5. Синоніми в діловому мовленні.

Від того, настільки правильної доречно дібрані слова, залежить точність і виразність нашого мовлення. Одне й те саме поняття може називатися по-різному. Наприклад, поняття „говорити” може бути передане кількома словами: говорити, казати, мовити, розмовляти, балакати, гомоніти (розмовне). Такі слова називаються синонімами.

Синоніми — це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням. Синоніміка – це явище, притаманне лексиці нашої мови загалом, а не лише лексиці художньої літератури й публіцистики. Адже явище синоніми означає наявність в мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки. Саме незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдино можливе в даній ситуації слово є причиною появи помилок в усіх стилях мови і в діловому також.

Здебільшого слова-синоніми об’єднуються у певний синонімічний ряд. Найуживаніше і стилістично нейтральне слово синонімічного ряду називають домінантою. Так, у синонімічному ряду дбати, піклуватися, турбуватися, непокоїтися, хвилюватися, тривожитися найуживанішим і стилістично нейтральним є слово дбати.

Синоніми відрізняються один від одного або семантичним (значеннєвим), або стилістичними відтінками. У зв’язку з цим синоніми поділяють на абсолютні, семантичні та стилістичні.

Абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і можуть вживатися в будь-якому контексті. (століття – сторіччя).

Семантичні синоніми відрізняються один від одного відтінками у значенні: давній – старий, колишній, древній, стародавній, старовинний. Названі слова близькі за значенням, але кожне з них має свій смисловий відтінок: давній звичай, старий лікар, колишні пацієнти, древні слов’яни, стародавня історія, старовинні ікони.

Стилістичні синоніми – слова, однакові за значенням, але різні за стилістичними відтінками й емоційним забарвленням: говорити – мовити – пророчити – верзти.

Бувають випадки, коли слова є синонімами тільки тоді, коли вжиті в прямому значенні. Тоді вони можуть виступати в однакових контекстах. Розглянемо це на прикладі слів хворобливий і хворовитий.

Хворобливий у прямому значенні найчастіше вживається, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком хвороби: хворобливий вираз очей, хворобливе марення. Наприклад: Увагу Тараса привернули його великі строгі очі й жовтуватий, хворобливий колір обличчя. (О. Іваненко).

У переносному значенні хворобливий означає ненормальний, з відхиленням від норми. Здебільшого в такому значенні слово передає відхилення від норми в бік збільшення, виражає надмірність почуттів чи риси характеру: хворобливе честолюбство, хвороблива любов (тобто надмірна). Наприклад: Мати любила свою одиницю без міри, без тями, якоюсь хворобливою, нервовою любов’ю (І. Нечуй-Левицький).

Хворовитий розмовні мові вживають для характеристики постійної ознаки людини, схильної до хвороби: бліде, хворовите лице, немічна та хворовита людина.

У переносному значенні слово хворовитий не вживається.

Деякі загальновживані слова мають занадто прямолінійний або експресивний зміст, тому можуть бути недоречними у діловому документі. У такому випадку їх замінюють на пом’якшуючі синоніми. Наприклад: погано — не досить добре, грубо — не ввічливо та ін.