- •Тема 1. Сутність, розвиток
- •1.2. Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень
- •1.3. Поняття інноваційного менеджменту
- •Тема 2. Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
- •2.1. Інноваційний процес та інноваційна діяльність.
- •2.2. Умови й основи розвитку інноваційної сфери
- •Тема 3. Державна підтримка інноваційної діяльності
- •3.1. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні
- •3.2. Іноземний досвід державного регулювання з інноваційних процесів
- •Тема 4. Організаційні форми інноваційної діяльності
- •4.1. Малий інноваційний бізнес, життєвий цикл і тенденції розвитку
- •4.2. Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності
- •Тема 5. Управління інноваційним розвитком організації
- •5.1. Система планування інновацій, сутність і основні види
- •5.2. Аналіз інноваційних можливостей підприємства
- •5.3. Аналіз інноваційного потенціалу, ресурсних і інвестиційних можливостей підприємства
- •5.4. Вибір інноваційної стратегії фірми
- •Характеристика основних інноваційних стратегій.
- •Тема 6. Управління інноваційним проектом
- •6.1. Інноваційний проект: поняття, основні етапи розробки й реалізації
- •6.2. Управління персоналом у процесі реалізації інноваційного проекту
- •6.3. Управління реалізацією інноваційних проектів
- •Тема 7. Управління ризиками в інноваційній діяльності
- •7.1. Основні теорії керування ризиками
- •7.2. Класифікація ризиків
- •7.3 Методи керування ризиками
- •7.4 Кількісна оцінка ризиків
- •Тема 8. Оцінка ефективності інноваційної діяльності
- •8.1. Ефективність інноваційної діяльності
- •8.2. Методи оцінки інноваційних проектів
- •Розрахунок чдд і чтс проекту
7.2. Класифікація ризиків
При побудові класифікації ризиків інноваційних проектів доцільно використати блоковий принцип. Блоковий принцип класифікації ризиків інноваційних проектів припускає розподіл ризику по категоріях, підвидах, групах і підгрупах і інших рівнях. Саме через різноманіття ризиків інноваційних проектів класифікація ризиків проводиться по блоковому принципі. Ризики можуть бути зовнішні, внутрішні й змішані.
До зовнішніх ризиків відносять загальекономічний, ринковий, соціально-демографічний, природно-кліматичний, інформаційний, науково-технічний і нормативно-правовий види ризику. При цьому причини, що обумовлюють зовнішньоекономічний, ринковий, природно-кліматичний, інформаційний, науково-технічний і нормативно-правовий види ризику, укладаються в діях суб'єктів зовнішнього середовища, а також внутрішньої, тому вони ставляться до категорії змішаних.
Змішані ризики пов'язані з діяльністю розроблювачів інноваційних проектів.
При оцінці ризику інноваційних проектів маються на увазі: ступінь відповідності проекту ринковій і інноваційній стратегіям підприємства; рівень науково-дослідних робіт; рівень виробництва; інноваційний маркетинг.
Для керування інноваційними ризиками доцільно їх систематизувати.
В інноваційних проектах важливо враховувати ризик незатребуваності нової продукції, нового проектного рішення й ін.
Для запобігання наслідків незатребуваності продукції підприємство-виробник повинен проаналізувати причини цього, у зв'язку із чим необхідна класифікація факторів ризику незатребуваності продукції. Ціль такої класифікації:
визначення можливих напрямків виникнення ризику незатребуваності продукції;
аналіз причин виникнення відмов споживача від запропонованої йому продукції;
попередня оцінка можливих наслідків виникнення ризику незатребуваності продукції;
аналіз можливостей запобігання ризику;
шляхи запобігання ризику;
шляхи мінімізації витрат на ліквідацію наслідків при виникненні незатребуваності продукції;
створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.
Ризик незатребуваності продукції – це ймовірність втрат. Для підприємства-виготовлювача внаслідок можливої відмови споживача від його продукції. Він характеризується величиною можливого економічного й морального збитку, понесеного фірмою з даної причини внаслідок падіння попиту на її продукцію.
Ризик незатребуваності продукції ставиться до категорії змішаного й зв'язаний як з невизначеністю зовнішньої обстановки, так і з діяльністю самого підприємства, що виробляє і (або) реалізує продукцію.
Фактори ризику незатребуваності продукції:
• фактори виробництва; середовище виникнення;
центри відповідальності;
центри витрат;
винуватці виникнення;
виробничі умови;
час виникнення;
час виявлення;
види продукції;
споживач продукції;
канали збуту;
попит на продукцію.
Виникнення ризику незатребуваності інноваційної продукції обумовлено внутрішніми й зовнішніми причинами.
Внутрішні причини залежать від діяльності організацій. До них ставляться:
недостатня кваліфікація персоналу;
неправильна організація виробничого процесу;
неправильна організація постачання підприємства матеріальними ресурсами;
неправильна організація збуту готової продукції;
нечітке керування підприємством.
Зовнішні причини, як правило, прямо не залежать від діяльності розроблювачів інноваційних проектів.
Основними зовнішніми причинами, що викликають ризик незатребуваності, є:
інженерно-конструкторські;
платоспроможність споживача;
транспортні;
організація роботи й стан фінансової системи;
підвищення процентних ставок по внесках;
соціально-економічні;
демографічні;
географічні;
нормативно-правові;
політичні та ін.
Інженерно-конструкторські містять у собі рівень конструктивно-технологічного пророблення й дотримання строків здачі технічних умов на виріб. Якщо, наприклад, нормативно-технічна документація на продукцію вчасно не надійшла на підприємство-виготовлювач, то може відбутися затримка її випуску в строки, що відповідають договорам з покупцями, за цей час продукція застаріє, з'являться конкуренти й т.д. Виникає ризик незатребуваності продукції.
Час виникнення ризику незатребуваності продукції тісно пов'язане з її життєвим циклом, тому будемо його трактувати саме в такому зв'язку. Виділяють наступні етапи життєвого циклу продукції:
Розробка
Освоєння
Виробництво
Зберігання
Збут
На кожному етапі існують специфічні причини виникнення ризику, методи збору інформації, методи й показники аналізу, способи запобігання ризику, шляхи подолання й можливі наслідки ризику незатребуваності продукції.
У зв'язку із цим при конструюванні виробу краще використовувати методи функціонально-вартісного аналізу. На інших етапах життєвого циклу продукції можуть застосовуватися інші специфічні методи попереднього, поточного й наступного економічного аналізів.
Чим пізніше щодо кожної стадії життєвого циклу продукції провадиться економіко-статистичний аналіз, тим пізніше ми виявимо ризик, що виник на його ранніх етапах, що може викликати негативні фінансові наслідки для підприємства.
За часом виявлення ризику незатребуваності продукції виділяють три періоди:
попередній;
поточний;
наступний.
Найкраще, якщо виготовлювач виявить ризик у періоді, що передує виробництву, коли підприємство ще не понесло виробничі витрати.
Таким чином, економічний ризик – це можливість (імовірність) втрат, що виникають при прийнятті й реалізації економічних рішень. Економічні ризики пов'язані насамперед з фінансуванням і калькуляцією проекту. Вони можуть виникнути через помилкове планування, калькуляції й оцінок. Головним слідством таких ризиків є зміна загальнопроектних витрат. Причини виникнення бувають різними, наприклад зовнішні впливи (політичні потрясіння, місцеве законодавство й т.д., а також внутрішні фактори; помилки менеджменту).
Подальше розмежування ризиків інноваційних проектів здійснюється по наступних принципах:
ризик оригінальності, обумовлений тим, що оригінальні технології можуть бути незатребувані виробництвом і ринком;
ризик технологічної неадекватності (нова продукція стає інвестиційно-привабливою, якщо може бути технологічно застосовна у виробництві);
ризик фінансової неадекватності (невідповідність значення інноваційного проекту й надаваних фінансових коштів на його реалізацію);
ризик некерованості проектом (успішна реалізація проекту припускає поєднання оригінальності та пропорційності проекту й згуртованості й професіоналізму управлінської команди);
через виникнення ризиків (інфраструктура країни, платоспроможність замовника, надійність членів консорціуму й т.д.);
за часом виникнення ризиків у ході реалізації проекту;
по наслідках виниклих ризиків (невиконання планових строків, перевитрата ресурсів, штрафні санкції);
технічні ризики можливі в ході виготовлення й пізніше в ході монтажу й комерційної експлуатації придбаного встаткування. Внаслідок їхньої появи знижується якість роботи встаткування й зробленої на ньому продукції. Причиною виникнення технічних ризиків є складність устаткування, а також недосвідченість персоналу в застосуванні нових систем і технологій;
ризики строків виникають, якщо неправильно врахований час на виконання певних робіт, а також на проведення різного роду допоміжних заходів (збір інформації, складання документації, ділові поїздки й т.д.). Зрушення строків у реалізації проекту може виникати й з технічних причин, і по не залежним від виробника зовнішнім причинам;
соціокультурні ризики, пов'язані із соціальними, політичними факторами, культурними нормами, цінностями й іншими відносинами в суспільстві;
• політичні ризики виникають у результаті особливостей і розходжень у політичних і економічних системах окремих держав, наприклад податкове законодавство, експортно-імпортні обмеження, небезпеки воєнних дій і політичних переворотів. Політичні ризики мають висока питома вага в країнах третього миру й у державах з нестабільною політичною й економічною ситуацією. Наслідку таких ризиків – це насамперед збільшення строків реалізації й, як слідство, виникнення додаткових видатків (мита, хабарі й т.д.). Особливо характерні такі ризики для міжнародних інноваційних проектів;
• юридичні ризики містять у собі всі можливі ризики, що виникають внаслідок законів, приписань, контрактів і договорів.
Наведений перелік охоплює не всі види проектних ризиків, а лише найбільш характерні для будь-якого проекту.
Розглянута класифікація ризиків інноваційних проектів не може вважатися остаточної, оскільки з урахуванням особливостей інноваційних процесів може бути доповнена іншими специфічними факторами ризику.
Ризики навколишнього середовища проекту є основною причиною виникнення інших ризиків і безпосередньо впливають на успіх реалізації проекту, тому вони коштують на чолі причинно-наслідкової схеми учасників проекту. Внутрішні ризики, з одного боку, виникають із ризиків навколишнього середовища (зовнішніх), а з іншого боку - самі можуть бути причиною виникнення проблем. Ці дві групи ставляться до первинних проектних ризиків. Всі інші ризики є слідством первинних ризиків (ризики якості, потужностей, виконання строків, витрат і т.д.).
Ризики навколишнього середовища проекту виникають ззовні, як правило, при міжнародних інноваційних проектах і не піддаються активному впливу з боку самих учасників проекту.
Ця група ризиків міжнародних інноваційних проектів обумовлена загальним положенням країни, у якій реалізується проект, тому їх часто називають ризиками заказника. Ретельний аналіз таких ризиків дозволить уникнути нових проблем, у зв'язку із чим аналіз зовнішніх умов проекту є основним для всього процесу ідентифікації потенційних ризиків.
Наступні проектні ризики можуть негативно відбитися на успіху реалізації проекту:
нестійка ліквідність виробника;
виникнення потенційних втрат через відмову від інших проектів у ході повного завантаження наявних потужностей виробника реалізованим проектом;
небезпека пасивного або негативного відношення співробітників підприємства-виробника до виконуваного проекту;
небезпека втрати know-how через нелояльність замовника й партнерів;
небезпека втрати іміджу фірми.
Учасники реалізації інноваційного проекту зіштовхуються із проблемами ухвалення підприємницького рішення в умовах ризикової ситуації.
