50 Причини війни північноамериканських штатів за незалежність

Війна за незалежність в Північній Америці була прямим наслідком наростаючих протиріч між метрополіями і колоніями, особливо переселенським, якими були американські колонії Англії. Колонії швидко набирали сили, прагнучи до економічної та політичної самостійності, метрополії ж продовжували бачити в них тільки джерела сировини і величезних доходів. У 1763 Англія заборонила, наприклад, самостійні переселення на землі, захоплені у Франції на Заході країни. Колоністи могли отримувати промислові товари тільки з Англії, за цінами, встановленими Англією, і продавати сировину тільки Англії.

У середині XVIII ст. в Північній Америці налічувалося 13 не залежних один від одного штатів (губерній), поділяються на більш дрібні адміністративні одиниці. Населення колоній перевищувала 1,5 млн. чол. Усі найважливіші справи в окремих колоніях і дрібних округах вирішувалися в зборах всіх повнолітніх громадян, а в головних містах штатів - у зборах виборних представників від округів, прилічених до цих штатах.

Колоніями управляли губернатори, які призначаються англійським королем. Британський уряд мало піклувалася про нужду колоністів в далекій Америці і не надавало їм ніяких прав.

Своєкорислива політика британського уряду, спроби насадити велике землеволодіння, обмежити волю підприємництва, сваволя губернаторів і королівських чиновників, насильницьке розміщення в американських колоніях зростаючих контингентів англійських військ, введення «гербового збору» - нового податку, яким обкладалися і торгові угоди, і документи, і газети , та оголошення. Все це викликало різке невдоволення англійських поселенців. Напруженість у відносинах між англійськими колоністами владою і вилилася у збройне зіткнення в Бостоні між місцевим населенням та англійськими військами в березні 1770 р., під час якого солдати вбили кілька людей. У наступному, 1771 р. в Північній Кароліні англійські війська знову відкрили вогонь по мирному населенню.

Англійський уряд розраховував жорстокістю придушити суспільне невдоволення у колоніях. Але це призвело до прямо протилежних результатів. У 1774 р. виникли перші партизанські загони борців за незалежність колоній. 19 квітня 1775 відбулася перша битва між урядовими військами і партизанами. Регулярним малорухливим королівським військам партизани протиставили швидкість і ініціативу розсипалися на дрібні зєднання стрільців. Королівські війська зазнали великих втрат і змушені були безладно відступити. 51 Війна американських колоній Англії за незалежність.

Поблизу Бостона відбулася перша битва між урядовими військами і загоном колоністів. Королівські війська зазнали втрат і відступили. Так розпочалася війна за незалежність американського народу. Одна за одною колонії почали проголошувати про відокремлення від Англії.

1775 р. у Філадельфії розпочав роботу Континентальний конгрес представників усіх колоній, що повстали проти Англії. Він прийняв рішення розірвати відносини з Англією і створити американську армію, до якої увійшли раніше створені партизанські загони. Головнокомандувачем армії було призначено багатого віргінського плантатора Джорджа Вашингтона, який брав участь у війні проти французів та індіанців і здобув репутацію здібного воєначальника.

4 липня 1776 р. Конгрес ухвалив Декларацію незалежності - заяву про відокремлення від Англії та цілковиту самостійність колишніх колоній, що об'єдналися в Сполучені Штати Америки. День 4 липня і нині є національним святом американського народу.

Автором Декларації був Томас Джефферсон - віргінський плантатор і адвокат, буржуазний демократ, один із найвидатніших діячів американської революції.

У Декларації проголошувалися загальна рівність і найвищий принцип верховенства народу або народовладдя. Однак Декларація не скасовувала рабства, не припиняла винищення корінного населення Америки - індіанців.

Війна американців з британськими військами велася зі змінним успіхом. Навесні 1776 р. британська армія в Америці поповнилася військами з метрополії та найманцями з німецьких князівств, її чисельність досягла 60 тис. осіб. Англійське командування планувало захопити Нью-Йорк і розгорнути наступ у долині р. Гудзон, щоб відрізати від повстанців американський Південь. До кінця року англійська армія мала значні успіхи, але в ніч на Різдво 2,5 тис. американських солдатів переправилися через р. Делавер і завдали поразки ворогу поблизу Трентона. Перемогою американців закінчилась і битва під Пристоном.

Восени 1778 р. армії Дж. Вашингтона вдалося розгромити сильну англійську армію поблизу Саратоги. Однак улітку 1780 р. англійці перейшли в наступ на Півдні й здобули низку перемог над американською армією. Проте становище колонізаторів погіршувалось, оскільки у США з'явився сильний союзник - Франція. У лютому 1778 р. було підписано франко-американський договір, який передбачав допомогу американцям озброєнням і військовими силами.

У січні 1781р. американська армія завдала поразки англійцям на Півдні. Влітку того ж року американські й французькі війська під командуванням Дж. Вашингтона змусили капітулювати англійську армію поблизу Йорктауна. Англія вичерпала свої резерви й у березні 1783 р. змушена була припинити бойові дії.

У вересні 1783 р. на Паризькому конгресі було підписано договір, який юридично закріпив американську незалежність. Англія визнала незалежність США і розширення їхніх територій на захід до річки Міссісіпі. У результаті революційної війни в США було ліквідоване колоніальне панування Англії та встановлено республіку.