у даній області

• порівняння зі світовим рівнем науки, наявність вітчизняних або закордонних аналогів;

• наявний науковий досвід по пропонованому проекту (досвід реалізації аналогічних проектів, опис створених раніше ІС, основні публікації);

• наявність ліцензійних програмних засобів у розроблювачів ІС;

• перелік дорогих програмних і апаратних засобів, які необхідно придбати додатково для успішного виконання проекту;

• способи надання ІС наукової громадськості (вимагають наявності ліцензійних програмних засобів у користувача; телекомунікаційний доступ, ін.);

• стандартні характеристики створюваної ІС (необхідний обсяг оперативної пам'яті, кбайт); необхідний обсяг пам'яті (мбайт) для програми й окремо для БД;

• передбачувані апаратні й операційні платформи, програмні засоби, необхідні для функціонування ІС);

• функціональні характеристики (тип ІС, кількість вихідних форм, джерело даних в ІС, число записів або об'єктів; способи подання документа; організація та режим пошуку);

• додаткові можливості (мережа передачі даних, канали зв'язку, можливості наступного розвитку ІС, способи надання інформації з ІС).

У видавничому проекті показуються:

• фундаментальна наукова проблема, на аналіз і узагальнення результатів якої спрямований проект;

• конкретне фундаментальне завдання в рамках даної проблеми;

• план-проспект (структура й утримування) видання, обсяг видання в авторських аркушах (один авторський аркуш дорівнює 40000 знаків) і передбачуваний тираж;

• сучасний стан публікацій у даній галузі науки;

• ступінь оригінальності запропонованого видання (по змісту, структурі, рівню аналізу і узагальнення, методиці викладу);

• наявний у автора (авторського колективу) науковий досвід;

• отримані раніше результати та розроблені методи;

• список публікацій автора (авторського колективу), стосовно даного проекту.

Серед видавничих проектів все більше поширення здобувають електронні підручники та курси, створювані університетами, а також спеціалізованими компаніями і фірмами.

Керівництво процесами їхньої розробки здійснює вищий менеджмент організації.

Для створення електронних підручників і курсів формуються тимчасові творчі колективи, у яких ключовою фігурою є викладач. Крім викладача, що володіє знаннями й має досвід викладання відповідної навчальної дисципліни, у розробці підручника беруть участь методисти, програмісти та інші фахівці в області інформаційних технологій.

Видавничий проект по підготовці й впровадженню в освітній процес електронного підручника вимагає великих витрат і тому перебуває на стику дослідницького та венчурного проекту.

Проект проведення експедиційних робіт розкриває:

• фундаментальну наукову проблему, на рішення якої він спрямований;

• формулювання конкретно розв'язуваного завдання; загальний план робіт;

• наявний досвід по пропонованому проекту (отримані раніше результати, що обґрунтовують необхідність проведення експедиційних робіт);

• перелік наявного та необхідного встаткування.

Проекти створення центрів колективного користування (ЦКК) відображають:

• область знань, при вирішенні фундаментальних проблем якої передбачається використати комплекс устаткування;

• перелік наявного встаткування, технічний стан, основні характеристики;

• наявний досвід по науково-методичному використанню комплексу встаткування для фундаментальних досліджень;

• основні напрямки науково-методичного розвитку комплексу, а також перелік необхідного встаткування й матеріалів, що забезпечують роботу комплексу.

Розглянуті проекти характерні для проведення наукових досліджень по математиці; інформатиці; механіці, фізиці; астрономії; хімії; біології та медицині; науки про землю; гуманітарних і суспільних наук.

Для дослідницького проекту характерно наступне:

• не повторюється (новизна);

• має заздалегідь сформульовану мету;

• має певний початок і кінець;

• обмежений у часі й коштах;

• складний;

• вимагає залучення фахівців різних профілів;

• має високий пріоритет.

Проект повинен бути націлений на досягнення протягом установленого часу і при використанні обмежених ресурсів конкретно поставленої мети, що настільки нова, що вимагає спеціальних підходів до її реалізації:

• створення проектної групи або утворення творчого колективу;

• управління (як забезпечити виконання проекту з урахуванням вимог до якості, витратам і строкам).

Дослідницькі проекти мають високий ступінь невизначеності відносного економічного ефекту й характеризуються високим ризиком, тому фінансові інститути та інші структури, орієнтовані на одержання прибутку, не зацікавлені в їхньому інвестуванні. Такі проекти можуть фінансуватися з державного бюджету й на безповоротній основі шляхом одержання грантів.

Венчурні проекти пов'язані зі створенням нових підприємств, виготовленням досвідних зразків або партії продукції, придбанням устаткування та іншими великими й коштовними роботами. Вони є комерційними й фінансуються, як правило, комерційними організаціями на поворотній основі. Багато комерційних банків створили спеціальні відділи, розробили принципи інвестиційної діяльності. Серед них: вироблення стратегії інвестиційної діяльності; розробка системи формалізованих оцінок інвестиційних проектів; вироблення технології роботи з інвестиційними проектами.

Залежно від рівня науково-технічної значимості розрізняють наступні венчурні проекти:

• модернізаційний – конструкція прототипу або базова технологія кардинально не змінюються;

• новаторський – конструкція нового виробу істотно відрізняється від старої;

• випереджальний – конструкція заснована на випереджальних технічних рішеннях;

• піонерний – з'являються раніше не існуючі матеріали, конструкції, технології, що виконують колишні й нові функції.

Залежно від масштабності розв'язуваних завдань інноваційні проекти підрозділяються на:

• монопроекти;

• мультипроекти;

• мегапроекти.

Монопроекти виконуються, як правило, однією організацією або одним підрозділом. Наприклад, створення конкретного виробу, технології. Вони мають тверді фінансові рамки. Для керування проектом потрібен керівник або координатор.

Мультипроекти спрямовані на досягнення складної інноваційної мети, наприклад створення науково-технічного комплексу, рішення великої технологічної проблеми. Вони поєднують велике число монопроектів. Тут потрібні координаційні підрозділи.

Мегапроекти являють собою багатоцільові комплексні програми, що вимагають централізованого фінансування й керівництва з координаційного центра. Наприклад, проекти технічного переозброєння галузей, рішення проблем конверсії, підвищення конкурентоспроможності продукції й технологій.

Стратегія інвестиційної діяльності при фінансуванні інноваційних проектів базується на визначенні пріоритетів. Формалізовані оцінки дозволяють відбирати кращі проекти. Вони виробляються виходячи із цілей інвестиційної діяльності. У їхньому складі можуть бути припустимий обсяг кредитування, наявність додаткових ефектів, мінімально припустимий прибуток. Технологія роботи з інвестиціями вимагає не зупинятися на одній стадії, а забезпечувати поліпшення, супровід, контроль і консультування.

Кожний проект повинен мати чітку мету, що дозволить оцінити отриманий результат. Остаточний успіх будь-якого проекту визначає ринок.

Всі проекти проходять процедуру експертизи. На підставі експертизи приймаються рішення про доцільність і обсяг фінансування. Велике значення мають строки проведення експертиз, погоджень, тривалість періоду від подачі заявок і пропозицій до відкриття фінансування та одержання субсидій. Експертиза складається з наступних етапів: попередня оцінка проекту; комплексна експертиза; підготовка висновку.

На попередній стадії відбираються проекти й програми, які практично реалізовані й мають економічний ефект. При цьому враховують:

• відповідність проекту цілям інвестора;

• додатковий суспільний і соціальний ефект у заявника;

• приналежність нової одержуваної власності;

• залучені при виконанні проекту ресурси й галузева орієнтація;

• рівень ризику;

• зв'язок з іншими науково-технічними програмами;

• наявність податкових пільг;

• вплив на експортно-імпортні зв'язки країни.

Комплексна експертиза містить:

• оцінку учасників проекту (компетентність, практичний досвід керівників, якість проведеного маркетингу, діловий досвід компанії, потенційний капітал у виконавця проекту, заходи щодо захисту від фінансового ризику, обсяги робіт у компанії, відповідність наявним потужностям, наявність кваліфікованого персоналу);

• оцінку поточного й перспективного ринку товарів і послуг для результату виконуваного проекту (положення на ринку, виявлення потенційної ємності, перспективи конкуренції, імовірність комерційного успіху, імовірний обсяг продаж, ціноутворення, вплив на існуючі товари);

• оцінку використовуваних науково-технічних і технологічних розробок (унікальність, патентна захищеність, наявність сировини та матеріалів, загальна технічна оцінка прогресивності, імовірність технічного успіху, вплив на інші проекти);

• оцінку фінансових потоків (оцінка стартових і загальних витрат, розподіл коштів по етапах проекту та елементам видатку, тривалість періоду повернення коштів, фінансовий ризик, рентабельність, механізм повернення коштів, гарантії);

• оцінку екологічних і соціальних наслідку.

Висновок по проекту містить висновок про доцільність його виконання і фінансування.

Кожний проект повинен мати план і відповідати вимогам до оформлення. Це висуває особливі вимоги до менеджерів інноваційних проектів.