- •Тема 1. Сутність, розвиток
- •1.2. Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень
- •1.3. Поняття інноваційного менеджменту
- •Тема 2. Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
- •2.1. Інноваційний процес та інноваційна діяльність.
- •2.2. Умови й основи розвитку інноваційної сфери
- •Тема 3. Державна підтримка інноваційної діяльності
- •3.1. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні
- •3.2. Іноземний досвід державного регулювання з інноваційних процесів
- •Тема 4. Організаційні форми інноваційної діяльності
- •4.1. Малий інноваційний бізнес, життєвий цикл і тенденції розвитку
- •4.2. Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності
- •Тема 5. Управління інноваційним розвитком організації
- •5.1. Система планування інновацій, сутність і основні види
- •5.2. Аналіз інноваційних можливостей підприємства
- •5.3. Аналіз інноваційного потенціалу, ресурсних і інвестиційних можливостей підприємства
- •5.4. Вибір інноваційної стратегії фірми
- •Характеристика основних інноваційних стратегій.
- •Тема 6. Управління інноваційним проектом
- •6.1. Інноваційний проект: поняття, основні етапи розробки й реалізації
- •6.2. Управління персоналом у процесі реалізації інноваційного проекту
- •6.3. Управління реалізацією інноваційних проектів
- •Тема 7. Управління ризиками в інноваційній діяльності
- •7.1. Основні теорії керування ризиками
- •7.2. Класифікація ризиків
- •7.3 Методи керування ризиками
- •7.4 Кількісна оцінка ризиків
- •Тема 8. Оцінка ефективності інноваційної діяльності
- •8.1. Ефективність інноваційної діяльності
- •8.2. Методи оцінки інноваційних проектів
- •Розрахунок чдд і чтс проекту
7.3 Методи керування ризиками
Керування ризиками інноваційних проектів припускає рішення наступних завдань:
виявлення ризиків;
оцінку ризиків (частоту виникнення, масштаби й наслідки ризиків);
вплив на потенційні ризики;
контроль ризиків (збір і аналіз інформації про виникаючим у процесі реалізації проекту ризиках, дії,
спрямовані на ліквідацію ризиків, і ін.).
Класичні моделі теорії ухвалення рішення передбачають такі ситуації:
• ігрову – стан навколишнього світу визначається можливими діями раціонального супротивника/конкурента;
ризикову – стан навколишнього середовища характеризується певній, відомими особі, що приймає рішення, ймовірностями;
невизначеності – критерії/імовірності, що характеризують події навколишнього світу, невідомі або об'єктивно не дані.
Можливі перераховані нижче варіанти прийняття рішень в умовах ризикової ситуації:
відхилення від ризику – суб'єкт, що приймає рішення, прагне максимально уникнути можливих ризиків, тому він готовий платити більші витрати на різні заходи щодо контролю й страховки ризиків;
перевага ризику – суб'єкт охоче йде назустріч ризику, він приймає лише мінімальні заходи для його страхування й готовий сам відповідати за його наслідки. Ця стратегія характерна для тих індивідуумів, які очікують у результаті спекулятивних ризиків вигідні доходи. Її часто застосовують молоді, зростаючі підприємства;
байдужість до ризику – суб'єкт, що приймає рішення, прагне до оптимізації витрат на ризик і намагається виважено застосовувати різні інструменти й методи страхування й ліквідації ризику.
Розподіл ризиків між учасниками проектів, як правило, закріплюється в проектному контракті.
Важливо мати на увазі, що поводження в ризиковій ситуації залежить від рівня інформованості того або іншого учасника проекту щодо різних сторін і аспектів реалізації проектів.
7.4 Кількісна оцінка ризиків
Для того щоб управляти ризиками, необхідно їх оцінювати.
При виявленні ризику, насамперед, варто визначити існування зон ризику для проведеної роботи, а при їхній наявності хоча б якісно оцінити важливість цих ризиків.
Алгоритм методу експертної оцінки економічних ризиків містить у собі:
розробку переліку можливих ризиків по всіх етапах і ключових подіях реалізованого рішення;
визначення небезпеки кожного ризику для можливості реалізації прийнятого управлінського рішення й досягнення поставленої мети;
знаходження ймовірності ризику.
Небезпека ризику доцільніше визначати у відсотках або частках одиниці таким чином, щоб сума показників по етапах і подіям реалізованого проекту або іншого рішення становила 100% або одиницю. Це дозволить провести попередній аналіз структури можливих небезпек ризику, виділивши найбільш важливі з даної точки зору етапи для подальшого контролю за їхнім походженням. Небезпеку можна також трактувати як істотність наслідків настання ризику на якому-небудь етапі, пов'язану з можливістю виправлення помилки.
Припустимо й бальна оцінка небезпеки ризиків. Однак її застосування не дозволяє провести структурний аналіз.
