Пошкодження п'яткового сухожилка

Механізм травми. Виникає пошкодження внаслідок форсованого скорочення литкового м'язу на фоні дегенеративного процесу у тканині сухожилка або внаслідок прямої травми.

Клініка, діагностика. Скарги на біль у ділянці ахiллова сухожилку, що підсилюється при ходьбі, неможливість стати навшпинькі. Хворі вказують на відчуття «удару палицею», трескіт луснувшої парусини у ділянці ахiллова сухожилку в момент травми. Локально - набряк, крововилив, інколи видно западання по ходу сухожилку. Пальпаторно біль, западіння в місці розриву. Проводиться спроба активної подошовної флексiї, яку пацієнт не може виконати.

Лікування. При пошкодженнях сухожилків необхідне оперативне лікування. В свіжих випадках виконують первинний сухожильний шов кінець до кінця з адаптацією кінців сухожилка. При застарілих пошкодженнях, дегенеративних змінах, що призводять до розвитку значного дефекта показана пластика за Чернявським, ауто- або алотендопластика. Іммобілізація кінцівки 6-8 тижнів. Навантаження на нижню кінцівку - дозоване через 8-10 тижнів, повне - 3,5- 4 місяці. До цього моменту відновлюється працездатність хворого.

Розрив сухожилка чотирьохголового м'яза стегна

Механізм травми звичайно непрямий внаслідок форсованого розгинання гомілки на фоні дегенеративного процесу в сухожилку.

Клініка, діагностика. Характерний локальний біль, неможливість активного розгинання гомілки.

Лікування оперативне. Ушивання пошкодженого сухожилкового апарату, що в ряді випадків доповнюється сухожилковою алотендопластикою. Іммобілізація гіпсовим тутором 8 тижнів. Хода з навантаженням на нижню кінцівку через 2,5 - 3 місяці. Працездатність відновлюється через 3 - 3,5 місяці.

Пошкодження сухожилків пальців кисті

Залежно від давнини пошкодження виділяють свіжі пошкодження - до 1 місяця і застарілі - в більш пізні терміни.

Механізм травми, як правило, прямий - пошкодження колючими, ріжучими, рубаючими та ін. предметами. В зв'язку з зазначеним механізмом, надані пошкодження носять відкритий характер. Непрямой механізм травми характерний для закритих пошкоджень розгиначів II-V пальців кисті внаслідок вимушеного форсованого перерозгинання пальців.

Клініка, діагностика. Діагноз пошкодження сухожилка встановлюється на підставі наявності рани в свіжих випадках і порушення функції відповідного м'язу. При ушкодженні сухожилка глибокого згинача пальців кисті відсутнє активне згинання дистальної фаланги. При пошкодженні сухожилка поверхневого і глибокого згинача відсутнє активне згинання дистальної і середньої фаланг. Пошкодження тільки поверхневого згинача не веде до порушення функції пальця, але визиває косметичний дефект: парусоподібне натягнення шкіри при згинанні пальця. Пошкодження сухожилку розгинача пальця веде до відсутності активного розгинання нігтьової фаланги. Особливе місце серед пошкоджень сухожилок займають пошкодження згиначів пальців кисті. Залежно від локалізації виділяють три зони їх пошкоджень. Перша - у ділянці пальців (німа зона), друга - у ділянці долоні, третя - у ділянці карпального каналу і передпліччя.

Лікування. Основний засіб лікування - оперативний. Кінці пошкодженого сухожилка внаслідок ретракції м'язу розходяться. Особливо це помітно при ушкодженні згиначів в I і II зонах. Знайти їх кінці допомагає згинання відповідних суглобів, накладання гумового бинту, додатковий розтин. Якщо в рані пошкоджено декілька сухожилків, тоді кожний кінець беруть на держалку і визначають його належність обережним потягуванням. В проксимальних кінцях орiєнтуються на основі топографічної анатомії і функції м'язу. Сухожилковий шов вибирають в залежності від характеру, локалізації рани, розміру дiастазу, віку й фаху потерпілого. Якість шва залежить від шовного матеріалу й атравматичностi його накладення.

Існують внутрішні незйомні шви, при яких шовний матеріал розташований всередині сухожилку (Кюнео, Казакова, Розова, Клайнерта), блокуючі, які розвантажують пошкоджений сухожилок на період його зрощення і компенсують тягу м'язу (Беннеля, Пугачова), шви, що підлягають видаленню після зрощення сухожилка (Беннеля, Коша). Шовний матеріал: капрон, супрамiд, етібонд.

При пошкодженні сухожилків обох згиначів в німій зоні сухожилок поверхневого згинача висікають, а на глибокий згинач накладають шви. При пошкодженні згиначів на долоні та передпліччі обов'язково відновлюють обидва згинача, перевагу віддають шову Клайнерта й Розова.

Застарілі пошкодження згиначів в німій зоні вимагають іншого підходу, доцільно в цих випадках проведення двохетапної сухожилкової аутопластики за Пановим-Хантером або одноетапної пластики з ендопротезуванням сухожильної піхви.

Лікування пошкоджень сухожилків розгиначів дещо простіше. Ці сухожилки на великій відстані оточені пухкою клітковиною і при ковзанні їх рухомість незначна, тому, якщо зшитий сухожилок і зростається з оточуючими тканинами, то, рухаючись з ними, він виконує свою функцію. Характер швів істотно не впливає на їх функції, частіше застосовують невидаляємі шви. В післяопераційному періоді проводять іммобілізацію гіпсовою лангетою протягом 3 тижнів у середньофізіологічному положенні при ушкодженні згиначів і в положенні розгинання в разі шва розгиначів. Після накладання шва на згиначі з 2 тижня використовують методику динамічної фіксації (вдень шина в положенні згинання кисті, вночі - в положенні розгинання). Функціональне лікування в повному обсязі проводять після зняття іммобілізації.

Особливу увагу треба приділяти реабiлiтаційному періоду, що включає фiзiотерапевтичні методи, масаж, спеціальні комплекси лікувальної гімнастики, трудотерапiю, грязелікування та ін. Середні терміни непрацездатності при свіжих пошкодженнях складають 2 місяці, при застарілих після тендопластики - 3 -4 місяці.