Перші сто днів

Заступивши на посаду, Рузвельт закликав країну до «сміливих і наполегливих експериментів», до пошуку «нових способів подолання труднощів».Президент негайно вніс до Конгресу і дістав схвалення 70 законодавчих актів, направлених на порятунок грошово-кредитної і банківської системи, оздоровлення промисловості, сільського господарства і торгівлі. Всі ці заходи отримали назву «першого Нового курсу» (англ. First New Deal), суть якої полягала в проведенні державно-монополістичного регулювання економіки.

Порятунок банків[

У березні 1933 р. банківська система США була на межі краху. 5 березня 1933 р. на наступний день після інагурації Рузвельт оголосив на тижденьбанківські канікули (англ. Bank holiday). А вже 16 березня був прийнятий банківський закон (англ. Banking Act 1933). Закон розділив інвестиційні і комерційні банки (в такому вигляді система проіснувала до 1999 р.). Комерційним банкам було заборонено гарантувати інвестиційні позики, займатись розміщенням та також іншими операціями з цінними паперами. Були посилені регуляторні функції ФРС^[13]. Розпорядженням президента було заборонено вільний обіг золота в країні. Під страхом позбавлення волі на 10 років і штрафу в $100,000 американців примусили обміняти золото на паперові купюри за встановленим державою курсом^[14].

Оздоровлення реального сектору економіки

За ініціативою президента була створена Національна Адміністрація Відновлення Промисловості (НІРА), якою були запроваджені «Кодекси чесної конкуренції». У відповідність з цим в американській промисловості, розділеній на 17 груп, встановлювалися монопольні ціни, визначалися умови торговогокредиту, обсяг продукції, розподілялися ринки збуту. Основна умова «Кодексів чесної конкуренції» полягала в забороні продажу товарів нижче встановлених «Кодексами» цін. Закон передбачав встановлення мінімуму заробітної платні, максимум тривалості робочого дня, укладення колективних договорів, право на створення профспілок, надання допомоги багатомільйонній армії безробітних. Для виходу з сільськогосподарської кризи був прийнятий в травні 1933 р. закон про допомогу фермерам і установлена Адміністрація з регулювання сільського господарства (ААА). Цей орган регулював ціни на сільськогосподарські продукти, встановлював обсяг виробництва. Заохочувалося скорочення фермерами посівних площ. Декілька штатів прийняли власні «Малі Нові курси» (англ. Letle New Deal). Штати намагались доповнити «Новий курс» на федеральному рівні роботою на місцях. Зокрема, шляхом створення агенств з надання допомоги на місцях, регулювання бізнесу, трудового законодавства, пільг з безробіття та прогресивного оподаткування. Найсуттєвіші закони були прийняті в Луїзіані, Каліфорнії, Мічігані, Нью-Йорку, Вісконсині та Пенсильванії^. В цілому заходи скоротили безробіття з 24,9% в середині 1933 р. до 20,1% в середині 1935 р.Другий етап «Нового курсу» розпочався зі звернення Франкліна Рузвельта до Конгресу 4 січня 1935 р. в якому він запропонував створити систему соціального страхування та збільшити обсяги громадських робіт для безробітних. Найпродуктивнішою щодо прийняття рішень виявилась середина 1935 р.Якщо на першому етапі впровадження Нового курсу уряд намагався управляти економікою за допомогою федеральних агентств і регламентування промисловості, то «Другий Новий курс» цілком сприймав реалії ринкової економіки, заснованої на підприємницькій ініціативі^[16]. Уряд прагнув регулювати господарську діяльність за допомогою антитрестових законів і державного регулювання. Тим не менше уряд продовжував регулювати аграрний сектор, встановлюючи розміри квот, щоб обмежити виробництво, на федеральній владі також лежала відповідальність за дотримання паритету товарних цін. Характерною особливістю Другого Нового курсу стало законодавче запровадження і значне розширення соціальних прав і гарантій найманих працівників.