- •Тема 1. Сутність, розвиток
- •1.2. Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень
- •1.3. Поняття інноваційного менеджменту
- •Тема 2. Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
- •2.1. Інноваційний процес та інноваційна діяльність.
- •2.2. Умови й основи розвитку інноваційної сфери
- •Тема 3. Державна підтримка інноваційної діяльності
- •3.1. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні
- •3.2. Іноземний досвід державного регулювання з інноваційних процесів
- •Тема 4. Організаційні форми інноваційної діяльності
- •4.1. Малий інноваційний бізнес, життєвий цикл і тенденції розвитку
- •4.2. Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності
- •Тема 5. Управління інноваційним розвитком організації
- •5.1. Система планування інновацій, сутність і основні види
- •5.2. Аналіз інноваційних можливостей підприємства
- •5.3. Аналіз інноваційного потенціалу, ресурсних і інвестиційних можливостей підприємства
- •5.4. Вибір інноваційної стратегії фірми
- •Характеристика основних інноваційних стратегій.
- •Тема 6. Управління інноваційним проектом
- •6.1. Інноваційний проект: поняття, основні етапи розробки й реалізації
- •6.2. Управління персоналом у процесі реалізації інноваційного проекту
- •6.3. Управління реалізацією інноваційних проектів
- •Тема 7. Управління ризиками в інноваційній діяльності
- •7.1. Основні теорії керування ризиками
- •7.2. Класифікація ризиків
- •7.3 Методи керування ризиками
- •7.4 Кількісна оцінка ризиків
- •Тема 8. Оцінка ефективності інноваційної діяльності
- •8.1. Ефективність інноваційної діяльності
- •8.2. Методи оцінки інноваційних проектів
- •Розрахунок чдд і чтс проекту
Тема 8. Оцінка ефективності інноваційної діяльності
8.1. Ефективність інноваційної діяльності
Більшість венчурних інноваційних проектів носять витратний (інвестиційний) характер, тобто припускають певну величину інвестицій, необхідних для здійснення проекту, ціль якого – забезпечення розвитку організації в умовах реального життєвого оточення, а не просто освоєння капітальних вкладень. Як інвестиції можуть виступати :як матеріальні, нематеріальні кошти, тобто як фінансові кошти, акції, цінні папери, техніка, так і технологія, ліцензії, НДДР, інші інтелектуальні цінності.
Величина й форма інвестицій залежать насамперед від масштабу, тривалості й складності проекту. І оскільки цей різновид бізнес-планів передбачає пошук інвестора (замовника), то сама форма бізнес-плану може бути у вигляді концептуального або робочого плану.
Концептуальний план – це документ невеликого обсягу, в 1-4 сторінки тексту, у якому представлені:
загальні відомості (форма, група, проект і ціль розробки бізнес-плану);
мета, намічена в бізнес-плані (головна й допоміжна);
стратегії досягнення мети;
аналіз сильних і слабких сторін, можливостей і погроз (SWOT analisis);
програма дій по реалізації бізнес-плану (із вказівкою завдань, строків виконання й виконавців);
очікувані фінансові результати;
оцінка допущень із урахуванням ризику;
загальна оцінка перспектив проекту;
укладачі проекту.
Робочий бізнес-план проекту припускає розробку всіх елементів, перерахованих вище, на всіх фазах проектного циклу: передінвестиційної, інвестиційної й експлуатаційної. Перші дві фази вносять істотні особливості в його змісті, тому що необхідні додаткові обґрунтування.
На передінвестиційній стадії проводиться аналіз альтернатив проекту й попередній вибір, складання ТЕО, бізнес-плану й доповіді про інвестиційні можливості. В інвестиційний період проводяться переговори й висновки контракту, проектування, будівництво, здійснюються маркетингові операції й навчання кадрів. Ці елементи частково включаються до складу бізнес-плану проекту, що за структурою відрізняється від зразкового, викладеного вище. Як правило, окремих блоків тут менше, але представлених відомостей більше й вони докладніше описані.
У першому блоці дається короткий опис (географічна довідка) територіального розташування й виробничого потенціалу галузі й місця в ній майбутнього підприємства, а також тих переваг, які будуть досягнуті в економічному й соціальному плані для даного регіону, тому відзначаються найважливіші недоліки діючих підприємств розглянутого профілю, аналізуються ринки збуту нової продукції на основі маркетингових досліджень, виконується прогноз збуту продукції і її конкурентоспроможності в границях ринку в порівнянні з іншими видами із вказівкою можливих вільних цін на окремі марки й сорти.
У другому блоці розробляється стратегія й схема збуту продукції з урахуванням підвищення її якості, зниження собівартості й торговельно-збутових витрат на виробництво й реалізацію продукції. Формування цін повинне бути гнучким, враховуючим рівень платоспроможного попиту.
Зміст третього блоку в кожному конкретному випадку обумовлено видом проекту (галузевою приналежністю підприємства, специфікою виробничих процесів і технологій), однак завжди припускається наявність переліку основного встаткування по видах робіт із вказівкою типу, марки, кількості й виготовлювача.
Четвертий блок містить розділ «Організаційний план і менеджмент», виконуваний традиційними методами: організаційна структура, команда, персонал, графіки робіт. Чисельність персоналу визначається на основі оптимальних технічних рішень, виходячи з діючих нормативів і норм на провадження робіт, кількості робочих місць і прийнятого відповідно до законодавства режиму роботи підприємства й персоналу в добу, у тиждень, у рік.
Сам трудомістким і насиченим є п'ятий блок інвестиційного проекту. Він включає розрахунку комерційної, бюджетної, економічної та екологічної ефективності проекту й припускає:
розрахунок необхідного обсягу інвестицій і графіка капітальних вкладень, напрямків їхньої витрати по роках будівництва й по видах;
визначення прибутку від реалізації продукції починаючи з першого року експлуатації;
розрахунок поточних витрат виробництва по видах і елементам витрат;
• розрахунок вартості основних фондів і амортизаційних відрахувань;
розрахунок прибутку й собівартості продукції; різнобічну оцінку проекту й руху грошових коштів (без обліку й з урахуванням джерел фінансування);
• висновки.
Крім показників, перерахованих вище, в інвестиційних проектах використовуються коефіцієнти дисконтування доходу (d), чистого дисконтованого доходу (ЧДД) проекту й чистої поточної вартості (ЧПВ) по роках реалізації проекту, а також індекс прибутковості (ІП) і внутрішня норма прибутковості (ВНП).
Коефіцієнт дисконтування розраховується в частках одиниці по формулі:
d = а + в + с,
де а – прийнята середньозважена поточна величина капіталу (за користування авансованим капіталом виплачуються відсотки, дивіденди й інші видатки на підтримку економічного потенціалу. Відношення величини цих видатків до джерела коштів і становить середньозважену ціну капіталу;
в – рівень ризику для даного типу проектів;
с – рівень ризику роботи на валютному ринку.
Якщо, наприклад, значення цих показників відповідно становлять 0,14, 0,03 і 0,04, то d=0,21.
Значення d у більшості проектів приймають рівним ставці відсотка державних цінних паперів, уважаючи, що при такім значенні держава гарантує господарським суб'єктам повернення авансованого капіталу без усякого ризику. Однак це не так. В умовах інфляції необхідні облік і відсотка інфляції. Крім того, для різних проектів різні величини інвестованого ризику, умови реалізації проекту й цілі інвестування. Вкладення, пов'язані з підтримкою ринкових позицій фірми, оцінюються по нормативу 6%, інвестиції у відновлення основних фондів – 12%, вкладення з метою економії поточних витрат – 15%, вкладення з метою збільшення доходів – 20%, ризикові капітальні вкладення – 25%. Ставка відсотка залежить також від ступеня ризику проекту. Для звичайних проектів достатня ставка 16%, для нових проектів на стабільному ринку – 20%, а для проектів нових технологій – 24%. У практиці складання бізнесів-проектів використають найчастіше процентну ставку, рівну 10% без обліку рівня інфляції.
