- •2/ Проаналізуйте витоки культурологічних теорій, визначте зміст поняття «культурантропологія» Які антропологічні концепції культури Вам відомі?
- •4. Охарактеризуйте еволюціонізм як парадигму культурного розвитку. Проаналізуйте витоки еволюціоністської теорії в культурології. У чому сутність ідей запропонованих л.Г. Морганом?
- •5/Охарактеризуйте концепцію культури е. Тайлора та її критику. Проаналізуйте вчення про пережитки як складову його концепції
- •3. Критика анімістичної теоріїТайлора
- •7. У чому полягає специфіка еволюціонізму англійського філософа г. Спенсера?
- •8. Назвіть основні постулати еволюціоністських концепцій та їх значення. Охарактеризуйте типи еволюціоністських концепцій (однолінійна, універсальна та багатолінійна).
- •9. Висвітліть формування функціоналістського напряму в культурології
- •11. Охарактеризуйте культура та суспільство у розумінні р. Редкліффа-Брауна. З’ясуйте значення культури як сукупності функцій у його витлумаченні. Яка специфіка порівняльного методу вивчення культур?
- •12. З’ясуйте значення структурно-функціоналістської концепції для культурології. Які функції культури стали предметом їх аналізу?
- •1) Количество энергии, добываемой на душу населения в год;
- •2) Эффективность технологических средств, с помощью которых энергия добывается и вводится в действие;
- •3) Количество благ и услуг, произведенных ради удовлетворения потребностей человека.[4]
- •16. Що означає поняття «технологічний детермінізм». З’ясуйте, яка структура культури за л. Уайтом.
- •17. Охарактеризуйте доробок Франца Боаса та його значення для розвитку культурологічної думки. Які вихідні принципи концепції культури а.Кробера були сформовані під впливом ідей ф.Боаса.
- •19. Яке значення антропології а.Кробера для становлення теоретичної культурології?
- •22. («Групова психологія» г.Лебона, г.Де Тарда
- •25. Проаналізуйте аналітичну теорію культури к.Г. Юнга
- •30. Основні засади культурології к. Гірца
- •32. Охарактеризуйте марксистську культурологію
- •37. Висвітліть у чому полягала «філософія життя» Фрідріха Ніцше
- •Висновки
- •44. Висвітліть основні складові культурологічної концепції м.Я. Данилевського? Як пояснював дослідник виникнення та розвиток локальних цивілізацій?
- •47.Концепція "круговороту локальних цивілізацій" а. Тойнбі
- •48. Які критерії типології цивілізацій а.Тойнбі? Поміркуйте, у чому полягає відмінність типологій а.Тойнбі та о.Шпенглера.
- •68. Які уявлення про культуру та її долю у концепції а. Швейцера?
- •69. Охарактеризуйте протестантський синтез та теологію культури п. Тілліха. Які типи культур виокремлює мислитель?
- •73/Проаналізуйте критику новоєвропейської культури р. Гвардіні. Вкажіть основні характеристики культури Нового часу згідно уявлень мислителя
- •71. Здійсніть компаративний аналіз католицької та православної інтерпретації культури.
- •76. Проаналізуйте та спробуйте витлумачити вислів м.Бердяєва «Смерть духа культури - цивілізація». Як розуміє м.Бердяєв поняття «культура» та «цивілізація»?
- •81. У чому сутність символічної концепції культури е. Кассірера? Яке витлумачення поняття символу згідно уявлень мислителя?
- •83. Вкажіть основні принципи та поняття семіотики культури. У чому полягає відмінність розуміння знаку в семіотиці від розуміння символу у символізмі, як співвідносяться знак та його значення.
81. У чому сутність символічної концепції культури е. Кассірера? Яке витлумачення поняття символу згідно уявлень мислителя?
Завершену і більш цілісну форму цей напрямок дістав у філософській системі Е. Кассірера (1874-1945). Абстрагуючись від особливостей функціонування культуротворчих процесів у сфері теоретичного і практичного розуму, Кассірер висуває ідею єдиного «світу культури», причому ідеї практичного розуму із регулятивних перетворюються у нього на конститутивні, тобто виконують роль світотворчих принципів. У цьому плані поняття символу є не що інше, як модифікація апріорних форм.
В руслі цієї теорії людина розглядається інакше, ніж у концепціях натуралістичного і позитивістського типу. Якщо Б. Малиновський робить акцент на біологічній потребі людини, а З. Фрейд зосереджує увагу на її підсвідомих імпульсах, то Е. Кассірер спрямовує аналіз на площину позабіологічнпх властивостей індивіда. Людина для нього вже не має «природи» як незмінного, біологічно обумовленого «однорідного буття», а має тільки історію. Можливість вільного вибору і вільної відповіді на явища навколишнього середовища є більш суттєвим моментом у характеристиці людини, ніж, скажімо, її потреби та інстинкти. Ця особливість обумовлюється тим, що культура виробляється людиною не як відповідь на потреби, а як відповідь на необхідність комунікації, як засіб спілкування і взаєморозуміння.
Людина живе не просто у фізичному всесвіті, а в символічному всесвіті, частинами якого є мова, міф, мистецтво, релігія, наука. Вони нагадують різноколірні нитки, з яких сплітається клубок історичного досвіду. Отже, живучи у світі символічного, людина не може інакше оцінювати дійсність, як крізь призму символічних форм, вона не стільки animal rationale, скільки animal symbol icum.
83. Вкажіть основні принципи та поняття семіотики культури. У чому полягає відмінність розуміння знаку в семіотиці від розуміння символу у символізмі, як співвідносяться знак та його значення.
Семіотика – загальна теорія знакових систем.
Діяльність — це спосіб існування людини. Специфіка людського образу життя, яку покликано фіксувати поняття культури, пов’язана насамперед з особливостями людської діяльності. Проте не всі дії людини є людською, розумною діяльністю. Коли ми дихаємо, приймаємо їжу або реагуємо на полум'я, то наші дії нічим не відрізняються від дій тварин. Особливостями людської діяльності є: по-перше, свідома постановка мети; по-друге, ціле покладання діяльності. Таким чином, людина колись навчилась діяти, щоб жити, тепер вона живе, щоб діяти.
Постійне формування все нових і нових завдань і засобів діяльності призводить до того, що люди поступово занурюються в штучно створений ними світ. В цьому відношенні культура протистоїть «натурі» — природі. «Культурне» — означає штучно створене, відмінне від того, що дане природою, утворилось природним шляхом, без втручання людини.
Створюючи культуру, люди відділяються від природи і створюють нове позаприродне середовище буття (іграшки та книги, одяг і меблі, скло і бетон, звуки музики та електричне світло). Сліди людського впливу має навіть те, що ми їмо та п'ємо, навіть повітря, яким ми дихаємо. Людство живе ніби на межі двох світів - існуючого незалежно від нього світу природи та світу матеріальної культури.
84. Висвітліть постмодернізм як феномен культури та його специфіка. У чому полягає особливість постмодерного дискурсу в культурології? Висвітліть роль та значення постмодерністських ідей для розвитку культурологічної думки.
Посмодерн, як твердить більшість самих постмодерністів – не так мистецтво, як тип мислення. Не так коло певних культурних явищ, як образ світорозуміння. Перед нами не зведення конкретних правил, а розпливчаста метафора, котра виражає деякий невизначений "стиль світовідчування".
Постмодерн як ціннісна мозаїчна протоплазма, всередині якої виникають найнеоднорідніші струми, стає чи не Абсолютом сучасної західної культури. Серед найхарактерніших універсальних трансформацій сучасної культури, що відбувається під впливом постмодернізму, найчастіше виокремлюють такі. По-перше, це наростання тенденцій, невизначеності, що виражаються у відкритості, плюралізмі, еклектизмі, неортодоксальності, невпорядкованості культурного життя. По-друге, провідною рисою постмодерністської свідомості є її іманентність, яка перетворює культурну діяльність на інтелектуальну гру, своєрідне метамистецтво.
По-третє, це перенесення інтересу з епістемологічної (закони пізнання) на онтологічну (закони буття) проблематику.Постмодернізм як особлива світоглядна концепція – має і свою форму художнього бачення світу.
Розглянемо ключові поняття і категорії культури постмодерну:
"Осанна сумніву" (Д. Затонський). Сумнів є лейтмотивом культури постмодерну. Не визнаючи авторитет розуму, постмодернізм піддає сумніву всю антропоцентричну традицію європейської культури, не визнає беззаперечності сучасної моделі світу та буття, що веде до "епістемологічної невпевненості", до релятивізму істини, до переконання, що найадекватніше опанування дійсності доступне не природознавчим і точним наукам та традиційній філософії..., а інтуїтивному поетичному мисленню, з його асоціативністю, образністю, метафоричністю та миттєвими одкровеннями інсайта". [40, c.213].
"Світ як текст" (Ж. Дерріда). Людська свідомість розглядається як сума текстів, що її утворюють. Безліч існуючих текстів, зрештою, і складають світ культури, вважають деконструктивісти.
Сам текст визначає реальність запропонованої ним моделі світу. "Вони (постмодерністи) не вимагають, аби створене ними сприймали за "дійсність", а "істину", тим більше за настанову, зумовлену певним світоглядним, ідеологічним девізом. Бо, на їхній погляд, створене і твірне є не більш (але і не менш!) як "текст", тобто дещо у своєму роді самодостатнє, покликане не імітувати життя, а з ним зрівнятися. [30, c.67]
Принцип "нон-селекції" (Д. Фоккема). Постмодерністи вважають неможливим і марним намагатися встановлювати будь-який ієрархічний порядок або систему пріоритетів в житті і творчості. Вони передають своє світовідчуття через свідомо організований хаос художнього твору. Звідси притаманний постмодерністському письму стильовий еклектизм, "схрещення епох", діалог культур.
"Подвійне кодування" (Ч. Дженкс). Цим терміном позначається властиве постмодернізму постійне пародійне зіставлення двох або більше "текстуальних світів", тобто різних способів семіотичного кодування, естетичних систем, чим, власне, для нього і є різні стилі. [40, c. 217]. Постмодернізм водночас і продовжує практику свого попередника модернізму, і зрікається її, оскільки він "іронічно долає", у свій спосіб заперечує стилістику свого "вчителя".
Інтертекстуальність (Ю. Крістева) – ключова категорія постмодернізму, що позначає різноманітні міжтекстові стосунки як всередині твору, так і за його межами. Цитатність такого письма передбачає багатоголосе відлуння попередніх текстів, що проглядають крізь текст твору, і перебувають із ним у діалозі. Цитати можуть бути прямими і непрямими, наявними і неявними, точними і трансформованими. Своєрідною "цитатою" може виявитися не тільки вислів, образ чи мотив, а й стиль, напрям,дискурс, певна культура. Це, за висловом У. Еко, "відлуння текстуальності": "...В усіх книгах говориться про інші книги... усякаісторія переказує історію, вже розказану. Це знав Гомер, це знав Арістотель, не кажучи вже про Рабле або Сервантеса [65, c.608].
"Увесь новітній постмодернізм, - підтримує цю думку Д. Затонський, - це нібито суцільне "ретро", уперте й водночас іронічно-бешкетне повернення на "круги своя". [30, c. 167].
"Смерть автора" (Р. Барт). Цей принцип є похідним від інтертекстуальної природи тексту. Якщо текст – це багатомірнийпростір, що складається з цитат з відсиланнями до безлічі культурних джерел, то "немає такого тексту, який би був породжений "особисто" і безпосередньо Автором: скриптор лише черпає з безмірного словника Культури". [53, c. 20]. Р. Барт вважав, що джерело тексту розташовується не в письмі, а в читанні.
Принцип розважальності. Культура модернізму була орієнтованою на елітного читача, масового ж "обслуговувала" поп-культура. Постмодернізм долає таке протистояння, поєднуючи розважальні елементи твору з вишуканими естетськими та семіотичними ідеями. Зрощення з поп-культурою постає ключовою ознакою культури постмодерну. Не дивно, що сучасні посмодерністські романи У. Еко, Д.Ж. Фаулза, В. Пелевіна є і творами високого мистецтва, і – бестселерами.
В кінці ХХ ст. сформувався постмодерністський напрям в культурології. Постмодернізм зазнав впливу багатьох сучасних інтелектуальних течій. Постмодерністське сприйняття дійсності проявляється у прагненні до деконструкції, децентралізації, відмові від авторитетів будь-якого рангу, у запереченні норм і традицій раціоналізму. У роботах Ж.-Ф. Ліотара, Ж.Делеза, Р.Рорті та ін. відстоюються цінності свободи у всьому, спонтанній діяльності людини, ігровому началі. Підвищується інтерес до ірраціонального і суб'єктивного, невизначеного, неясних форм. Постмодернізм, плюралістичний за своєю суттю, не боїться руйнування єдності існуючої культури, обґрунтовуючи неминучість трансформації культури у якісно нову форму. Різноманітність сучасних культурологічних, напрямів і концепцій дає уявлення про широту людського світогляду та світорозуміння і є узагальненням історико-культурного досвіду.
