21. Функції соматичної нс.

Соматична нервова система (від грецького soma, родовий відмінок somatos — тіло), частина нервової системи, що іннервує м'язи тіла; забезпечує сенсорні і моторні функції організму. Разом з вегетативною нервовою системою формують периферичну нервову систему.

Соматична система грає подвійну роль:

• Збирає інформацію від органів відчуттів і направляє її в ЦНС

• Передає сигнали від ЦНС скелетним м‘язам у відповідь на одержану інформацію, чим обумовлює рух.

У хребетних тварин до соматичних відносять поперечно-посмуговані м'язи скелета. Їх іннервують мотонейрони передніх рогів спинного мозку і деяких моторних ядер стовбурової частини головного мозку. Координована діяльність цих мотонейронів забезпечується прямими або опосередкованими (через інтернейрони) синаптичними впливами, що приходять від мотонейронів, сенсорних, або чутливих, нейронів, які отримують інформацію з м'язів та сухожиль (див. Пропріорецептори), а також з вищих моторних центрів розташованих на різних рівнях головного мозку (див. Пірамідна система, Екстрапірамідна система).

Ділення нервової системи на соматичну і вісцеральну (нутрощеву, вегетативну нервову систему), введене англійським фізіологом В. Х. Гаськеллом, вельми умовно.

Функції соматичної нервової системи:

• Сприймае зовнішні подразнення

• Забезпечує сенсорні і моторні функції

• Збирає інформацію від органів чуття і передає до центральної нервової системи

• Від ЦНС передає сигнали скелетним м'язам

21. Функціональний антагонізм відділів вегетативної нс.

Вище відзначалася корінна якісна різниця в будові, розвитку і функції неісчерченних (гладких) і смугастих (скелетних) м'язів. Кістякова мускулатура бере участь у реакції організму на зовнішні впливи і відповідає на зміну середовища швидкими і доцільнимирухами. Гладка мускулатура, закладена в нутрощах і судинах, працює повільно, але ритмічно, забезпечуючи протягом життєвих процесів організму. Ціфункціональні відмінності пов'язані з різницею в іннервації: скелетна мускулатура одержує рухові імпульси від анімальной, соматичної частини нервової системи, гладка мускулатура - від вегетативної.

Вегетативна нервова система управляє діяльністю всіх органів, що беруть участь у здійсненні рослинних функцій організму (харчування, дихання, виділення, розмноження, циркуляція рідин), а також здійснює трофічну іннервацію (І. П. Павлов).

Трофічна функція вегетативної нервової системи визначає живлення тканин і органів стосовно виконуваної ними функції в тих чи інших умовах зовнішнього середовища ( адаптаційно-трофічна функція ).

Відомо, що зміни в стані вищої нервової діяльності відображаються на функції внутрішніх органів і, навпаки, зміна внутрішнього середовища організму впливає на функціональний стан центральної нервової системи. Вегетативна нервова система услівает або послаблює функцію специфічно працюючих органів. Ця регуляція має тонічний характер, тому вегетативна нервова система змінює тонус органу. Так як один і той же нервове волокно здатне діяти лише в одному напрямку і не може одночасно підвищувати і знижувати тонус, то згідно з цим вегетативна нервова система розпадається на два відділи, або частини:симпатичну і парасимпатичну - pars sympathica і pars parasympathica.

Симпатичний відділ за своїми основними функціями є трофическим. Він здійснює посилення окислювальних процесів, споживання поживних речовин, посилення дихання, почастішання діяльності серця, збільшення надходження кисню до м'язів.

Роль парасимпатичного відділу охороняє: звуження зіниці при сильному світлі, гальмування серцевої діяльності, спорожнення порожнинних органів.

Порівнюючи область поширення симпатичної і парасимпатичної іннервації, Можна, по-перше, виявити переважне значення одного якого-небудь вегетативного відділу. Сечовий міхур, наприклад, отримує в основному парасимпатичну іннервацію, і перерезка симпатичних нервів не змінює істотно його функції; тільки симпатичну іннервацію отримують потові залози, волоски-ші м'язи шкіри, селезінка, надниркові залози. По-друге, в органах з подвійною вегетативної іннервації спостерігається взаємодія симпатичних і парасимпатичних нервів у формі певного антагонізму. Так, подразнення симпатичних нервів викликає розширення зіниці, звуження судин, прискорення серцевих скорочень, гальмування перистальтики кишечника; роздратуванняпарасимпатичних нервів призводить до звуження зіниці, розширенню судин, уповільнення серцебиття, посилення перистальтики.

Однак так званий антагонізм симпатичної і парасимпатичної частин не слід розуміти статично, як протиставлення їх функцій. Ці частини взаємодіють, співвідношення між ними динамічно змінюється на різних фазах функції того чи іншого органу, вони можуть діяти і антагоністично, і синергічно.

Антагонізм і синергізм - Дві сторони єдиного процесу. Нормальні функції нашого організму забезпечуються узгодженим дією цих двох відділів вегетативної нервової системи. Ця узгодженість і регуляція функцій здійснюються корою головного мозку. У цій регуляції бере участь і ретикулярна формація.

Автономія діяльності вегетативної нервової системи не є абсолютною і виявляється лише в місцевих реакціях коротких рефлекторних дуг. Тому запропонований PNA термін « автономна нервова система »Не-є точним, чим і пояснюється збереження старого, більш правильного та логічного терміна« вегетативна нервова система ». Розподіл вегетативної нервової системи на симпатичний і парасимпатичний відділи проводиться головним чином на підставі фізіологічних і фармакологічних даних, але є й морфологічні відмінності, обумовлені будовою і розвитком цих відділів нервової системи.