5. Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.

Сукупність усіх слів, що є в мові, називається лексикою або словниковим складом. Наука, що вивчає лексику і фразеологію, називається лексикологією.

Слова, які мають лише одне лексичне значення, називаються однозначними. Однозначними найчастіше бувають терміни, назви конкретних предметів, власні назви (відмінок, суфікс; трактор, черевики; Харків, Дніпро).

Наприклад: Статуя – скульптурне зображення людини або тварини, звичайно на весь зріст.

Рейс – шлях за заданим, визначеним маршрутом, здійснюваний якимось транспортним засобом (судном, літаком, поїздом, автомобілем) з метою перевезення вантажу чи пасажирів.

У тлумачному словнику ці сова мають по одній словниковій статті.

Слова, які можуть уживатися в різних значеннях, називаються багатозначними. Це мовне явище має назву полісемії.

Наприклад:

Ринок. 1. Місце роздрібної торгівлі харчовими продуктами і товарами на певній території або в спеціально обладнаних приміщеннях; базар. 2. Сфера товарного обороту, сукупність актів купівлі і продажу товарів.

Компанія 1. (сукупність людей, держав та ін.) організація, товариство, громада, братство, спілка, ліга, асоціація, кооперація, корпорація; 2. (група людей, що перебувають у тісних стосунках) товариство, громада, ватага, браття, суспільство, панібратство.

Багатозначні слова містяться в тлумачних словниках в одній словниковій статті з нумерацією значень.

Використовуючи багатозначні слова, добирайте їх відповідно до значення, якого вимагає контекст (контекст – закінчений за змістом уривок тексту, необхідний для точного встановлення значення окремого слова чи виразу, що входить до нього). Пам’ятайте, що в цьому випадку одне слово служить назвою кількох різних предметів чи явищ дійсності.

Наприклад:

Адміністрація – 1. керівний орган установи, підприємства, організації; 2. збірне поняття: керівний персонал установи, підприємства, організації; 3. рідко: адміністрування.

5. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

Абревіатура – це складноскорочена назва, утворена з початкових букв імен власних або загальних, пишеться великими літерами (НЛО, АТС, АПН, УНІАН).

Однією з основних причин появи таких скорочень є тенденція до уникання надлишкової інформації.

Та сама кількість інформації передається в скороченому слові меншою кількістю знаків, ніж у співвідносному словосполученні. Наприклад, у слові ВНЗ (вищий навчальний заклад) кожна літера несе в шість разів більшу інформацію, ніж літера, що входить до складу співвідносного словосполучення (вищий навчальний заклад). Саме тому ініціальні скорочення виявилися найпопулярнішими.

Другою важливою причиною вживання значної кількості скорочень у мові ділових паперів є прагнення до економії місця, пов'язане з обмеженістю «площі» документа (адже фактом уже стало те, що укладачі сучасних ділових листів намагаються за всяку ціну вмістити всю інформацію на одній сторінці).

Вживання абревіатур пояснюється ще й прагненням уникнути повторення кількаслівних назв (як правило, повна назва організації, підприємства чи установи наводиться тільки один раз: в адресі, у штампі та ін.).

Традиції, що склалися у творенні і вживанні абревіатур, виникли насамперед на підставі доцільності, а тому й вимагають до себе якнайбільшої уваги.

Так, наприклад, усталилися межі тих понять, назви яких можуть бути скорочені. Це назви міністерств, головних управлінь, вузів, науково-дослідних установ та ін.

Не скорочуються, як правило, назви вищих урядових посад, назви середніх шкіл, деяких технічних виробів та ін.

Графічні скорочення.

При утворенні скорочень обов'язковою є вимога зрозумілості. Це досягається вдалим скороченням основи, за яким легко відновлюється і вся основа; скорочені основи стандартизуються (тобто зберігають свою форму в усіх новотворах: рад... укр... голов... швей... мед... та ін.).

У писемному діловому мовленні розрізняють два види скорочень: скорочення, призначені лише для зорового сприймання, і скорочення, придатні для вживання як в усній, так і в писемній мові.

Скорочення першого типу звуться графічними (або текстовими). Вони не мають граматичного оформлення (тобто ознак роду, числа, відмінка), а також відзначаються специфічним графічним оформленням: як правило, позначаються малими буквами (і т. д. та ін., н. е.), і при їх написанні вживаються дефіси (р-н, м-ць), крапки (тов., пром; і т. п.), повторення початкових літер (тт., рр.), дробове написання; (а/с, мл/ кг ваги). За своїм змістом — це назви адміністративних одиниць (м., обл., р-н, вул.), назви посад і звань (акад., проф., доц.), назви дат і календарних строків (м-ць, рр.), власне текстові скорочення (і т. д., та ін., і т. ін.), форми звертання (тов., гром.), назви окремих документів (квит., накл.) та ін.

Такі скорочення є нормативними, загальноприйнятими; вони зафіксовані в багатьох словниках, довідниках, а також у відомчих інструкціях і правилах діловодства. Так само усталеними є правила їх написання (після цих скорочених слів звичайно ставиться крапка і їх не можна розбивати переносом).

Другий тип скорочень виразно відрізняється від першого насамперед тим, що в них помічається тенденція до переходу в самостійні слова (тобто слова, що не повинні розшифровуватися, а зрозумілі й так). Ці скоречення вже почали відмінюватися, мають форми роду, позначаються великими літерами без крапок і пишуться без дефісів (дефіси вживаються лише тоді, коли до буквених приєднуються ще й числові позначення на зразок ІЛ-18, ТУ-104 та ін.).

Хоча серед абревіатур є дуже неоднакові утворення (ініціальні, складові, усічення слова, змішаний тип, поєднання складової частини з повним словом та ін.), проте довільне скорочення найменувань установ не допускається: слід користуватися тим типом скорочення, який зафіксовано в документації даної організації чи установи (або в спеціальних довідниках, інструкціях, статутах та ін.).

Що стосується найпопулярніших у діловому стилі скорочень, то переважають тут найменування буквені й буквено-цифрові (як свідчать спеціальні дослідження з цього питання).

Далі ми наводимо ті типи скорочень, які набули вже офіційного визнання (тобто практично стандартизувалися, що знайшло своє відображення в ряді словників, довідників, посібників та інструкцій). Це скорочення, які можуть бути вживані в усіх видах ділових паперів.

1. Поштові скорочення слів, що позначають населені пункти, назви місяців; телеграфні, технічні скорочення (м., обл., п/с).

2. Умовні позначення величин і одиниць виміру (см, мл, км, кг).

3. Скорочення, вживані у планово-обліковій документації (держбанк, квит. №. накл. №. техпромфінплан).

4. Традиційні текстові скорочення, наявні в писемних текстах усіх стилів (та ін., і т. ін; див., напр.).

5. Офіційні назви організацій, підприємств, установ (Кримконсервтрест, Донбас-водтрест, Грузіяфільм); сюди ж належать скорочені назви підвідділів, відділів та ін. (спецвідділ, главк, фінвідділ).

6. Назви матеріалів (лавсан, шкіріміт, ДДТ).

7. Назви виробів, пристроїв, машин (газ-51, запчастини, колінвал).

8. Назви документів (спецзамовлення, ГОСТ, техплан, техдокументація).

9. Назви посад, вчених ступенів і звань (член-кор., проф., канд. техн. наук, зав; зам; в. о., заст.).

Добираючи складноскорочене слово при написанні ділового папера, слід орієнтуватися на такі вимоги:

1. Скорочення не повинне збігатися за формою зі словом або скороченням, уже наявним у мові.

2. Скорочене слово повинно бути «прозорим»: воно має легко «розгортатися» в повне найменування (це правило не поширюється на скорочення, які вже стали самостійними словами типу лавсан).

3. При творенні скорочених слів не повинні порушуватися норми літературної мови, зокрема правописні.

4. Скорочення, які є назвами установ, підприємств, організацій, а також марок виробів та ін., пишуться з великої літери.

5. У звичайному поточному документі повна офіційна назва установи вживається один раз, далі вона змінюється скороченою назвою; відмова від скорочених назв у документі означає, що йому надається суворо офіційного, директивного характеру.

6. Скорочення типу Р. S. (латинське post scriptum — пізніше написане), N.В. (nota bene — поміть добре) та ін. у сучасному діловому листуванні не вживаються на тих же підставах, на яких не дозволяється щось дописувати після підпису: документ має бути чітко продуманим, композиційно бездоганним і смислове завершеним; тому в ньому немає місця для скорочень типу Р. S.

7. Скорочене слово повинне зберігати однакову форму в тексті документа: неприпустимо скорочувати те саме словосполучення по-різному або писати його то повністю, то скорочено в одному тексті (медична сестра, медсестра, м/с).

8. Для комбінованих (цифрових і буквених) скорочень існують такі правила написання: якщо цифра стоїть після букв, вона приєднується через дефіс (турбореактивний лайнер ТУ-104); у марках матеріалів цифрові знаки і буквені скорочення пишуться завжди разом (сталь Б2, аркуш формата А4).

9. Слово рік після дат, як правило, скорочують, залишаючи одну літеру р. (крапка обов'язкова); після кількох дат ставлять дві літери рр. (між ними крапки не ставлять, після них крапка ставиться обов'язково). Наприклад: 2007 р., у 2007—2008 рр.

10. Навчальний і фінансовий роки пишуться через похилу риску; перший з двох років пишеться повністю, другий скорочується на дві перші цифри, слово рік у цьому випадку пишеться в однині: у 2007/08 навчальному році.

11. Слова гривня і копійка при цифрових даних пишуться як грн. і коп.; скорочуються також слова тисяча, мільйон, мільярд, якщо вони стоять при цифрах (4 тис., 6 млн.).

12. Умовні буквені позначення механічних, фізичних, хімічних і математичних величин повинні точно відповідати державним стандартам.