11. Охарактеризуйте культура та суспільство у розумінні р. Редкліффа-Брауна. З’ясуйте значення культури як сукупності функцій у його витлумаченні. Яка специфіка порівняльного методу вивчення культур?

Альфред Реджинальд Редкліф-Браун (англ. Alfred Reginald Radcliffe-Brown; 17 січня, 1881―24 жовтня, 1955) — британський соціально-культурний антрополог, один з засновників структурного функціоналізму.

Антропологія розумілася А. Редкліфф-Брауном як наука про людину і всіх аспектах людського життя (включаючи фізичну антропологію і археологію). Науку про культурах він ділив на дві частини - етнологію й соціальну (культурну) антропологію. Етнологія являє собою конкретно-історичне вивчення окремих народів, їх внутрішнього розвитку, культурних зв'язків між ними. Основний метод етнології - історична реконструкція. Соціальна ж антропологія має своїм завданням пошуки загальних закономірностей соціального та культурного функціонування та розвитку. Особливістю наукового кредо А. Редкліфф-Брауна було те, що він, на відміну від Б. Малиновського, не заперечив і історичного вивчення культур.

Загальнотеоретична концепція А. Редкліфф-Брауна спиралася на твердження, що всі види об'єктивної реальності являють собою різні класи природних систем (атом, молекула ... організм ... суспільства людей). Він підтримував точку зору Е. Дюркгейма, що суспільство є особлива реальність, несвідомих до індивідів. Будь-яка система визначається: а) одиницями (елементами), її складовими і б) відносинами між ними. Одиницями соціальної системи є "людські істоти як сукупності поведінкових явищ, а відносини між ними - це соціальні відносини". Соціальна система складається з: а) соціальної структури, б) загальної сукупності соціальних звичаїв і в) специфічних образів думок і почуттів, пов'язаних із соціальними звичаями.

Після 1931 А. Редкліфф-Браун розуміє предмет соціальної антропології більш вузько. Він відмовляється навіть від поняття "культура", використовуючи замість нього поняття "соціальна структура". Це призвело до того, що основними аспектами його досліджень стали політична організація різних культур, особливості систем спорідненості та їх роль в соціальних системах, функціональний аналіз структур первісних форм вірувань.

Надзадачу своїх досліджень "примітивних культур" А. Редкліфф-Браун бачив у тому, щоб на підставі розуміння та аналізу щодо простого, архаїчного суспільства удосконалювалася індустріальна цивілізація.

Особливістю функционалистской теорії культур (більшою мірою це стосується вчення А. Редкліфф-Брауна) була практична спрямованість досліджень. Прихильники цього підходу прагнули створити соціальну антропологію як прикладну науку, що забезпечує вирішення актуальних практичних завдань, насамперед у колоніях Великобританії. В першу чергу - це управління на територіях з домінуванням традиційних культур. Не без впливу установок функціоналізму була розроблена концепція "непрямого" управління, т. Е. З опорою на традиційні інститути влади і сформовану соціальну структуру. А ця практична задача вимагала відповіді на ряд питань, а саме: яка ієрархічна структура влади? на чому заснований авторитет вождів? які їхні суспільні функції?

Таким чином, одним з найважливіших підсумків розвитку функціоналізму була постановка і спроба вирішення завдання управління в культурах, що мають іншу природу, ніж західноєвропейські. Здійснити це починання передбачалося на основі знання структури та функціональної значимості елементів культур як цілісних утворень.

У функционалистским дослідженні культур по-новому було сформульоване питання про подальшу долю, майбутнє "примітивних" культур. Прихильники розглянутого підходу не поділяли ідей еволюціоністів в оцінці культур ("краще" - значить більш розвинене) і не підтримували їхню теорію обов'язкового стадіального розвитку всіх культур відповідно до еталонами європейської цивілізації.

Довгий час Б. Малиновський дотримувався точки зору максимального збереження архаїчності культур, їх традиційного способу життя. Більш складним виявилося вирішити завдання майбутнього розвитку "примітивних" культур у разі їх тісної взаємодії з індустріальною цивілізацією, що приводить до неминучої трансформації, ерозії архаїчних суспільств. Вихід з таких ситуацій Б. Малиновський бачив у допомозі з боку більш розвинених країн у процесі адаптації до технологічної цивілізації. Звичайно, можна критикувати Б. Малиновського за його наївно-утопічний погляд на соціальні процеси, що відбувалися в колоніях Британської імперії, але все ж необхідно визнати, що саме він сформулював питання про взаємодію сучасних і традиційних культур і показав його складність.

Ще одним істотним підсумком розвитку функціоналізму стала його націленість на розуміння інших типів культур, незвичайного, з точки зору європейців, способу життя, прагнення вивчити культуру зсередини, усвідомити інші культурні цінності. Зазначені аспекти функціоналістського розуміння культур були розвинені не тільки послідовниками функціоналізму, але й дослідниками культур, що не відносяться до даного напрямку, наприклад М. Херсковіц в його культурно-антропологічної концепції. З найбільш відомих продовжувачів структурно-функціонального підходу необхідно назвати Е. Еванс-Прітчарда (1902-1973) і його класична праця "нуер" (1985 р виданий російською мовою). До послідовників функціоналізму відносяться також М. Фортес, Р. Ферс, М. Глукмен.

Структурно-функціональний підхід зробив істотний вплив на соціологію США, в першу чергу на творчість Т. Парсонса, який застосував структурно-функціональний підхід для вивчення сучасної індустріальної культури. Найважливішим об'єктом дослідження стали США. Розглядаючи суспільство як цілісну систему, яка прагне зберегти стабільність, Парсонс виділив ряд функціональних підсистем (сім'я, освіта, економіка та ін.), Що забезпечують в сумі взаємодій рівноважний стан. Центральний предмет його досліджень - інтеграція особистості, соціальної системи та культури. Основна робота - "Соціальна система" (1951).

Значення функціоналізму для культурології полягає також і в тому, що та чи інша культура стали розглядатися вченими під кутом зору виконання різних функцій. У свою чергу, нерідко поняття культури зводиться до сукупності виконуваних нею функцій. Виділення функцій культури як цілісного утворення визначає напрями у вивченні культур і утворює ієрархічну структуру з функціональних підсистем етнокультурних спільнот. Предметом аналізу звичайно є: 1) субстанціальна, або підтримуюча, функція, що забезпечує виживання спільності; 2) адаптивна, або пристосувальна, функція, що служить для підтримки більш-менш гармонійних відносин між природним оточенням і етнокультурною спільністю; 3) функція збереження та відтворення традицій, релігійних вірувань, ритуалів, а також історії народу; 4) символічно-знакова функція культури, яка полягає у створенні та відтворенні культурних цінностей; 5) комунікативна функція культури, спрямована на забезпечення спілкування, передачі інформації, розуміння інших культур; 6) нормативно-регулятивна функція культури, яка полягає у підтримці якогось рівноважного стану в спільності, яка містить інституційні форми вирішення конфліктів; 7) компенсаторна функція культури, основне призначення якої - розрядка емоційного та фізичного напруження.