Правопис голосних

1. Сумнівні голосні е, и, о перевіряємо наголосом:

криве – крúво, сестрá – сéстри,

числό – чúсла, блищáти – блúск

2. - ере -, - еле - → е

- оро -, - оло - → о

Очерет, шелест, корова, колодязь

3. Звук випадає? → е (на місці випадного → е):

вітер – вітру, тиждень – тижня,

березень – березня, пеньок – пня.

4.	Відкритий склад? → о, е		чергування о,е з і
	Закритий склад? → і

Ко-ня – кінь, ле-бе-ді – ле-бідь,

Ки-є-ва – Ки-їв, у Тер-но-по-лі – Тер-но-піль

5. Запам'ятай!

е: керувати, левада, леміш, легенда, чекати

и: кишеня, криниця, минулий, пиріг, цибуля

а: багатий, хазяїн, багатир (заможний), качан, кажан

о: богатир (силач), комиш, кропива, лопата, поганий, солдат, гончар, монастир, товар

И, і після шиплячих

6. Після шиплячих → и:

широкий, щирий, чимдуж

! якщо відбувається чергування з о, е → і

шість – бо шести, щічка - бо щока,

жінка – бо жонатий, щітка – бо щетина

7. У словах, які стоять у множині → і в

нож і в миш і в тисяч і в

8. Закінчення залежить від питання:

як ийо? – кращ ийо

як і ? – кращ і в

на як ійо? – на кращ ійо

на як ихо? – на кращ ихо

9. Розрізняй!

У дієприслівниках → ио (що роблячи?) -учи, -ючи, -ачи, -ячи співаючи танцюючи тремтячи

У дієприкметниках → іо (які?) співаюч іо танцююч іо тремтяч іо

10.  – ри -, - ли - → и:

бриніти, тривога, глитати

11. и у коренях -пир-, -дир-, -бир-, -мир-, -стил-, якщо далі є склад з наголошеним á:

запéр – запира'ю, здéрти – здира'ти,

завмéр – завмира'ю, застéлю – застила'ю

Чергування голосних у корені дієслова

1. о → а	}	перед складом з наголошеним á
2. е → і
		зіскόчити – скакáти, перемόга – перемагáти, зберегтú – зберігáти, стерегтú – остерігáтись

3. е и можуть випадати перед р, л:

 

беру – брати, стелю – слати

 

Ненаголошені е, и в суфіксах

1. е, и у суфіксах можна перевірити наголосом

глибинá – глибúнний,

рόдимка – родúмий

1. –ечк-, -еньк-, донечка личенько рідненька

-елезн(ий), ер(о), -тель довжелезний, п’ятеро, вчитель

2. –ен-: у пасивних дієприкметниках- утворений, запозичений;

- в ім. с.р. ІV в.- кошеня, цуценя.

3. –енн(я)- у ім. с.р. від дієслів: звернення, мислення, попередження

4. -їсть, -іть, -ів → з і, бо може чергуватись з о, е

легкість – бо легкості, гуркіт – гуркоту, царівна – царева.

5. -іш(ий), -ісіньк-, -юсіньк → завжди і:

тихіший, дрібнісінький, тонюсінький

6. –інь- → в іменниках:

широчінь, глибочінь, височінь, далечінь



орієнтир на Ь

9. -ив(о) – в іменниках, що означають результат праці або матеріал:

мережили – мереживо, плели – плетиво,

пряли – прядиво, пекли – печиво,

але: марево (міраж)

10. -ик - в іменниках чоловічого роду:

пішов дощик, хлопчик надів плащик, сховався під кущик

(запам’ятай жартуючи)

11. -ин(а) - в іменниках жіночого роду:

Київщина, дівчина, височина, Вінниччина

12. -ищ(е) - в іменниках середнього роду:

сховище, становище, городище

13. -ин- у присвійних прикметниках, які відповідають на питання:

чий? чия? чиє?

Œ Œ Œ

бабусин матусина доньчине

Розрізняй!

-інн(я) Œ іменники від дієслів Œ ходіння говоріння сушіння

-инн(я) Œ іменники із збірним значенням Œ бурячиння, шумовиння, гарбузиння але: волосіння (бо волосінь) каміння (бо камінь) коріння (бо корінь)