Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції Управління інноваціями 4 МЕН+Мен_мс.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
479 Кб
Скачать
☆

Тема 8. Оцінка ефективності інноваційної діяльності

8.1. Ефективність інноваційної діяльності

Більшість венчурних інноваційних проектів носять витратний (інвестиційний) характер, тобто припускають певну величину інвестицій, необхідних для здійснення проекту, ціль якого – забезпечення розвитку організації в умовах реального життєвого оточення, а не просто освоєння капітальних вкладень. Як інвестиції можуть виступати :як матеріальні, нематеріальні кошти, тобто як фінансові кошти, акції, цінні папери, техніка, так і технологія, ліцензії, НДДР, інші інтелектуальні цінності.

Величина й форма інвестицій залежать насамперед від масштабу, тривалості й складності проекту. І оскільки цей різновид бізнес-планів передбачає пошук інвестора (замовника), то сама форма бізнес-плану може бути у вигляді концептуального або робочого плану.

Концептуальний план – це документ невеликого обсягу, в 1-4 сторінки тексту, у якому представлені:

  • загальні відомості (форма, група, проект і ціль розробки бізнес-плану);

  • мета, намічена в бізнес-плані (головна й допоміжна);

  • стратегії досягнення мети;

  • аналіз сильних і слабких сторін, можливостей і погроз (SWOT analisis);

  • програма дій по реалізації бізнес-плану (із вказівкою завдань, строків виконання й виконавців);

  • очікувані фінансові результати;

  • оцінка допущень із урахуванням ризику;

  • загальна оцінка перспектив проекту;

  • укладачі проекту.

Робочий бізнес-план проекту припускає розробку всіх елементів, перерахованих вище, на всіх фазах проектного циклу: передінвестиційної, інвестиційної й експлуатаційної. Перші дві фази вносять істотні особливості в його змісті, тому що необхідні додаткові обґрунтування.

На передінвестиційній стадії проводиться аналіз альтернатив проекту й попередній вибір, складання ТЕО, бізнес-плану й доповіді про інвестиційні можливості. В інвестиційний період проводяться переговори й висновки контракту, проектування, будівництво, здійснюються маркетингові операції й навчання кадрів. Ці елементи частково включаються до складу бізнес-плану проекту, що за структурою відрізняється від зразкового, викладеного вище. Як правило, окремих блоків тут менше, але представлених відомостей більше й вони докладніше описані.

У першому блоці дається короткий опис (географічна довідка) територіального розташування й виробничого потенціалу галузі й місця в ній майбутнього підприємства, а також тих переваг, які будуть досягнуті в економічному й соціальному плані для даного регіону, тому відзначаються найважливіші недоліки діючих підприємств розглянутого профілю, аналізуються ринки збуту нової продукції на основі маркетингових досліджень, виконується прогноз збуту продукції і її конкурентоспроможності в границях ринку в порівнянні з іншими видами із вказівкою можливих вільних цін на окремі марки й сорти.

  • У другому блоці розробляється стратегія й схема збуту продукції з урахуванням підвищення її якості, зниження собівартості й торговельно-збутових витрат на виробництво й реалізацію продукції. Формування цін повинне бути гнучким, враховуючим рівень платоспроможного попиту.

Зміст третього блоку в кожному конкретному випадку обумовлено видом проекту (галузевою приналежністю підприємства, специфікою виробничих процесів і технологій), однак завжди припускається наявність переліку основного встаткування по видах робіт із вказівкою типу, марки, кількості й виготовлювача.

Четвертий блок містить розділ «Організаційний план і менеджмент», виконуваний традиційними методами: організаційна структура, команда, персонал, графіки робіт. Чисельність персоналу визначається на основі оптимальних технічних рішень, виходячи з діючих нормативів і норм на провадження робіт, кількості робочих місць і прийнятого відповідно до законодавства режиму роботи підприємства й персоналу в добу, у тиждень, у рік.

Сам трудомістким і насиченим є п'ятий блок інвестиційного проекту. Він включає розрахунку комерційної, бюджетної, економічної та екологічної ефективності проекту й припускає:

  • розрахунок необхідного обсягу інвестицій і графіка капітальних вкладень, напрямків їхньої витрати по роках будівництва й по видах;

  • визначення прибутку від реалізації продукції починаючи з першого року експлуатації;

  • розрахунок поточних витрат виробництва по видах і елементам витрат;

• розрахунок вартості основних фондів і амортизаційних відрахувань;

  • розрахунок прибутку й собівартості продукції; різнобічну оцінку проекту й руху грошових коштів (без обліку й з урахуванням джерел фінансування);

• висновки.

Крім показників, перерахованих вище, в інвестиційних проектах використовуються коефіцієнти дисконтування доходу (d), чистого дисконтованого доходу (ЧДД) проекту й чистої поточної вартості (ЧПВ) по роках реалізації проекту, а також індекс прибутковості (ІП) і внутрішня норма прибутковості (ВНП).

Коефіцієнт дисконтування розраховується в частках одиниці по формулі:

d = а + в + с,

де а – прийнята середньозважена поточна величина капіталу (за користування авансованим капіталом виплачуються відсотки, дивіденди й інші видатки на підтримку економічного потенціалу. Відношення величини цих видатків до джерела коштів і становить середньозважену ціну капіталу;

в – рівень ризику для даного типу проектів;

с – рівень ризику роботи на валютному ринку.

Якщо, наприклад, значення цих показників відповідно становлять 0,14, 0,03 і 0,04, то d=0,21.

Значення d у більшості проектів приймають рівним ставці відсотка державних цінних паперів, уважаючи, що при такім значенні держава гарантує господарським суб'єктам повернення авансованого капіталу без усякого ризику. Однак це не так. В умовах інфляції необхідні облік і відсотка інфляції. Крім того, для різних проектів різні величини інвестованого ризику, умови реалізації проекту й цілі інвестування. Вкладення, пов'язані з підтримкою ринкових позицій фірми, оцінюються по нормативу 6%, інвестиції у відновлення основних фондів – 12%, вкладення з метою економії поточних витрат – 15%, вкладення з метою збільшення доходів – 20%, ризикові капітальні вкладення – 25%. Ставка відсотка залежить також від ступеня ризику проекту. Для звичайних проектів достатня ставка 16%, для нових проектів на стабільному ринку – 20%, а для проектів нових технологій – 24%. У практиці складання бізнесів-проектів використають найчастіше процентну ставку, рівну 10% без обліку рівня інфляції.