- •Тема 1. Сутність, розвиток
- •1.2. Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень
- •1.3. Поняття інноваційного менеджменту
- •Тема 2. Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
- •2.1. Інноваційний процес та інноваційна діяльність.
- •2.2. Умови й основи розвитку інноваційної сфери
- •Тема 3. Державна підтримка інноваційної діяльності
- •3.1. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні
- •3.2. Іноземний досвід державного регулювання з інноваційних процесів
- •Тема 4. Організаційні форми інноваційної діяльності
- •4.1. Малий інноваційний бізнес, життєвий цикл і тенденції розвитку
- •4.2. Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності
- •Тема 5. Управління інноваційним розвитком організації
- •5.1. Система планування інновацій, сутність і основні види
- •5.2. Аналіз інноваційних можливостей підприємства
- •5.3. Аналіз інноваційного потенціалу, ресурсних і інвестиційних можливостей підприємства
- •5.4. Вибір інноваційної стратегії фірми
- •Характеристика основних інноваційних стратегій.
- •Тема 6. Управління інноваційним проектом
- •6.1. Інноваційний проект: поняття, основні етапи розробки й реалізації
- •6.2. Управління персоналом у процесі реалізації інноваційного проекту
- •6.3. Управління реалізацією інноваційних проектів
- •Тема 7. Управління ризиками в інноваційній діяльності
- •7.1. Основні теорії керування ризиками
- •7.2. Класифікація ризиків
- •7.3 Методи керування ризиками
- •7.4 Кількісна оцінка ризиків
- •Тема 8. Оцінка ефективності інноваційної діяльності
- •8.1. Ефективність інноваційної діяльності
- •8.2. Методи оцінки інноваційних проектів
- •Розрахунок чдд і чтс проекту
Тема 7. Управління ризиками в інноваційній діяльності
7.1. Основні теорії керування ризиками
В економічній літературі проблеми ризику займають одне із центральних місць. Великий внесок у розробку теорії ризику внесли американські економісти Г. Марковиц, У. Шарп, Ф. Найт, Г. Бирман, С. Шмидт.
Г. Марковиц розробив теорію вибору портфельних інвестицій. Він досліджував поводження інвесторів, які при розміщенні акцій виходять не з очікуваної вартості портфельних інвестицій і не вкладають капітал тільки в один найбільш прибутковий вид цінних паперів, а воліють різноманітити вкладення капіталу, взяти до уваги не тільки можливий прибуток, але неминучий ризик. Г. Марковиц запропонував уважати мірою ризику дисперсію.
У. Шарп розробив цінову модель акціонерного капіталу. Модель виходить із того, що індивідуальний власник акцій (інвестор) може зволіти уникнути ризику шляхом комбінації позикового капіталу й відповідним чином підібраного (оптимального) портфеля ризикових цінних паперів.
Структура оптимального портфеля цінних паперів, підданих ризику, залежить від оцінки інвестором майбутніх перспектив різних видів цінних паперів, а не від його власного відношення до ризику.
У. Шарп запропонував показник «Бета-вартості», що представляє собою питому частку кожного акціонера в сукупному акціонерному капіталі компанії.
Ф. Найт провів аналіз процесу формування прибутку з урахуванням таких факторів, як ризик і невизначеність.
Г. Бирман і С. Шмидт розробили концепцію оцінки ефективності інвестиційних проектів і обґрунтували застосування методу поточної вартості з виправленням на ризик.
Ризик можливий при прийнятті рішень про фінансування наукових робіт, пов'язаних з розробкою принципово нової продукції. В умовах ринку підсилюється залежність між величиною ризику й фінансовими можливостями інвестора.
Інноваційні проекти відносяться до категорії найбільш високого ризику для інвестицій, тому при пошуку інвестицій з комерційних джерел ініціаторові інноваційного проекту потрібно реально оцінити свої шанси.
Залежно від ступеня завершеності досліджень і характеру результатів НДДР інноваційні проекти діляться на наступні категорії.
Інноваційні проекти, зв'язані винятково із просуванням готового інноваційного продукту.
Інноваційні проекти з незавершеною стадією впровадження.
Інноваційні проекти з незавершеною стадією ДКР.
Інноваційні проекти з незавершеною стадією НДР.
Інноваційні проекти з незавершеною стадією пошукових досліджень.
Як правило, залучення коштів в інноваційні проекти з комерційних джерел можливо при наявності реального результату НДДР. Проекти, пов'язані із просуванням готового інноваційного продукту, – найбільш привабливі для інвестицій. Більше ризикованими проектами є проекти, орієнтовані на просування нової технології. Для таких проектів складніше розробити маркетингову концепцію. Найбільші проблеми з фінансуванням виникають по проектах з незавершеною стадією НДР і незавершеною стадією пошукових досліджень. При проведенні пошукових досліджень можливі негативні результати, що може бути наслідком невірного напрямку досліджень, помилкової постановки завдання, помилок у розрахунках, а також ситуація, коли дослідження не завершене у встановлений термін. При проведенні НДДР іноді спостерігаються помилки в оцінці строків їхнього завершення; порушення стандартів і вимог сертифікації; одержанні непатентоспроможного результату.
Ризик інноваційних проектів ураховує імовірнісний характер очікуваного результату в умовах невизначеності.
Іншими словами, ризик інноваційних проектів – невизначеність, що залежить від ухвалених рішень, реалізація яких відбувається тільки із часом.
Оцінка ризику є частиною будь-яких підприємницьких рішень, у тому числі й пов'язаних з інноваційними проектами. Інноваційні проекти залежать від капіталовкладень в окремі галузі, підприємства, виробництва.
