5. Орфографічні норми сучасної української літературної мови.

Орфографічні норми встановлюють одноманітність написання слів

відповідно до усталених норм. Вони визначають правила написання слів

разом, окремо, через дефіс; вживання великої і малої літери; способи

переносу слів з одного рядка в інший; вживання апострофа; правила

правопису слів іншомовного походження: прізвищ, географічних назв; правила написання морфем тощо.

1. Написання складних слів

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться складні іменники, утворені за допомогою сполучних голосних (е, є, о) або без них з двох чи кількох основ, напр.: жиробанк, ціноутворення; з першими частинами пів-, напів-, напр.: півгодини, напівприбутковий; усі складноскорочені слова та слова зі складовими частинами екстра-, макро-, мета-, мікро-, мілі-, моно-, мульти-, псевдо-, соціо-, стерео-, супер-, фоно-, -граф, -графія, -логія, -метр і под., напр.: євростат, автокореляція, радіотехніка.

Через дефіс пишуться складні іменники, що означають близькі або протилежні за змістом поняття, напр.: купівля-продаж; професію, спеціальність, учений ступінь, державну посаду, військове звання, напр.: член-кореспондент, генерал-полковник; складні одиниці виміру, напр.: людино-день, кіловат-година; терміни, в яких одне слово є родовою назвою, а інше – видовою, напр.: банк-кореспондент, країна-боржник; іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, міді-, обер-, унтер-, штаб-(штабс-), напр.: міні-маркет, штабс-капітан; іменники з першою частиною пів-, яка стоїть перед власною назвою, напр.: пів-Києва, пів-Європи та інші слова.

Складні прикметники можуть писатися разом або через дефіс.

Разом пишуться складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом, напр.: антидемпінговий, інтервалютний; утворені від словосполучень з підрядним зв’язком між словами, напр.: авансодержатель, трудоінтенсивний (такі прикметники слід відрізняти від сполучень прислівника з прикметником чи дієприкметником, напр.: суспільно корисний, безстроково відпускний; прислівник пишеться окремо, бо він логічно наголошується, є членом речення); прикметники-терміни, напр.: самоокупний, конкурентоспроможний й інші.

Через дефіс пишуться складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс, напр.: віце-президентський, альфа-коефіцієнтний; між частинами яких встановлюється сурядний зв’язок, напр.: грошово-кредитний, адміністративно-господарський; перша частина яких закінчується на -ико, -іко, напр.: історико-культурний, механіко-математичний; прикметники з першими частинами військово-, воєнно-, напр.: військово-морський, воєнно-стратегічний, але військовозобов’язаний, військовополонений та інші.

Складні числівники передаються на письмі разом, окремо і через дефіс. Разом пишуться кількісні числівники, порядкові й подібні до них прикметники з останніми компонентами -сотий, -тисячний, -мільйонний, напр.: чотирнадцять, шістдесятий, кількамільйонний. Окремо пишуться складені кількісні, порядкові та числівники, до складу яких входить вираз з половиною й под., напр.: двісті тридцять сім, вісімдесят шостий, п’ять з половиною годин.

Складні займенники (заперечні з частками ні, ані й неозначені) пишуться по-різному. Заперечні займенники пишуться з частками ні, ані разом або окремо (їх правопис див. за правописом часток). Неозначені займенники з компонентами аби-, де-, -сь пишуться разом, а з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна- й под. – через дефіс, якщо між ними і займенниками немає прийменників, напр.: абищо, деякого, чогось, хтозна-який, але аби про що, будь у кого, казна з ким.

Складні прислівники пишуться разом, окремо і через дефіс.

Разом передаються прислівники, утворені з кількох основ, напр.: ввечері, втроє, мимоволі, насамперед; сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови, напр.: абикуди, деколи. Окремо пишуться прислівникові утворення іменників з прийменниками без, в, до, з, на, під, по, напр.: без відриву, під питанням; прислівникові конструкції, у яких основи розділені прийменниками, напр.: раз у раз, з року в рік; сполучення іменника у Н.в. з іменником в О.в., напр.: кінець кінцем, одним одна. Через дефіс пишуться прислівники, в яких повторювані слова розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками, напр.: всього-на-всього, де-не-де, але сам на сам; прислівники, утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -и, -ому, -єму, -е, напр.: по-нашому, по-моєму, по-братськи, по-п’яте; прислівники на-гора, десь-колись, десь-інколи, геть-чисто та інші.

Прийменники з повнозначними словами пишуться окремо, напр.: з каси, на рахунку, відповідно до, за вказівкою. Разом пишуться прийменники, утворені з кількох основ, крім тих, які починаються на з (зі-, із-), напр.: поміж, посеред, попереду, назустріч, але з-над, із-за.

Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом, напр.: адже, начебто У складених сполучниках усі компоненти пишуться окремо, напр.: через те що, після того як.

Частки з різними частинами мови пишуться разом, окремо і через дефіс. Разом пишуться частки аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як-, най-, -би, -б, -же, -ж, -то, ось-, он-, -ся (-сь), які стали префіксами, суфіксами або постфіксами у складі будь-якої частини мови, напр.: чимало, щодня, колись. Окремо пишуться частки із займенниками, якщо між ними є прийменники, напр.: аби з ким, ні з якими; частка же(ж), яка відіграє підсилювально-видільну роль, напр.: прийняв же, аби ж тільки; частки то, (о)це, та, які виражають значення вказівності, напр.: якби ж то, це відбулося, та провели та інші частки. Через дефіс пишуться частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, що входять до складу займенників і прислівників, напр.: хтозна-який, де-небудь; частки бо, но, от, то, таки, якщо вони стосуються лише одного слова і стоять після нього, підсилюючи значення, напр.: якби-то, аби-но, все-таки, але скільки ж то, таки треба.

Певними особливостями правопису характеризуються частки не, ні.

Частка не пишеться разом зі словами, які без неї не вживаються, напр.: непотріб, негативний; якщо слова з часткою не набувають нового, протилежного значення і їх можна замінити синонімами, напр.: достатньо – недостатньо (замало); у складі префікса недо-, напр.: недостача, недооцінений; з прикметниками і дієприкметниками, які виступають означеннями і не мають при собі пояснювальних слів, напр.: неспростовані факти; при зіставленні непротилежних ознак, напр.: річка нешвидка, а глибока; зі словом мати, напр.: довго немає зарплати, але він не має грошей. Окремо частка не пишеться з більшістю слів, напр.: не зробити, не можна, не під силу; зі словами за наявності протиставлення, напр.: не воля, а рабство; з дієприкметниками, коли вони мають при собі залежні слова, напр.: справа досі не доведена до кінця; якщо частка не становить одного поняття з наступним словом, а є лише запереченням, напр.: Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання; з прикметниками, дієсловами і дієприкметниками у функції присудка і якщо між часткою та прикметником-присудком можна поставити дієслово є, напр.: не близький світ, працю не закінчено, це приміщення не старе. Через дефіс частка не пишеться тоді, коли вона є префіксом і підкреслює однослівність, напр.: не-Європа, не-Київ, але нелюдина, неістота.

Частка ні пишеться разом зі словами, які без ні не вживаються, напр.: нівечити, нібито; у заперечних займенниках, прислівниках, напр.: нічого, аніякий, нізащо, ніскільки. Окремо частка ні пишеться в усталених сполуках, напр.: ні при чому, ні сяк ні так; якщо частку від займенника відокремлює прийменник, напр.: ні з ким, ні про кого.