12. Фізіологічні властивості нервової тканини

Всі живі тканини і клітини під впливом подразників переходять з стану відносного фізіологічного спокою в стан активності. Ступінь активного стану живої тканини може бути різною. Найбільш яскрава відповідна реакція на дію подразників спостерігається з сторони нервової і м’язової тканини, менш виражена вона в золотистій і сполучній тканині. Основними фізіологічними властивостями нервової і м’язової тканини є: 1. Збудливість; 2. Провідність; 3. Рефрактерність; 4. Лабільність. Структурною та функціональною одиницею нервової системи є нейрон - нервова клітина зіркоподібної форми, що має відростки: короткі - дендрити і довгий – аксон. Ці  відростки складаються у пучки і утворюють нервові волокна, а ті в свою чергу утворюють нерви.  Нервові волокна характеризуються збудливістю та провідністю. Якщо збудливість властива ще і м’язовим та секреторним клітинам, то провідність – це спеціалізована функція нервових волокон. Завдяки саме їй нервові імпульси поширюються від рецепторів в ЦНС, а від неї – до робочих органів. Встановлено декілька законів даного процесу:

-         закон цілості нервового волокна: збудження поширюється по нервовому волокну лише при збереженні анатомічної та фізіологічної цілості нерва;

-         закон двохстороннього проведення збудження: виникнувши в якійсь ділянці волокна, збудження поширюється в обидві сторони; -         закон відносної нестомлюваності нервового волокна: нерв зберігає без видимих ознак стомлення здатність до проведення збудження, навіть, при неперервному його подразненні на протязі 8-12 годин.-      закон ізольованого проведення нервових імпульсів.

13. Подразники та їх характеристика.

На організм людини постійно діють різноманітні чинники навколишнього середовища (світло, звук, тиск, запах, температура тощо). Будь-який чинник, який діє на організм в цілому або на якусь його частину, називається подразником; дія подразника на організм - подразненням. Для того, щоб організм міг існувати в постійно змінному середовищі, він повинен володіти здатністю відповідати на дії подразника. Організм людини і будь-яка його клітина володіє  подразливістю - здатністю відповідати на дію подразника, змінюючи свою життєдіяльність. Наприклад, зміною обміну речовин, пришвидшенням або сповільненням клітинного поділу тощо. Нервова, м’язова і залозиста тканини володіють  збудливістю - здатністю відповідати на дію подразника збудженням. Такі тканини називають збудливими.     Збудливість та її зміни впливають на діяльність організму. Наприклад, якщо серцевий м’яз втратить збудливість - серце перестане скорочуватись і настане смерть. Якщо в результаті крововиливу у мозок нейрони, що іннервують скелетні м’язи, втрачають здатність збуджуватися і не посилають імпульсів до відповідних м’язів, настає параліч. Дихання зберігається до тих пір, доки клітини дихального центру, що посилають нервові імпульси до дихального м’язу, здатні збуджуватися.     Збудження - складний фізіологічний процес, що виникає в збудливій тканині внаслідок дії подразника. Характеризується ознаками: - специфічними - проявляються у виникненні діяльності, яка характерна для даної тканини (м’язової - скорочення, залозистої -виділення секрету, нервової - утворення і проведення нервового імпульсу); - загальними - властиві для всіх збудливих тканин - підвищення обміну речовин (підвищене споживання О2, виділення СО2), виділення теплової енергії, зміна електричного стану клітинної мембрани.    Подразник - це чинник, який здатний викликати збудження в збудливих тканинах. За природою подразники розрізняють: - фізичні (температура, тиск, світло, звук, дотик, електричний струм та інші); - хімічні (речовини їжі, ліки, гормони, вітаміни, продукти обміну речовин, кислоти, луги тощо); - змішаної природи (зміна осмотичного тиску, зміна рН середовища).    За біологічною ознакою їх поділяють на: - адекватні - до дії яких орган пристосований, оскільки вони діють в природних умовах його існування (світло для ока, звук для вуха); - неадекватні - до дії яких орган не пристосований, проте в природних умовах існування організму викликають реакцію-відповідь збудливих тканин при достатній силі і тривалості дії. Наприклад, сильне слиновиділення у відповідь на подразнення кислотою рецепторів ротової порожнини. Сітка ока реагує на дотик, тиск, електричні подразники. За силою подразники можуть бути:    1. Пороговий - подразник мінімальної сили, який здатний викликати збудження.    Порогову силу подразника - мінімальну силу, яка достатня для того, щоб викликати збудження, називають порогом подразнення. Поріг подразнення є мірою збудливості тканин. Чим вищий поріг подразнення, тим збудливість нижча і навпаки.     2. Підпороговий - подразник сили, меншої за порогову, який обумовлює виникнення фізико-хімічних змін в збудливих тканинах, що є недостатніми для виникнення збудження, яке поширюється.     3. Надпороговий - подразник, сила якого більша за порогову.    Для виникнення збудження важливе значення має:   1) сила подразника;    2) тривалість дії подразника;    3) швидкість наростання сили подразника. Якщо швидкість наростання сили подразника до порогової мала, то збудження не виникає. Це зумовлено тим, що за час наростання сили подразника в тканині розвиваються зміни, які підвищують поріг подразнення і перешкоджають розвитку збудження. Пристосованість збудливої тканини до дії подразника, сила якого повільно зростає, називається акомодацією.