44. Висвітліть основні складові культурологічної концепції м.Я. Данилевського? Як пояснював дослідник виникнення та розвиток локальних цивілізацій?

М.Я. Данилевський — відомий російський природознавець, що здійснив спробу теоретично обгрунтувати концепцію багатолінійного і замкненого розвитку культури на основі застосування методології систематизації в біологічній науці. В історії людства він виділив одинадцять самобутніх типів культури: індійську, китайську, іранську, єгипетську, халдейську, грецьку, римську, аравійську, германо-романську і слов'янську. Кожний культурно-історичний тип виникає з етнографічного матеріалу, після того входить у період розквіту, а потім зазнає занепаду. Інакше, кожний тип культури проходить в основному три фази свого розвитку: етнографічну, державну та цивілізаційну. Перехід до цивілізації характеризується розтратою культурного потенціалу. Самобутність культури, на думку Данилевського, в особливому складі душі народу, тому його національний характер залишається незмінним при взаємодії культур. Його концепція стала одним з теоретичних джерел теорії панславізму і шовінізму.

45/ Які культурно-історичні типи виокремив М.Я. Данилевський? Вкажіть критерії такого поділу. Проаналізуйте, які закони руху та розвитку культур пропонує дослідник.

Російський філософ М.Я. Данилевський висунув ідею "культурно-історичних типів" (цивілізацій). Вони перебувають у безперервній боротьбі один з одним і з навколишнім середовищем. Кожна цивілізація проходить у своєму розвитку періоди змужніння, старіння й загибелі. Данилевський стверджував, що існує безліч цивілізацій, які всі разом виражають нескінченно багатий геній людства. Російський філософ поділяє всі народи на три основні класи: на позитивних творців історії, що створили великі цивілізації, або культурно-історичні типи; негативних творців історії, що, як гуни, монголи і турки, не створювали великих цивілізацій, але як "божий батіг" сприяли загибелі старезних відмираючих цивілізацій. Вони не можуть стати ні творчою, ні руйнівною силою в історії. Вони є етнографічним матеріалом, використовуваним творчими народами для збагачення своїх цивілізацій.

На думку Данилевського, лише деякі народи змогли створити великі цивілізації й стати "культурно-історичними типами". Філософ нараховує десять таких цивілізацій: єгипетська, ассирійсько-вавилоно-фінікійсько-халдейська, або давньосемітська; китайська; індійська; іранська; єврейська; грецька; римська; ново-семітська, або аравійська; германо-романська, або європейська.

Дві цивілізації - мексиканська й перуанська - загинули внаслідок насильницьких дій на ранній стадії розвитку. Як вважав Данилевський, можна назвати деякі основні закономірності, або закони виникнення, зростання і заходу цивілізацій.

1. Будь-яке плем'я або народ, що говорять на одній мові або належать до однієї мовної групи, становлять культурно-історичний тип, якщо вони духовно здатні до історичного розвитку й пройшли стадію "дитинства".

2. Для справжнього народження та розвитку культури народ повинен досягти політичної незалежності.

3. Основні принципи цивілізації одного культурно-історичного типу не передаються народам культур іншого історичного типу. Кожен тип створює власну цивілізацію. Так, численні спроби поширити грецьку цивілізацію серед неарійських або східних народів зазнали краху. У наш час англійці зазнали аналогічної поразки, намагаючись перенести європейську цивілізацію в Індію. Однак ця закономірність не поширюється на окремі елементи або ознаки цивілізацій, які можуть передаватися від однієї цивілізації до іншої.

За Данилевським, більшість цивілізацій є творчими не у всіх сферах діяльності, а лише в одній чи декількох. Так, грецька цивілізація досягла неперевершених висот в естетичній сфері, семітська - у релігійній, римська - у сфері права й політичної організації.

Прогрес людства, як вважає Данилевський, полягає не в тому, щоб усім іти в одному напрямку, а в тому, щоб усе поле історичної діяльності пройти в різних напрямках. Відповідаючи на запитання щодо причин ворожого ставлення Європи до Росії й слов'янства, Данилевський говорить, що Європа вже вступила в період занепаду, тоді як слов'янська цивілізація входить у період розквіту своїх творчих сил. Якщо європейська цивілізація виявилася двоскладною, тобто творчою у двох сферах: політичній і науковій, то російсько-слов'янська цивілізація буде три- або навіть чотирискладною (творчою) в трьох (чотирьох)сферах: релігійній, науковій, політико-економічній, причому головним чином у сфері соціально-економічній - створенні нового й правильного соціально-економічного порядку.

46. Охарактеризуйте теорію культури А.Д. Тойнбі. Що стверджував А. Тойнбі про осягнення історії світової культури?  Спираючись на останні досягнення історії та археології, Тойнбі виділяє 21 цивілізаційну систему. У це число він включає західну цивілізацію, православну (візантійську ортодоксальну), російську православну, перську, арабську (ісламську), індійську, далекосхідну, античну (Греко-Римську), сирійську, китайську, японо-корейську, мінойську, шумерську, хетської, вавілонську , єгипетську, Андскую, мексиканську, юкатанських, а також цивілізацію майя. На думку Тойнбі, з усіх вище перерахованих цивілізацій в даний час існує лише вісім (західна, візантійська ортодоксальна, російська, арабська, індійська, далекосхідна, китайська, японо-корейська), причому сім з них уже вступили в період занепаду. Тільки щодо західної цивілізації Тойнбі утримується від будь-яких оцінок, хоча в деяких місцях своєї книги він говорить про ознаки, що свідчать про її надлам. Крім розвилися цивілізацій Тойнбі називає також п'ять цивілізацій, що зупинилися в своєму розвитку (спартанську, оттоманську, полинезийскую, ескімоської і номадических), а також чотири нерозвинутих цивілізації, які можуть бути визначені таким чином в силу того, що вони зникли з історичної сцени в результаті зіткнення з більш потужними цивілізаціями. Слід сказати, що в останньому томі«Розуміння історії», що вийшов у світ в 1961 р ., Тойнбі відходить від вище викладеної схеми типологізації цивілізацій і дає дещо іншу їх диференціацію. Він говорить тільки про 13 розвилися цивілізаціях, в число яких він включає среднеамеріканскую (до неї входять, за його уявленнями, цивілізація майя, мексиканська і Юкатанська), Андскую, шумеро-аккадську (сюди, на думку Тойнбі відноситься і вавилонська), єгипетську, Егейське , цивілізації Інду, китайську, православну ортодоксальну, західну, ісламську (арабську). Всі інші цивілізації розглядаються Тойнбі як супутники будь-якої розвиненої цивілізації.  2.2 Ознаки типології цивілізацій  В основу типології цивілізацій Тойнбі кладе дві ознаки: наявність, як він пише, «універсальної церкви» і ступінь віддаленості від того місця, де зародилася та чи інша цивілізація. Диференціюючи цивілізаційні системи за критерієм релігії, Тойнбі вибудовує наступний ряд: 1) цивілізації, які ніяк не пов'язані ні з подальшими, ні з попередніми; 2) суспільства, ніяк не пов'язані з попередніми, але пов'язані з наступними; 3) цивілізації, пов'язані з попередніми , але менш безпосередньої, менш, як він пише, «інтимної зв'язком, ніж синівське спорідненість»; 4) цивілізації, пов'язані через всесвітню церкву з попередніми товариствами синівським узами, і, нарешті, 5) цивілізації, пов'язані з попередніми через релігію правлячої меншості.  Диференціюючи цивілізації за територіальною ознакою Тойнбі виділяє наступні групи: 1) цивілізації, прабатьківщина яких не співпадає повністю з територією попереднього «батьківського» суспільства, 2) цивілізаційні системи, межі яких частково збігаються з межами суспільства-попередника; 3) цивілізації, територія яких повністю наслідує територію тієї цивілізації, яка виникла у досить віддаленому минулому.  Тойнбі особливо підкреслює, що цивілізації завжди залишають помітний слід в історії, на відміну від примітивних (патріархальних) товариств, які не вносять істотного внеску до скарбниці світової культури. Тойнбі вважає, що їх ні в якому разі не можна ставити на одну дошку з першими, бо вони за своїми основними ознаками непорівнянні. По-перше, примітивні суспільства, на думку Тойнбі, мають значно більше коротким життям. По-друге, територія їх завжди обмежена, по-третє, вони всі малочисельні. До того ж знайомство з історією архаїчних суспільств показує, що їх розвиток часто-густо переривається насильницьким шляхом. Практично це відбувається завжди, коли вони стикаються з цивілізаціями, що мають більш значний технічний і культурний потенціал.  3. Фактори, що впливають на процес становлення цивілізацій  Фактори впливу можна розділити на дві групи, до першої з яких, вважає Тойнбі, слід віднести «силу інерції і звичаю». Дані обставини можуть затримати розвиток цивілізації на досить тривалий термін, іноді навіть на кілька століть. У другу групу детермінант розвитку цивілізацій Тойнбі включає фактор раси. Під расою англійський учений розуміє яскраво виражені психічні та духовні якості, які стали масовим явищем, які можна виявити в окремих суспільствах. Якості, властиві раси, не є вродженими, а виробляються в процесі історичної практики і в силу цього факту не відносяться до числа тих рис, які передаються у спадок.  Тойнбі особливо підкреслює, що подання про перевагу однієї раси над іншою, в даному випадку білої над усіма іншими, значною мірою зумовлено релігійними причинами. Подібні уявлення виникли в результаті колонізаторської політики вихідців з Європи, які, спираючись на расові забобони, обгрунтовували своє право на панування в завойованих країнах. На думку Тойнбі, у формуванні расизму білих величезну роль зіграв протестантизм, який створив передумови для всіх теперішніх та майбутніх расових конфліктів.  У результаті аналізу ролі фактора раси Тойнбі приходить до висновків: 1) розквіт суспільства і досягнення ним високого рівня в культурному відношенні «вимагає творчих зусиль більш ніж однієї рас» і 2) «расове пояснення людських вчинків і досягнень або некоректно, або хибно».

Отже, ми розглянули класифікацію цивілізацій Тойнбі, стадії їх розвитку, а також показали приблизне розвиток цивілізацій у майбутньому.

У цілому міркування Тойнбі побудовані послідовно, вони аргументовані, однак багато вчених вбачають разюча невідповідність між детальним викладом рясного кількості історичних подробиць і дуже недбалим, поспішним і логічно погано оформленим побудовою теоретичних узагальнень і висновків, які він робить на підставі наведених ним фактів.  Так, наприклад, Тойнбі барвисто описує різні випадки «Догляду-і-Повернення» творчих особистостей, але залишає зовсім неясним питання про те, навіщо все-таки їм потрібно «йти» і чи є їх «догляд» обов'язковим актом, який завжди передує їх виходу на арену історії.  Методологія досліджень Тойнбі дійсно представляє собою їх найслабше місце. Вона явно далека від наукової строгості.  Прагнучи будувати свої теоретичні конструкції як висновки з емпіричних даних, Тойнбі нерідко відступає від раніше сказаного, тому що залучені до розгляду нові факти не узгоджуються з ним. В результаті у нього з'являються неузгоджені і суперечать один одному затвердження.  Однак його це мало турбує. Так, він скрупульозно перераховує і по-різному класифікує знайдені ним цивілізації, але в той же час досить розпливчасто характеризує критерії, за якими вони виділяються. Через це їх число у Тойнбі постійно змінюється. Однак до самого кінця він так і не вважає за потрібне навести лад у своїй громіздкою систематиці цивілізацій.  Початкові позиції «раннього Тойнбі», який стверджував циклічність розвитку і рівноправність всіх цивілізацій, суперечать поглядам «пізнього Тойнбі», який проголошує, що західно-християнська цивілізація має унікальні, особливі переваги, які здатні зробити її фундаментом інтеграції всього людства, і саме в ній зароджується майбутня всесвітня церква, яка має об'єднати всі вищі релігії.  Тойнбі справедливо звертає увагу на те, що в сучасному світі йде боротьба двох тенденцій - роз'єднуючою і об'єднуючою. Він показує, що перша з них полягає в націоналізмі, а друга пов'язана з розвитком технології та культурними досягненнями цивілізацій.  У відношенні майбутніх зіткнень між Заходом і Сходом Тойнбі «як у воду дивився»: досить подивитися на конфлікт, військові дії Сполучених Штатів Америки в Іраку.  Віддаючи належне внеску Тойнбі у відстоювання ідей гуманізму, прогресу та об'єднання людства, необхідно, тим не менш, зазначити утопічність його погляду у майбутнє.