21. Властивості аналізаторів.

Аналізатори — це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму. Структура аналізатора – рецептор(сприймаючий утвір), чутливі нейрони, ділянка кори головного мозку.

У сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів – руховий, зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, шкірний, вестибулярний і вісцеральний. Проте в системі взаємодії людини з об'єктами навколишнього середовища головними при виявленні небезпеки виступають зоровий, слуховий та шкірний аналізатори. Інші виконують допоміжну, або доповнюючу функцію. Водночас необхідно враховувати також ту обставину, що є ціла низка небезпечних чинників (іонізуюче випромінювання, електромагнітні поля, ультразвук, інфрачервоне випромінювання), що створюють надзвичайно важливу біологічну дію на людський організм, але для їхнього сприйняття немає відповідних природних аналізаторів.

21. Пороги подразнення аналізаторів.

Пороги відчуття поділяються на абсолютні та відносні (диференціальні, різнісні); абсолютні пороги бувають верхніми і нижніми. Всі види відчуттів виникають при впливі відповідних подразників. Однак щоб викликати відчуття, необхідно, щоб інтенсивність подразника була достатньою. Перехід від невідчутних стимулів до відчутних відбувається не поступово, а стрибками. Мінімальна чинність подразника, що викликає ледве помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуттів. Подальше збільшення чинності подразників, що діють на рецептори, викликає або зникнення відчуття, або болюче відчуття (наприклад, гучний звук, яскравість, що засліплює очі). Верхнім абсолютним порогом називається максимальна чинність подразника, при якій ще зберігається адекватне діючому подразнику відчуття.

За величину абсолютного порогу приймається значення стимулу, приблизно відповідне 50% випадків виникнення і відсутності відчуттів. Нижній поріг дає кількісний вираз для відчуттів, що висловлюється зворотною залежністю: чим менше величина порогу, тим вище чуттєвість даного аналізатору.

Величина абсолютних порогів змінюється в залежності від різноманітних умов: характеру діяльності і віку людини, функціонального стану аналізатору, чинності і тривалості подразнення тощо.

Окрім величини абсолютних порогів, відчуття характеризуються також відносним (диференційним або різнісним) порогом. Це величина, на яку повинен бути змінений висхідний стимул, який вже викликає відчуття, щоб людина помітила, що він дійсно змінився. Для подразників середньої інтенсивності ця величина є постійною. Так, у відчутті тиску величина додатку, необхідного для одержання ледве помітної різниці, повинна завжди дорівнювати приблизно 1/30 вихідної ваги, для дії звуку 1/10, для дії світла 1/100.

Перейдемо до викладу психофізіологічних закономірностей відчуття.

Адаптація, або пристосування органу до тривалого впливу подразнику виражається в зміні чуттєвості - зниженні або підвищенні її. Розрізняють три різновиди цього явища:

28. Адаптація рецепторів. Особливістю всіх сенсорних рецепторів є їх здатність частково чи повністю адаптуватися до будь-якого постійного стимулу після деякого періоду його дії. Так, при використанні постійного сенсорного стимулу рецептор спочатку реагує високоїчастотою імпульсації в чутливому нерві, потім частота імпульсів поступово знижується аж до дуже низької частоти або генерація потенціалів дії повністю припиняється. На малюнку продемонстрована типова адаптація деяких рецепторів. Видно, що тільце Пачіно адаптується надзвичайно швидко, волосяні рецептори - приблизно протягом секунди, тоді як деякі рецептори суглобів і м'язові веретена адаптуються повільно.

Крім того, деякісенсорні рецептори адаптуються в набагато більшому ступені, ніж інші. Наприклад, тільця Пачіно адаптуються аж до повного припинення реакції в межах декількох сотих часток секунди, а рецептори в підставі волосся повністю адаптуються протягом секунди або більше. Всі інші механорецептори також адаптуються, ймовірно, практично повністю, але деяким для цього потрібні години або дні, тому їх називають неадаптірующіміся рецепторами. Найтриваліший періоддля повної адаптації механорецептори (з виміряних) становить приблизно 2 діб, що є характерним часом адаптації багатьох барорецепторов сонної артерії і аорти. Навпаки, деякі з немеханорецепторов, наприклад хеморецептори і больові рецептори, ймовірно, ніколи не адаптуються повністю.