17.1. Комплексонометричне титрування

Розділ титриметрії, в якому титрантами застосовують органічні реагенти під загальною назвою комплексони, називається комплексонометрією. Найбільш широке застосування із комплексонів має двонатрієва сіль етилендиамінтетраоцтової кислоти (комплексон ІІІ, трилон Б або ЕДТА):

Ряд йонів металів здатні заміщувати атоми Гідрогену карбоксильних груп ЕДТА і одночасно координаційно зв’язуватись з атомами Нітрогену аміногруп. При цьому утворюються стійкі комплексні сполуки

Як індикатор у комплексонометрії застосовують так звані метал-індикатори – органічні барвники. Ці речовини утворюють забарвлені сполуки з йонами металів. Найчастіше використовують еріохром чорний Т. Це кислотно-основний індикатор, молекулярна і йонізована форма якого мають різне забарвлення:

Якщо в розчин, що містить, наприклад, йони при pH 7-11 ввести еріохром чорний Т, то він дасть забарвлення винно-червоного кольору

Коли цей винно-червоний розчин титрувати розчином комплексону ІІІ, який з йонами утворює безбарвний, більш стійкий комплекс, ніж комплекс з індикатором, то у точці еквівалентності розчин набуває синього кольору (колір індикатора при pH 7-11)

17.2. Приготування стандартного розчину едта

Стандартний розчин ЕДТА готують за точною наважкою із препарату марки „хч” або за фіксаналом. Оскільки йони металів взаємодіють з ЕДТА в мольному співвідношенні 1:1, то еквівалентна маса ЕДТА рівна мольній масі (372,2 г/моль). Розраховану наважку ЕДТА на 250 мл зважують на аналітичних вагах і розчиняють у мірній колбі в гарячій воді. Розраховують титр і нормальність розчину ЕДТА.

17.3. Визначення загальної твердості води

Реактиви і матеріали: ЕДТА – титрований розчин (0,05 н.); амонійна буферна суміш; еріохром чорний Т; конічні колби на 250 мл – 2 шт.; піпетка на 100 мл; бюретка на 25 мл; мірний циліндр.

Піпеткою відбирають в конічні колби для титрування по 100 мл досліджуваного зразку води, додають 5 мл амонійної буферної суміші і кілька крапель індикатора еріохром чорного Т до появи винно-червоного забарвлення. Вміст колби титрують із бюретки розчином ЕДТА до зміни забарвлення на синє. Загальну твердість води виражають числом мілімоль-еквівалентів солей кальцію і магнію, що містяться в 1 літрі води

17.4. Визначення тимчасової (карбонатної) і постійної (хлоридно-сульфатної) твердості води

Тимчасова, або карбонатна, твердість води обумовлена наявністю в природній воді розчинних солей гідрокарбонатів лужних і лужноземельних металів. Кількісно визначають за методом нейтралізації.

Аліквоту (100 мл) досліджуваної води титрують робочим розчином хлоридної кислоти в присутності індикатора метилового оранжевого до переходу жовтого забарвлення індикатора в червоне.

Величину тимчасової твердості розраховують за формулою:

Постійна, або хлоридно-сульфатна, твердість води обумовлена наявністю у воді розчинних хлоридів і сульфатів. Розраховують за різницею між величиною загальної і тимчасової:

За стандартом України загальна твердість питної води не повинна перевищувати 7 ммоль екв/л. Зробіть висновок про відповідність нормативному документу аналізованої вами води.

Методичні вказівки і завдання для самостійної роботи

студентів товарознавчо-комерційного факультету

напряму підготовки

«Товарознавство та торговельне підприємництво»

Успішному оволодінню матеріалом дисципліни “Хімія неорганічна і аналітична” сприяє покращення організації самостійної роботи студентів, ефективність якої значною мірою підвищується запровадженням у навчальний процес активних форм і методів навчання, зокрема, виконання індивідуальних контрольних завдань. Ці завдання сприяють розвиткові самостійного творчого мислення студента, більш свідомому виконанню експериментальних і розрахункових завдань при відпрацюванні лабораторного практикуму, творчій підготовці до засвоєння спеціальних дисциплін.

Завдання для самостійної підготовки складені згідно з програмою дисципліни “Хімія неорганічна і аналітична” для студентів товарознавчо-комерційних спеціальностей вищих навчальних закладів. При розгляді типових задач даються короткі пояснення теоретичного матеріалу і детально розглядається їх розв’язок.

Завдання необхідно виконувати в окремому зошиті, що використовуватиметься тільки для індивідуальних завдань на протязі всього семестру. Завдання виконуються відповідно до варіанту, завданого викладачем. Виклад матеріалу повинен бути чітким, лаконічним і повним.