1.2. Праця як предмет дослідження й удосконалення

Праця відіграє виняткову роль у житті людини і суспільства, створенні національного багатства, науково-технічному і соціальному прогресі.

Слід розрізняти працю індивідуума, індивідуальну працю і сукупну працю суспільс тва, суспільну працю. Остання являє собою доцільне функціонування сукупності окремих індивідуумів, взаємозалежних між собою поділом, обміном, спеціалізацією і кооперацією праці, спрямоване на створення матеріальних і духовних благ, призначених для задоволення корисних людині й суспільс тву потреб.

Матеріально-речовинна сторона праці відбиває відношення людини до природи, характеризує його як елемент продуктивних сил. Зміни в матеріально- речовинній с тороні пов'язані зі змінами в предметах праці, знаряддях праці, організації й умовах праці, кваліфікації працівників.

Соціально-економічну сторону праці виражають відносини людей з приводу створення речей, формування і розвитку працівника.

1.3 Види праці

Виділені чотири групи ознак, що відрізняють той або інший вид праці; предмет і продукт праці; засоби й способи праці; умови праці.

Класифікація видів праці за її характером й змістом розглядається у двох аспектах - соціальному й структурному.

Соціальний характер праці обумовлений формою власності на засоби виробництва. За цією ознакою розрізняються приватна праця (праця власника або орендаря) і наймана праця. У певному змісті соціальний характер праці знаходить висвітлення у виділенні двох її організаційних форм, а саме праці індивідуальної і колективної. Крім того, соціальний характер праці проявляється у формуванні способів мотивації праці (бажання, усвідомлена необхідність, примус).

Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з погляду двох головних параметрів - ступеня інтелектуалізації та кваліфікаційної складності трудових функцій. Ступінь інтелектуалізації трудової функції розрізняється залежно від частки елементів, що утримуються в ній, розумової й фізичної праці, а також від частки творчої й репродуктивної (нетворчої) праці. Ступінь кваліфікаційної складності трудової функції визначається її границями й с труктурою: складом і кількістю складових елементів, їхньою розмаїтістю, новизною, а також умовами виконання. Оцінка цієї ознаки с тосовно до того або іншого працівника встановлюється відповідно до його розряду за прийнятою тарифною системою. Таким чином, характер і зміст праці як класифікаційні ознаки органічно взаємозалежні.

Класифікація видів праці за її предметом і продуктом базується на професійному, функціональному й галузевому поділі праці. За професійною ознакою може бути, зокрема, виділена праця наукова (або дослідницька), інженерна, управлінська, виробнича, педагогічна, лікарська та ін. За функціональною ознакою види праці підрозділяються залежно від їхнього цільового призначення, сфери застосування й функціональної ролі в економічному циклі господарської діяльності. При формуванні видів праці за галузевою ознакою слід мати на увазі, що галузеві особливості стосуються лише здійснюваних на підприємствах процесів основної діяльності. Це дозволяє виділити такі види праці, як промислова (у тому числі видобувна та обробна), сільськогосподарська (у тому числі рослинницька та тваринницька), будівельна, транспортна та комунікаційна (у виробничій сфері).

Класифікація видів праці за застосовуваними засобами і способами праці дозволяє виділити працю ручну (технічно неозброєну), механізовану (технічно озброєну) і автоматизовану (комп’ютеризовану), низько-, середньо- і високотехнологічну. При ідентифікації видів праці за цими ознаками установлюються відповідні кількісні критерії, виходячи зі співвідношення між зайнятіс тю робочого місця і працівника.

Класифікація видів праці залежно від ступеня та рівня сприятливості й несприятливості умов праці передбачає виділення таких видів, як праця стаціонарна і пересувна, наземна і підземна, легка, середньої важкості й важка, приваблива і неприваблива, нерегламентована (вільна), регламентована і жорстко регламентована з примусовим ритмом.