122.Закон Маккарена-Вуда ( офіційна назва " Закон 1950 р, про внутрішню безпеку") в сша

Центральне місце серед антидемократичних правових актів того часу належало Закону про внутрішню безпеку 1950 р., який отримав назву по імені його авторів — Закону Маккарена-Вуда. Закон виходив з апріорної посилки, що комуністичні організації США створюють явну і реальну загрозу суспільному ладу та «існуванню вільних американських установ», будучи підривними, злочинними організаціями «комуністичної диктатури іноземної держави». Водночас Закон передбачав покарання у вигляді тюремного ув'язнення на строк до 10 років або штраф у розмірі 10 тис. дол. чи те й інше разом за будь-які дії, розцінені слідчими органами як такі, що спрямовані на встановлення у США «тоталітарної диктатури».За ступенем небезпеки «підривні» організації класифікувалися в Законі для подальшої реєстрації в Міністерстві юстиції і вирішення питання про їх долю на «організації комуністичної дії» (це насамперед Компартія США), і «організації комуністичного фронту», до яких могла бути віднесена будь-яка демократична організація, політичні вимоги якої так чи інакше збігалися з вимогами Комуністичної партії США. Вирішення питання про віднесення громадської організації до тієї чи іншої категорії було довірено створюваному відповідно до Закону Управлінню з контролю за підривною діяльністю. Визнані «комуністичними» організації, що не пройшли у визначений термін реєстрації і не надали даних, яких вимагає Закон (про кількісний склад, посадових осіб, грошові надходження і витрати тощо), підлягали штрафу в 10 тис. дол., а їхні посадові особи за ті ж дії — кримінальному покаранню до 5 років тюремного ув'язнення, або штрафу до 10 тис. дол., або тому й іншому разом. Закон передбачав також широкий перелік обмежень для членів комуністичних організацій: працювати в державному апараті, на військових підприємствах, виїжджати за кордон та ін. Кожна зареєстрована організація позбавлялася права користуватися послугами пошти для пересилання своїх програм та ін. Друга частина Закону Маккарена-Вуда надавала президенту право оголошувати «надзвичайний стан внутрішньої безпеки» у разі вторгнення на територію або у володіння США ворога чи «повстання усередині США», що давало можливість Генеральному аторнею утримувати під вартою будь-яку особу на підставі простих підозр, що ця особа може взяти «участь або змовитися з іншими особами взяти участь в актах шпигунства і саботажу». Отже, узаконювалося антиконституційне право превентивного арешту і поміщення до концтаборів неугодних режиму осіб без суду і слідства.

123." Новий курс" Президента сша Рузвельта

Новий курс — заходи із запровадження централізованого планування і стимулювання економіки США, які здійснювались адміністрацією президента США Франкліна Делано Рузвельта задля подолання Великої депресії в період між 1933 і 1940 рр.Ні сам президент Рузвельт, ні його найближче оточення не мали якогось конкретного плану дій. «Новий курс» являв собою, по суті, комплекс окремих, не завжди пов'язаних між собою заходів і ідей, які пропонувались мало не щодня. Як правило, деякі з них нашвидкуруч затверджувались Конгресом, а потім лягали в основу президентської програми. Термін «Новий курс», підхоплений газетярами і розрекламований оточенням Рузвельта, мав швидше пропагандистське значення^[3][4]. Коли Франклін Рузвельт прийшов до влади, американці були мало не в розпачі. Ніхто не міг взяти кредит. Безробіття сягнуло 25% і навіть більше у великих індустріальних машинобудівних центрах. Аграрний сектор переживав ще гострішу кризу. Фермери не могли продати свою продукцію. Серія пилевих бурь (англ. dust bowl) завдала аграріям колосальних збитків, позичальники тисячами втрачали права на землю та нерухомість^[5] Безробіття залишалось на вкрай високому рівні навіть у 1939 р., і почало скорочуватись тільки починаючи з 1941 р. Кредитна криза, яка розпочалась після обвалу на Нью-Йоркській біржі в жовтні 1929 р., призвела до наростання в США, а згодом і в усьому світі глибокої економічної, а згодом і політичної кризи. Спроби американської влади підтримати промисловість СШАпротекціоністським митом, викликали ланцюгову реакцію у провідних країнах світу, що призвело до обвалу зовнішньої торгівлі і зіштовхнуло економіку в депресію^. За цих обставин в листопаді 1932 р. відбулися чергові президентські вибори. Перемогу на виборах отримав представник демократичної партії Франклін Рузвельт, який виступив з програмою «Нового курсу».2 липня 1932 р. Франклін Делано Рузвельт погодився балотуватись у президенти США від Демократичної партії і пообіцяв «нову угоду з американським народом». Цей вислів став означенням програм економічної політики і президентського курсу Рузвельта щодо виходу з Великої депресії^[10].