- •11. Властивості синапсів
- •12. Фізіологічні властивості нервової тканини
- •13. Подразники та їх характеристика.
- •14. Зміни збудливості нервової тканини.
- •15. Явище центрального гальмування.
- •16. Спинний мозок, його функції.
- •17. Довгастий мозок, його функції.
- •18. Мозочок, його функції.
- •19. Середній мозок, його функції.
- •20. Проміжний мозок, його функції
- •Проміжний мозок, його функції.
- •Кора великих півкуль головного мозку, її функції.
- •Функції соматичної нс.
- •Функціональний антагонізм відділів вегетативної нс.
- •Функціональна спільність аналізаторних систем.
- •Властивості аналізаторів.
- •Пороги подразнення аналізаторів.
- •29. Взаємодія сенсорних систем.
- •30. Слуховий аналізатор
- •31. Вестибулярний аналізатор.
- •32. Больова рецепція, її особливість.
- •33. Смакова і нюхова чутливість.
- •34. Загальна характеристика організації довільних рухів.
- •35. Регуляція рухів, сенсорна корекція.
- •36. Рухові навички.
- •37. Особливості регуляції постави.
- •38. Закономірності умовно-рефлекторної діяльності.
- •39. Класифікація умовних рефлексів.
- •46. Уявлення про першу і другу сигнальні системи.
- •47. Слово як умовний подразник багатьох життєвих процесів.
- •48. Механізми утворення мови.
- •49. Абстрактне мислення.
- •51. Зовнішнє гальмування.
- •52. Внутрішнє гальмування.
- •53. Позамежове гальмування.
- •55. Функціональний стан мозку.
- •61. Види та форми пам'яті.
- •62. Рухова пам'ять.
- •63. Механізми пам'яті.
- •64. Можливості керувати пам'ятю.
- •65. Характеристика основних типів внд.
- •66. Сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів.
- •68. Значення інстинктів для забезпечення життєво необхідних функцій.
- •69. Класифікація інстинктів.
- •70. Механізми організації інстинктивної поведінки.
- •76.Сучасні уявлення про формування поведінкового акту.
- •77. Морфофункціональна основа нс (нейрон і нервовий центр).
- •79. Рефлекс і рефлекторна дуга.
- •80. Класифікація рефлексів.
- •81. Рухова пам’ять
- •82. Механізми пам’яті
- •83. Характеристика основних типів внд.
- •84. Сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів.
- •85. Інстинкти як вищі безумовні рефлекси.
- •86. Соматична і вегетативна нервові системи.
- •87. Значення вегетативної нервової систем для регуляції життєвих процесів в організмі.
- •88. Динаміка умовно-рефлекторної діяльності.
- •89. Види гальмування умовних рефлексів.
- •90. Функціональна система побудови поведінкового акту за п. К. Анохіним.
35. Регуляція рухів, сенсорна корекція.
Регуляція рухів
Скелетні м'язи - це основний і практично єдиний орган, що забезпечує активну взаємодію організму з навколишнім середовищем. За допомогою скелетних м'язів людина може впливати і на зовнішнє середовище, і на самого себе (на цьому грунтується застосування фізичних вправ). Для свого скорочення м'язи мають постійно отримувати збудливі команди від моторних центрів ЦНС. У людини скорочення скелетних м'язів спрямоване не лише на виконання справжніх цілеспрямованих локомоцій, а й на протидію гравітаційним силам, на збереження пози. Такі рухи називають позними. Переважна більшість рухів-рефлекторні, і їхнє здійснення потребує проходження нервового імпульсу через ланки рефлекторної дуги.
Різні моторні структури ЦНС мають постійно отримувати від відповідних рецепторів інформацію про положення, швидкість, прискорення руху окремих ланок. Вони забезпечують формування зворотного зв'язку, завдяки якому рефлекторна відповідь може змінитися, значно підвищиться точність рухів. Моторні рефлекси запускаються з великої кількості різноманітних рецепторів, починаючи з власних рецепторів м'язів (пропріорецепторів) і рецепторів шкіри й закінчуючи вестибулярними, зоровими та ін. Ці самі рецептори забезпечують корекцію рухів через зворотний зв'язок. Крім того, людина здатна виконувати цілеспрямовані свідомі рухи, команди до яких зароджуються безпосередньо в корі півкуль великого мозку.
Філогенез розвитку нервової системи відбувався від формування сегментарного відділу - спинного мозку - до переднього через послідовну появу проміжних відділів ЦНС. При цьому в кожному наступному відділі ЦНС формувалися рухові нервові центри, що за посередництвом попередніх (нижчих) включалися в регуляцію руху, не заміщаючи, а підпорядковуючи й модулюючи їхній вплив. Відбувалося це не стільки шляхом перетворення функцій нижчих структур, скільки за рахунок формування додаткових механізмів регуляції, що забезпечують виконання нових видів діяльності. У результаті всі центри, становлячи елементи ієрархічної системи, водночас діють як партнери. Це сприяло утворенню складної системи багаторівневого нервового центру, що дає змогу виконувати різноманітні рухи. Однак не слід забувати, що безпосередній вихід до м'язів усі вони отримують через мотонейрони спинного мозку, а м'язи лиця-через мотонейрони стовбура головного мозку.
Якщо аферентний нейрон безпосередньо контактує з а-мотонейроном спинного мозку, то такий рефлекс називають моносинаптичним. Переважна більшість моторних рефлексів належить до полісинаптичних, оскільки аферентний нейрон запускає рефлекс за допомогою одного або кількох вставних нейронів (див. мал. 36). Період від нанесення подразнення до відповіді у разі моносинаптичного рефлексу набагато коротший, тому що основний час у рефлекторній дузі витрачається на проходження збудження через синапси. Отже, що більше синапсів слід перебороти нервовому імпульсу, то прихованіший час рефлексу
Сенсорно-моторна інтеграція - це здатність сприймати інформацію за допомогою органів чуття, поєднувати цю інформацію з іншими відомостями, що зберігаються в пам'яті, фізично діяти відповідно до одержаної інформації [156].
Сенсорна інтеграція стосується переважно тактильного, вестибулярного, пропріоцептивного чуттів. При порушеннях функції тактильної системи люди можуть не бажати щоб їх торкалися, відмовлятися їсти харчові продукти певної структури чи носити одяг із тканин певної фактури. Чутливість до дотиків може проявлятися у відмовах стригтися або вмиватися. Діти можуть уникати таких занять як клеєння, гра з багнюкою чи малювання пальцями. Порушення вестибулярного апарату бувають двох видів. У деяких дітей спостерігається гіперчутливість до вестибулярної стимуляції. Такі діти побоюються гойдалок, ковзанок і похилих поверхонь. Вони з труднощами піднімаються і спускаються по сходах, непевно почуваються на нерівних і нестабільних поверхнях. Таким чином, ці діти побоюються навколишнього простору і звичайно виглядають незграбними. Зустрічається і протилежний варіант. При гіпо-активності вестибулярної системи малята постійно намагаються стимулювати її, активно шукають інтенсивних сенсорних відчуттів, наприклад, у результаті швидкого бігу, стрибків та обертань.
Ознаками дисфункції пропріоцептивної системи є незграбність, часті падіння, погана орієнтація в просторі, дивні пози тіла, мінімальне повзання в дитинстві, труднощі з маніпулюванням малими предметами (ґудзики, застібки), неохайність під час їжі, відмови брати участь у нових видах діяльності, що потребують активних рухів. Прояви порушення цих трьох систем бувають найрізноманітніші: діти можуть бути або занадто, або недостатньо реагувати на сенсорні подразники, вони можуть бути дуже активними або абсолютно пасивними, весь час рухатись або легко втомлюватись тощо [156,76-77].
Метою сенсорно-моторної інтеграції є допомога дитині в подоланні цих проблем, досягненні максимальної інформації від навколишнього середовища й власного тіла.
Кабінет для "Сенсорної інтеграції" має типове оснащення для стимулювання систем відчуття: качалки, гамаки, "сухі" басейни, наповнені кульками, матраци, наповнені водою, м'ячі, наповнені грубо здрібненим пінопластом, різнобарвні освітлювачі й таке інше.
Основними завданнями сенсорно-моторної інтеграції є:
1. Надавати дітям різноманітну сенсорну інформацію, щоб сприяти кращому узгодженню роботи їх центральних нервових систем.
2. Учити дітей гальмувати або модулювати непродуктивну сенсорну інформацію.
3. Поєднувати стимуляції різних систем.
4. Важливо уникати порушення протипоказань, які визначаються шляхом ретельного розпитування й обстеження.
5. Необхідно добитися високої мотивації в дитині й зберегти її. Разом з тим треба підтримувати певний рівень зосередження й не допускати в процесі занять надмірного ентузіазму й хаосу.
