- •Основні завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”.
- •Основні тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
- •4. Функції мови.
- •Стилі і типи мовлення.
- •Основні ознаки офіційно-ділового стилю.
- •Літературна мова.
- •Мовна норма. Види норм.
- •Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •Мова і професія.
- •Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Мова і думка.
- •Види, форми, прийоми розумової діяльності.
- •1) Судження;
- •2) Умовивід;
- •3) Поняття.
- •Основні закони риторики.
- •Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання.
- •Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно
- •5. З'ясуйте перед бесідою, чи мас ваш співбесідник відповідні
- •6. Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.
- •9. Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.
- •10. Підсумуйте результати бесіди.
- •Основні правила ділового спілкування.
- •Мовленнєвий етикет.
- •Професійна етика медичного працівника.
- •Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •Про правила етикету ділової телефонної розмови
- •Терміни і термінологія.
- •Лексика за сферою вживання.
- •Типи термінологічних словників
- •Пароніми та омоніми в діловому мовленні.
- •5. Пароніми у діловому мовленні.
- •Синоніми в діловому мовленні.
- •Фразеологічні звороти у мовленні медиків.
- •Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •1. Написання складних слів
- •2. Правопис географічних назв
- •3. Написання слів іншомовного походження
- •Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
- •1. Поняття морфологічних норм
- •2. Особливості використання іменників
- •3. Особливості вживання прикметників
- •Синтаксичні норми сучасної української літературної мови.
- •1. Особливості творення синтаксичних конструкцій
- •2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників
- •Види документів та їх класифікація.
- •Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •Автобіографія
- •2. Заява
- •3. Характеристика
- •Довідково-інформаційні документи.
- •Приватне підприємство «Україна»
- •310022, М. Харків, пл. Свободи, тел. 40-66-76
- •Оформлення довідково-інформаційних документів: доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •Етикет ділового листування.
- •Телеграма. Факс.
- •Поняття про акт.
2. Правопис географічних назв
Географічні назви можуть писатися залежно від структури разом, окремо і через дефіс.
Разом пишуться назви, утворені з прикметника та іменника, числівника та іменника, двох іменників за допомогою сполучних звуків о, е, и, напр.: Дніпропетровськ, П’ятихатки, Верболози, але Азово-Чорномор’я; з дієсловом наказового способу в першій частині, напр.: Гуляйполе; з другою частиною -град, -город, -піль, -поль, -абад, -акан, -бург, -ленд, -таун, -шир, -штадт, напр.: Сімферополь, Кемберленд.
Окремо пишуться назви, що складаються з прикметника та іменника, напр.: Біла Церква; з похідного від географічної назви прикметника та номенклатурного терміна, напр.: Середземне море; з іменника й порядкового числівника, який може стояти перед іменником або після нього, напр.: Залісся Перше; з імені та прізвища або імені й по батькові, напр.: село Івана Франка.
Через дефіс пишуться назви, утворені з двох іменників або іменника та прикметника, з двох імен або імені та прізвища (прізвиська) зі зміною форми другого компонента, напр.: Кам’янець-Подільський, Івано-Франківськ; іншомовні назви, напр.: Буенос-Айрес; слова з першими частинами соль-, спас-, усть-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також з кінцевими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд, напр.: Усть-Каменогорськ, Сан-Франциско; назви, утворені з іменників, що поєднуються українськими чи іншомовними прийменниками, сполучниками або мають при собі частку, артикль, напр.: Франкфурт-на-Майні, Лос-Анджелес.
3. Написання слів іншомовного походження
Слова іншомовного походження пишуться за такими правилами: звук л на письмі передається твердо і м’яко, напр.: бланк, лістинг; після л пишеться е, а не є, напр.: легат, левередж; в узагальнених словах приголосні не подвоюються, але в деяких назвах та в похідних від них словах зберігається подвоєння, напр.: сума, маса, тонна, Діккенс, голландський; на стику префіксів і коренів можуть поєднуватися однакові приголосні звуки, напр.: контрреволюція, іммобілізація; на початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и, напр.: іпотека, індосамент; сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється, а іе переходить в іє напр.: консорціум, опціон, орієнтація, коефіцієнт; у кінці невідмінюваних слів і після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, л в основах пишеться і, напр.: олігархія, боніфікація; після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш в загальних назвах перед приголосним виступає и, напр.: інжиніринг, утилізація; після голосних пишеться ї, напр.: альтруїзм, двоїстість; після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е, напр.: бар’єр, феєрверк; після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь, напр.: віньєтка, барельєф.
Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
1. Поняття морфологічних норм
Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.
За кожною граматичною категорією закріплена певна система відмінкових закінчень. Так, категорія роду представлена закінченнями -а(я), -о, нульовим в чол.р., -а(я), нульовим в жін.р., -о, -е, -а(я) в сер.р., категорія числа – закінченнями слів певного роду в однині і закінченнями -и, -і, -а(я) у множині. Оформлення граматичних категорій стабілізоване й усталене в українській мові. Інша річ, коли мова йде про варіантність у засобах вираження граматичних категорій. Варіанти на морфологічному рівні представляють собою видозміни форми однієї і тієї ж мовної одиниці у межах певної граматичної категорії, напр., у давальному відмінку – учителю й учителеві.
Морфологічні норми регулюють вибір варіантів граматичної форми висловлювання. Від вибору найдоцільнішої морфологічної форми, особливо коли в мові налічується кілька способів висловлення, залежить смислова точність, логічна послідовність, чіткість, багатство і різноманітність викладу думки. При цьому причиною появи помилок, особливо в офіційно-діловому стилі, є невластиве для нього використання певних морфологічних форм іменників, прикметників, числівників та інших частин мови.