18. Мозочок, його функції.

Мозочок (Cerebellum) - найбільша частина заднього відділу головного мозку; розташовується в задній черепній ямці ззаду від вароліева моста і довгастого мозку під потиличною долями великого мозку. Як і у великому мозку, в мозочку зовні розташовано сіра речовина (кора), а всередині - білу речовину. Три пари широких пучків нервових волокон - нижня, середня і верхня ніжки мозку - з'єднують мозочок відповідно з довгастим мозком, вароліевим мостом і середнім мозком. Мозочок складається з двох півкуль і непарної серединної частини - черв'яка мозочка (vermis). Поверхня півкуль і черв'яка розділяють поперечні паралельні борозни, між якими залягають вузькі довгі листки мозочку (folia). В товщі білої речовини розташовуються чотири пари ядер (зубчасте, пробковидне, кулясте і ядро ​​намету). Основними функціями мозочка є: підтримка пози і м'язового тонусу, збереження рівноваги і синхронізація діяльності різних груп м'язів на підсвідомому рівні шляхом перетворення м'язових скорочень в плавні добре скоординовані рухи. Незважаючи на це мозочок не ініціює виконуються руху і не бере участі у свідомому сприйнятті людиною її почуттів або в розвитку у нього інтелектуальних здібностей.

 Особливості морфофункціональної організації та зв'язку мозочка. Реалізація зазначених функцій забезпечується наступними морфологічними особливостями мозочка:

 1) кора мозочка побудована досить однотипно, має стереотипні зв'язку, що створює умови для швидкої обробки інформації;

 2) основний нейронный елемент кори - клітина Пуркіньє, має велику кількість входів і формує єдиний вихід з аксонний мозочка, колатералі якого закінчуються на ядерних його структурах;

 3) на клітини Пуркіньє проектуються практично всі види сенсорних подразнень: проприоцептивні, шкірні, зорові,слухові, вестибулярні і ін.;

 4) виходи з мозочка забезпечують його зв'язок з корою великого мозку, зі стовбуровими утвореннями і спинним мозком.

 Мозочок анатомічно і функціонально ділиться на стару, древню і нову частини.

 До старої частини мозочка (archicerebellum) - вестибулярний мозочок - відноситься клочково-флоккулярная частка. Ця частина має найбільш виражені зв'язку з вестибулярним аналізатором, що пояснює значення мозочка в регуляції рівноваги.

 Стародавня частина мозочка (paleocerebellum) - спинальний мозочок - складається з ділянок черв'яка і піраміди мозочка, язичка, околоклочкового відділу отримує інформацію переважно від проприорецептивных систем м'язів, сухожиль, окістя, оболонок суглобів.

 Новий мозочок (neocerebellum) включає в себе кору півкуль мозочка і ділянки хробака; він отримує інформацію від кори, переважно за лобово-мостомозжечковому шляху, від зорових і слухових рецептирующих систем, що свідчить про його участь в аналізі зорових, слухових сигналів і організації на них реакції.

19. Середній мозок, його функції.

Середній мозок (mesencephalon) представлений четверохолмием і ніжками мозку. Найбільш великими ядрами середнього мозку є червоне ядро, чорна речовина і ядра черепних (окорухового і блокового) нервів, а також ядра ретикулярної формації.

 Сенсорні функції. Реалізуються за рахунок вступу в нього зорової, слухової інформації.

 Провідникова функція. Полягає в тому, що через нього проходять всі висхідні шляхи до вищерозміщених таламусу (медіальна петля, спииноталамический шлях), великого мозку та мозжечку. Спадні шляху йдуть через середній мозок до продолговатому і спинного мозку. Це пірамідне шлях, кірково-мостові волокна, руброретикулоспинальный шлях.

 Рухова функція. Реалізується за рахунок ядра блокового нерв (n. trochlearis), ядер окорухового нерва (п. oculomotorius), червоного ядра (nucleus ruber), чорного речовини (substantia nigra).

 Червоні ядра розташовуються у верхній частині ніжок мозку. Вони пов'язані з корою великого мозку (низхідні від кори шляху), підкорковими ядрами, мозочком, спинним мозком (красноядерно-спинномозковій шлях). Базальні ганглії головного мозку, мозочок мають свої закінчення в червоних ядрах. Порушення зв'язків червоних ядер з ретикулярної формацією довгастого мозку веде до децеребрационной ригідності. Цей стан характеризується сильним напруженням м'язів-розгиначів кінцівок, шиї, спини. Основний причиною виникнення децеребрационной ригідності служить виражене активуючий вплив латерального вестибулярного ядра (ядро Дейтерса) на мотонейрони розгиначів. Це вплив максимально відсутність гальмівних впливів червоного ядра та вищерозташованих структур, а також мозочка. При перерезке мозку нижче ядра латерального вестибулярного нерва децеребрационная ригідність зникає.

 Червоні ядра, отримуючи інформацію від рухової зони кори великого мозку, підкоркових ядер і мозочка про підготовлюваний русі і стан опорно-рухового апарату, посилають коригуючі імпульси до мотонейронам спинного мозку за руброспинальному тракту і тим самим регулюють тонус мускулатури, готуючи його рівень до можливої безпідставного рухові.

 Інше функціонально важливе ядро середнього мозку - чорне речовина розташовується в ніжках мозку, регулює акти жування, ковтання (їх послідовність), забезпечує точні рухи пальців кисті руки, наприклад при листі. Нейрони цього ядра здатні синтезувати медіатор дофамін, який поставляється аксональним транспортом до базальних ганглиям головного мозку. Поразка чорного речовини призводить до порушення пластичного тонусу м'язів. Тонка регуляція пластичного тонусу при грі на скрипці, листі, виконання графічних робіт забезпечується чорним речовиною. В той водночас при тривалому утриманні певної пози відбуваються пластичні зміни у м'язах за рахунок зміни їх колоїдних властивостей, що забезпечує найменші витрати енергії. Регуляція цього процесу здійснюється клітинами чорного речовини.

 Нейрони ядер окорухового і блокового нервів регулюють рух очі вгору, вниз, назовні, до носа і вниз до кута носа. Нейрони додаткового ядра окорухового нерва (ядро Якубовича) регулюють просвіт зіниці і кривизну кришталика.

 Рефлекторні функції. Функціонально самостійними структурами середнього мозку є горбки четверохолмия. Верхні з них є первинними підкорковими центрами зорового аналізатора (разом з латеральними колінчатими тілами проміжного мозку), нижні - слухового (разом з медіальними колінчатими тілами проміжного мозку). У них відбувається первинне перемикання зорової і слухової інформації. Від горбів четверохолмия їх аксони нейронів йдуть до ретикулярної формації стовбура, мотонейронам спинного мозку. Нейрони четверохолмия можуть бути полимодальными і детекторными. В останньому випадку вони реагують тільки на один ознака подразнення, наприклад, зміну світла й темряви, напрямок руху світлового джерела і т. д. Основна функція горбів четверохолмия - організація реакції настораживания і так званих старт-рефлексів на раптові, ще не розпізнані, зорові та звукові сигнали. Активація середнього мозку в цих випадках через гіпоталамус призводить до підвищення тонусу м'язів, почастішання скорочень серця; відбувається підготовка до уникання, до оборонної реакції.

 Четверохолмие організовує орієнтовні зорові і слухові рефлекси.

 У людини четверохолмный рефлекс є вартовим. В випадках підвищеної збудливості четверохолмий при раптовому або звуковому світловому подразненні у людини виникає вздрагивание, іноді вскакивание на ноги, вскрикивание, максимально швидке видалення від подразника, часом нестримне втеча.

 При порушенні четверохолмного рефлексу людина не може швидко переключатися з одного виду руху на інший. Отже, четверохолмия беруть участь в організації довільних рухів.