7.2. Класифікація ризиків

При побудові класифікації ризиків інноваційних проектів доцільно використати блоковий принцип. Блоковий принцип класифікації ризиків інноваційних проектів припускає розподіл ризику по категоріях, підвидах, групах і підгрупах і інших рівнях. Саме через різноманіття ризиків інноваційних проектів класифікація ризиків проводиться по блоковому принципі. Ризики можуть бути зовнішні, внутрішні й змішані.

До зовнішніх ризиків відносять загальекономічний, ринковий, соціально-демографічний, природно-кліматичний, інформаційний, науково-технічний і нормативно-правовий види ризику. При цьому причини, що обумовлюють зовнішньоекономічний, ринковий, природно-кліматичний, інформаційний, науково-технічний і нормативно-правовий види ризику, укладаються в діях суб'єктів зовнішнього середовища, а також внутрішньої, тому вони ставляться до категорії змішаних.

Змішані ризики пов'язані з діяльністю розроблювачів інноваційних проектів.

При оцінці ризику інноваційних проектів маються на увазі: ступінь відповідності проекту ринковій і інноваційній стратегіям підприємства; рівень науково-дослідних робіт; рівень виробництва; інноваційний маркетинг.

Для керування інноваційними ризиками доцільно їх систематизувати.

В інноваційних проектах важливо враховувати ризик незатребуваності нової продукції, нового проектного рішення й ін.

Для запобігання наслідків незатребуваності продукції підприємство-виробник повинен проаналізувати причини цього, у зв'язку із чим необхідна класифікація факторів ризику незатребуваності продукції. Ціль такої класифікації:

• визначення можливих напрямків виникнення ризику незатребуваності продукції;

• аналіз причин виникнення відмов споживача від запропонованої йому продукції;

• попередня оцінка можливих наслідків виникнення ризику незатребуваності продукції;

• аналіз можливостей запобігання ризику;

• шляхи запобігання ризику;

• шляхи мінімізації витрат на ліквідацію наслідків при виникненні незатребуваності продукції;

• створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

Ризик незатребуваності продукції – це ймовірність втрат. Для підприємства-виготовлювача внаслідок можливої відмови споживача від його продукції. Він характеризується величиною можливого економічного й морального збитку, понесеного фірмою з даної причини внаслідок падіння попиту на її продукцію.

Ризик незатребуваності продукції ставиться до категорії змішаного й зв'язаний як з невизначеністю зовнішньої обстановки, так і з діяльністю самого підприємства, що виробляє і (або) реалізує продукцію.

Фактори ризику незатребуваності продукції:

• фактори виробництва; середовище виникнення;

• центри відповідальності;

• центри витрат;

• винуватці виникнення;

• виробничі умови;

• час виникнення;

• час виявлення;

• види продукції;

• споживач продукції;

• канали збуту;

• попит на продукцію.

Виникнення ризику незатребуваності інноваційної продукції обумовлено внутрішніми й зовнішніми причинами.

Внутрішні причини залежать від діяльності організацій. До них ставляться:

• недостатня кваліфікація персоналу;

• неправильна організація виробничого процесу;

• неправильна організація постачання підприємства матеріальними ресурсами;

• неправильна організація збуту готової продукції;

• нечітке керування підприємством.

Зовнішні причини, як правило, прямо не залежать від діяльності розроблювачів інноваційних проектів.

Основними зовнішніми причинами, що викликають ризик незатребуваності, є:

• інженерно-конструкторські;

• платоспроможність споживача;

• транспортні;

• організація роботи й стан фінансової системи;

• підвищення процентних ставок по внесках;

• соціально-економічні;

• демографічні;

• географічні;

• нормативно-правові;

• політичні та ін.

Інженерно-конструкторські містять у собі рівень конструктивно-технологічного пророблення й дотримання строків здачі технічних умов на виріб. Якщо, наприклад, нормативно-технічна документація на продукцію вчасно не надійшла на підприємство-виготовлювач, то може відбутися затримка її випуску в строки, що відповідають договорам з покупцями, за цей час продукція застаріє, з'являться конкуренти й т.д. Виникає ризик незатребуваності продукції.

Час виникнення ризику незатребуваності продукції тісно пов'язане з її життєвим циклом, тому будемо його трактувати саме в такому зв'язку. Виділяють наступні етапи життєвого циклу продукції:

1. Розробка

2. Освоєння

3. Виробництво

4. Зберігання

5. Збут

На кожному етапі існують специфічні причини виникнення ризику, методи збору інформації, методи й показники аналізу, способи запобігання ризику, шляхи подолання й можливі наслідки ризику незатребуваності продукції.

У зв'язку із цим при конструюванні виробу краще використовувати методи функціонально-вартісного аналізу. На інших етапах життєвого циклу продукції можуть застосовуватися інші специфічні методи попереднього, поточного й наступного економічного аналізів.

Чим пізніше щодо кожної стадії життєвого циклу продукції провадиться економіко-статистичний аналіз, тим пізніше ми виявимо ризик, що виник на його ранніх етапах, що може викликати негативні фінансові наслідки для підприємства.

За часом виявлення ризику незатребуваності продукції виділяють три періоди:

попередній;

поточний;

наступний.

Найкраще, якщо виготовлювач виявить ризик у періоді, що передує виробництву, коли підприємство ще не понесло виробничі витрати.

Таким чином, економічний ризик – це можливість (імовірність) втрат, що виникають при прийнятті й реалізації економічних рішень. Економічні ризики пов'язані насамперед з фінансуванням і калькуляцією проекту. Вони можуть виникнути через помилкове планування, калькуляції й оцінок. Головним слідством таких ризиків є зміна загальнопроектних витрат. Причини виникнення бувають різними, наприклад зовнішні впливи (політичні потрясіння, місцеве законодавство й т.д., а також внутрішні фактори; помилки менеджменту).

Подальше розмежування ризиків інноваційних проектів здійснюється по наступних принципах:

ризик оригінальності, обумовлений тим, що оригінальні технології можуть бути незатребувані виробництвом і ринком;

ризик технологічної неадекватності (нова продукція стає інвестиційно-привабливою, якщо може бути технологічно застосовна у виробництві);

ризик фінансової неадекватності (невідповідність значення інноваційного проекту й надаваних фінансових коштів на його реалізацію);

ризик некерованості проектом (успішна реалізація проекту припускає поєднання оригінальності та пропорційності проекту й згуртованості й професіоналізму управлінської команди);

через виникнення ризиків (інфраструктура країни, платоспроможність замовника, надійність членів консорціуму й т.д.);

за часом виникнення ризиків у ході реалізації проекту;

по наслідках виниклих ризиків (невиконання планових строків, перевитрата ресурсів, штрафні санкції);

технічні ризики можливі в ході виготовлення й пізніше в ході монтажу й комерційної експлуатації придбаного встаткування. Внаслідок їхньої появи знижується якість роботи встаткування й зробленої на ньому продукції. Причиною виникнення технічних ризиків є складність устаткування, а також недосвідченість персоналу в застосуванні нових систем і технологій;

ризики строків виникають, якщо неправильно врахований час на виконання певних робіт, а також на проведення різного роду допоміжних заходів (збір інформації, складання документації, ділові поїздки й т.д.). Зрушення строків у реалізації проекту може виникати й з технічних причин, і по не залежним від виробника зовнішнім причинам;

соціокультурні ризики, пов'язані із соціальними, політичними факторами, культурними нормами, цінностями й іншими відносинами в суспільстві;

• політичні ризики виникають у результаті особливостей і розходжень у політичних і економічних системах окремих держав, наприклад податкове законодавство, експортно-імпортні обмеження, небезпеки воєнних дій і політичних переворотів. Політичні ризики мають висока питома вага в країнах третього миру й у державах з нестабільною політичною й економічною ситуацією. Наслідку таких ризиків – це насамперед збільшення строків реалізації й, як слідство, виникнення додаткових видатків (мита, хабарі й т.д.). Особливо характерні такі ризики для міжнародних інноваційних проектів;

• юридичні ризики містять у собі всі можливі ризики, що виникають внаслідок законів, приписань, контрактів і договорів.

Наведений перелік охоплює не всі види проектних ризиків, а лише найбільш характерні для будь-якого проекту.

Розглянута класифікація ризиків інноваційних проектів не може вважатися остаточної, оскільки з урахуванням особливостей інноваційних процесів може бути доповнена іншими специфічними факторами ризику.

Ризики навколишнього середовища проекту є основною причиною виникнення інших ризиків і безпосередньо впливають на успіх реалізації проекту, тому вони коштують на чолі причинно-наслідкової схеми учасників проекту. Внутрішні ризики, з одного боку, виникають із ризиків навколишнього середовища (зовнішніх), а з іншого боку - самі можуть бути причиною виникнення проблем. Ці дві групи ставляться до первинних проектних ризиків. Всі інші ризики є слідством первинних ризиків (ризики якості, потужностей, виконання строків, витрат і т.д.).

Ризики навколишнього середовища проекту виникають ззовні, як правило, при міжнародних інноваційних проектах і не піддаються активному впливу з боку самих учасників проекту.

Ця група ризиків міжнародних інноваційних проектів обумовлена загальним положенням країни, у якій реалізується проект, тому їх часто називають ризиками заказника. Ретельний аналіз таких ризиків дозволить уникнути нових проблем, у зв'язку із чим аналіз зовнішніх умов проекту є основним для всього процесу ідентифікації потенційних ризиків.

Наступні проектні ризики можуть негативно відбитися на успіху реалізації проекту:

нестійка ліквідність виробника;

виникнення потенційних втрат через відмову від інших проектів у ході повного завантаження наявних потужностей виробника реалізованим проектом;

небезпека пасивного або негативного відношення співробітників підприємства-виробника до виконуваного проекту;

• небезпека втрати know-how через нелояльність замовника й партнерів;

• небезпека втрати іміджу фірми.

Учасники реалізації інноваційного проекту зіштовхуються із проблемами ухвалення підприємницького рішення в умовах ризикової ситуації.