- •11. Властивості синапсів
- •12. Фізіологічні властивості нервової тканини
- •13. Подразники та їх характеристика.
- •14. Зміни збудливості нервової тканини.
- •15. Явище центрального гальмування.
- •16. Спинний мозок, його функції.
- •17. Довгастий мозок, його функції.
- •18. Мозочок, його функції.
- •19. Середній мозок, його функції.
- •20. Проміжний мозок, його функції
- •Проміжний мозок, його функції.
- •Кора великих півкуль головного мозку, її функції.
- •Функції соматичної нс.
- •Функціональний антагонізм відділів вегетативної нс.
- •Функціональна спільність аналізаторних систем.
- •Властивості аналізаторів.
- •Пороги подразнення аналізаторів.
- •29. Взаємодія сенсорних систем.
- •30. Слуховий аналізатор
- •31. Вестибулярний аналізатор.
- •32. Больова рецепція, її особливість.
- •33. Смакова і нюхова чутливість.
- •34. Загальна характеристика організації довільних рухів.
- •35. Регуляція рухів, сенсорна корекція.
- •36. Рухові навички.
- •37. Особливості регуляції постави.
- •38. Закономірності умовно-рефлекторної діяльності.
- •39. Класифікація умовних рефлексів.
- •46. Уявлення про першу і другу сигнальні системи.
- •47. Слово як умовний подразник багатьох життєвих процесів.
- •48. Механізми утворення мови.
- •49. Абстрактне мислення.
- •51. Зовнішнє гальмування.
- •52. Внутрішнє гальмування.
- •53. Позамежове гальмування.
- •55. Функціональний стан мозку.
- •61. Види та форми пам'яті.
- •62. Рухова пам'ять.
- •63. Механізми пам'яті.
- •64. Можливості керувати пам'ятю.
- •65. Характеристика основних типів внд.
- •66. Сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів.
- •68. Значення інстинктів для забезпечення життєво необхідних функцій.
- •69. Класифікація інстинктів.
- •70. Механізми організації інстинктивної поведінки.
- •76.Сучасні уявлення про формування поведінкового акту.
- •77. Морфофункціональна основа нс (нейрон і нервовий центр).
- •79. Рефлекс і рефлекторна дуга.
- •80. Класифікація рефлексів.
- •81. Рухова пам’ять
- •82. Механізми пам’яті
- •83. Характеристика основних типів внд.
- •84. Сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів.
- •85. Інстинкти як вищі безумовні рефлекси.
- •86. Соматична і вегетативна нервові системи.
- •87. Значення вегетативної нервової систем для регуляції життєвих процесів в організмі.
- •88. Динаміка умовно-рефлекторної діяльності.
- •89. Види гальмування умовних рефлексів.
- •90. Функціональна система побудови поведінкового акту за п. К. Анохіним.
87. Значення вегетативної нервової систем для регуляції життєвих процесів в організмі.
Автоно́мна (вегетативна) нерво́ва систе́ма — у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладких м'язів(стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз. Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму. Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.
Звичайно вегетативна нервова система поділяється на два підрозділи: симпатичну та парасимпатичну системи. Третя,ентерична, система, що іннервує травні органи та здебільшого незалежна від центральної нервової системи, також іноді вважається частиною автономної нервової системи.
Симпатична система відповідає на стрес, збільшуючи серцебиття, кров'яний тиск, цілком готуючи тіло до дій. Парасимпатична система важливіша, коли тіло перебуває у стані спокою. Вона сповільнює серцебиття, знижує кров'яний тиск, стимулює травну систему.
Більшість органів іннервується як симпатичним, так і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи. Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м’язи, гладкі м’язи матки, більшість кровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз.
88. Динаміка умовно-рефлекторної діяльності.
"Всяка цілісна діяльність центральної нервової системи має тенденцію бути винятковою, єдиною, а постійним засобом усунення нею інших діяльностей є процес гальмування. Імовірно, ця універсальна закономірність і привела до виникнення гальмування в процесі історичного розвитку організмів". (Анохін П. К. Внутрішнє гальмування як проблема фізіології. М., Медгиз, 1958, с. 120.)
Збудження і гальмування, що складають дві сторони єдиного нервового процесу, своїм збалансованим співвідношенням визначають успіх пристосувальної діяльності тварин і людини. Утворення тимчасового зв'язку здійснюється не тільки завдяки визначеній взаємодії збудження між відповідними нервовими центрами, але і завдяки пригніченню діяльності інших нервових структур, що перешкоджають цьому процесові. Крім того, уся динаміка умовнорефлекторної діяльності, обумовлена мінливими факторами зовнішнього середовища, відповідність або невідповідність умовного рефлексу реальній обстановці залежать від складних взаємин між процесами збудження і гальмування в головному мозку.
89. Види гальмування умовних рефлексів.
Згасаюче гальмування
Згасаюче гальмування розвивається тоді, коли вироблений умовний рефлекс не підкріплюється безумовним подразником.
Згасаюче гальмування має важливе біологічне значення: завдяки згасаючому гальмуванню великий мозок звільняється від інформації, яка за даних умов втратила своє значення.
Диференцiювальне гальмування
Диференціювальне гальмування розвивається тоді, коли із двох умовних подразників один систематично підкріплюється безумовним подразником, а дія другого не підкріплюється. Внаслідок цього умовний рефлекс на перший подразник майже не змінюється, а умовний рефлекс на другий (диференціювальний) подразник поступово, хвилеподібне зменшується доти, доки не зникає зовсім.
Умовне гальмо
Умовне гальмування є різновидом диференціювального за таких обставин: якщо до умовного подразника додається новий агент і ця комбінація повторюється багато разів без підкріплення.
Запiзнiле гальмування
Запізніле гальмування. Збільшуючи проміжок часу між дією умовного і безумовного подразників, тобто затримуючи підкріплення, можна спостерігати відповідне запізнення початку умовнорефлекторної реакції. Це гальмування отримало назву за-пізнілого.