Фонетика. Звуки і букви

Тестові завдання

1. Позначте рядок, у якому в усіх словах однакова кількість букв і звуків

а) праця, віра, любов, армія;

б) кінь, наяву, щастя, воля;

в) буряк, люк, діти, сміюсь;

г) свято, тьмяний, ґудзик, дядько.

2. Позначте рядок, у якому в усіх словах букв більше, ніж звуків:

а) життя, боротись, рельєф, Кузя;

б) дігтяр, віддати, тінь, оболонь;

в) сюрчати, відзначити, мільйон;

г) різьбяр, бджола, дзюрчати, льон.

3. Позначте рядок, у якому в усіх словах звуків більше, ніж букв:

а) їхати, ім'я, фойє, значить;

б) сім'я, щука, радіємо, піщинка;

в) тяжкий, дзвінок, десь, водограй;

г) сліпець, всесвітнє, країна, юшка.

4. Позначте рядок, у якому в усіх словах є м'які приголосні:

а) тямущий, тесть, лякати, знання;

б) віддати, гільза, ллється, льотчик;

в) дзьоб, узлісся, кішка, нюанс;

г) міра, ательє, в'янути, няня.

5. Позначте рядок, у якому в усіх словах є пом'якшені приголосні:

а) міняти, зівака, рідний, піна;

б) гімн, піаніно, діарама, тюльпан;

в) вільний, фіалка, пір'я, жінка;

г) зірковий, тюрма, кішка, лякати.

6. Позначте рядок, у якому в усіх словах є губні приголосні:

а) вощина, револьвер, кобура, піала;

б) свято, мірошник, фіалковий, стіл;

в) фізика, математика, співи, історія;

г) ряди, Неаполь, вовк, лисиця.

7. Позначте рядок, у якому в усіх словах букви я, ю, є передають 2 звуки:

а) армія, Бєлова, юність, земля;

б) Єрусалим, П'єха, Янки, пляма;

в) няньчити, маяк, над’яр’я, пір’я;

г) юнга, Ярослав, Мольєр, виб’ють.

8. Позначте рядок, у якому в усіх словах букви я, ю, є передають 1 звук:

а) Наталя, Оля, Святослав, Юлія;

б) Писарєв, Лєсков, сюрреалізм, люблю;

в) Дюма, бюро, Рюрик, Заярний;

г) пісня, пенсія, яр, пляшка.

9. Позначте рядок, у якому в усіх словах дж, дз є дифтонгами і передають 1 звук:

а) джем, дзвінок, підзабути, підживити;

б) джеркотіти, дзявотіти, дзьобати, підзубрити;

в) Джузеппе, дзеркало, джміль, дзюрчати;

г) відзвучати, піджувати, дзебеніти, віджитий.

Орфографія

– це система правил про способи передачі звукового мовлення у писемній або друкованій формі.

Орфографічні норми – сукупність правил, що впорядковують мовні засоби, які забезпечують єдність усного мовлення у писемній формі.

Орфограма – написання слів на основі правил орфографії. Орфограмою може бути окрема буква (земля) чи морфема (премудрий). – Це буквені орфограми.

Є і небуквені: написання слів разом, через дефіс, окремо, перенос частин слова, скорочення.

В українській мові визначають такі принципи правопису: фонетичний, морфологічний, історичний (традиційний), диференціюючий (смисловий).

Фонетичний – точно відображає звуковий склад мовлення.

В основі цього принципу – правильна вимова:

– голосні наголошені і ненаголошені:

шúроко, селянський;

– [о], [е] після шиплячого приголосного:

вечеря, женеться, шостий;

– [у] – кожух, парубок, яблуня;

– с – перед к, п, т, ф, х:

схибити, створити, скинути;

– спрощення:

проїзний, нещасний;

– чергування приголосних:

книга – книжка – у книзі.

Морфологічний – вимагає однакового позначення на письмі морфем незалежно від їх вимови. Сприяє об’єднанню споріднених слів.

– ненаголошені [е], [и], [о] перед складом з [ý], [і]:

розумний

– сумнівні приголосні:

молотьба – молотити, косьба – косити

– приголосні на межі морфем:

безшовний, хвилюєшся, змагається;

– подвоєння:

годинник, стінний;

– прийменники з, із, без перед словами, що починаються з букв, які позначають шиплячі, свистячі приголосні:

із села, вийти з школи.

Історичний (традиційний) – слова, або окремі частини слів, букви пишуться за традицією:

– м’який знак:

сядь, батько, третього;

– букви щ, ї:

щука, хрущ, їзда, гаї;

– я, ю, є (1, 2 звуки):

пісня, яблуко, м’ята;

– -ри-, -ли-:

крихта, блиск;

– е, и у деяких словах:

левада, кишеня.

Диференціюючий (смисловий) –написання однозвучних слів, які мають різне значення:

везти машиною і вести за руку;

вивчити напам’ять і подарувати на пам’ять.