1) Количество энергии, добываемой на душу населения в год;

2) Эффективность технологических средств, с помощью которых энергия добывается и вводится в действие;

3) Количество благ и услуг, произведенных ради удовлетворения потребностей человека.[4]

Уровень потребления и успешного использования энергии определяет скорость и сложность культурной эволюции. Надо учитывать, что при эффективном использовании энергии имеют значение не только технологическая оснащенность, но и социальная организация, использующая эту технологию. Уровень культуры, по Уайту, повышался по мере того, как возрастал годовой объем потребления энергии на душу населения. Но объем энергии -- не единственный значимый фактор культурного развития, хотя это наиболее важный и фундаментальный фактор. Средства использования энергии тоже значимы. Этот фактор выражается в производительности орудий и механизмов и в социальной организации, которая их использует. Притом что объем энергии остается постоянным, объем производимых потребительских товаров и услуг варьируется в зависимости от эффективности расходования энергии.

Культурная эволюция создала цивилизацию и довела ее до современного этапа, но она может и уничтожить человечество вместе с его культурой, если позволить ей обернуться против них.

Другой важный постулат Уайта, в котором он отходит от точки зрения большинства ученых,-- это утверждение, что человечество не может контролировать направление культурной эволюции, что культура, как он выражается, «подчинила и поработила человечество». Уайт принял доктрину культурного детерминизма, в которой экономические факторы играют доминирующую роль. Согласно уайтовским гипотезам, значимость и влияние личности будут зависеть от того, насколько она приспособлена к культурному окружению. Человек исключительных природных способностей может прожить и умереть в безвестности в условиях отсутствия необходимых культурных данных и обстоятельств для реализации его потенциала. И наоборот, определенная комбинация культурных событий способна заставить человека довольно посредственных дарований предстать гением. Неприятие Уайтом «личностной» трактовки культуры прекрасно соотносится с его базовой доктриной культурного детерминизма. Хоть он и был первым антропологом, написавшим статью «Личность и культура», он последовательно выступал против течения в антропологии, связывавшего личность и культуру, а так же против попыток объяснить культуры и культурные модели как результат деятельности личности. [2]

Технологический детерминизм проявился в интерпретации значения частей или слоев культуры. Культурная система состоит из трех уровней: "технологический слой в основании, философский наверху и социологический между ними". Технологический уровень первичен, вся культура основана на нем и зависит от него. Технология - это совокупность материальных, механических, физических средств и техники их исполь-зования. При помощи них человек как животный вид взаимодействует с природой. Технологический слой делится также на орудия и энергию. Он предопределяет содержание социологического уровня, состоящего в межперсональных отношениях. Философский или идеологический слой в культуре включает в себя культурные ценности, искусство и тому подобное, выражает технологические силы и отражает социальные системы. [2]

Л.Уайт, так же как и другие антропологи, рассматривает общество и культуру в качестве разнопорядковых явлений. Общество трактуется им как скопление живущих вместе организмов, обладающих социальной органи-зацией, которая есть аспект питательного, защитного и воспроизводящего поведения. Согласно Л.Уайту, культура, а не общество является специфической особенностью человеческого вида.

Л.Уайт определяет культуру как экстрасоматическую традицию, ведущую роль в которой играют символы. Символическое поведение он считал одним из главных признаков культуры.[1] Уайт видел в символах начало и основу человеческого поведения. Символ можно определить как вещь, ценность или смысл которой придают те, кто ею пользуется. «Вещь», потому что символ может иметь какую угодно физическую форму: он может иметь форму материального объекта, цвета, звука, запаха, движения объекта, вкуса. Значение, или ценность, символа ни в коей мере не порождается и не детерминируется свойствами, присущими его физической форме: цветом, соответствующим трауру, может быть желтый, зеленый или любой другой; пурпур не обязательно должен быть цветом королевской власти; у китайских правителей из Маньчжурской династии им был желтый. Значения символов порождаются и детерминируются теми организмами, которые их используют; человеческие организмы придают смысл физическим вещам или событиям, которые тем самым становятся символами. Одним словом, без символического общения в той или иной форме мы не имели бы культуры.

Большое внимание американский антрополог уделял выявлению специфики культурологического подхода, стремясь размежеваться с психологическим подходом к анализу культурных явлений. Правда, он не всегда обоснованно отождествлял его с положением о том, что человек есть причина культуры, что он - независимая величина, а обычаи, институты, убеждения есть производные, зависимые. Взамен психологического объяснения культуры, основанного на индивидуально-личностных качествах человека, он предлагает культурологическое.

Основной вклад Уайта как ученого заключается в трех пунктах:

1) возрождение и реабилитация (в измененном виде) учения о культурной эволюции, обоснованного и подкрепленного большим объемом информации, чем тот, что имелся в распоряжении эволюционистов старшего поколения (классических), и уточненного более пристальным анализом, чем кто-либо из ранних эволюционистов был в состоянии предпринять при рассмотрении предмета; 2) дальнейшее развитие и точное определение понятия культуры как главного объекта антропологического исследования; 3) настойчивое утверждение тезиса о том, что культура, как со стороны ее описания, так и с точки зрения эволюционного развития, должна быть вверена новой и самостоятельной науке, а именно -- культурологии, которая если не составляет всю антропологию, то, во всяком случае, является самым большим и важным ее разделом. [3] Уайт ввел термин «культурология» в науку, его учения были направлены на систематизирования культурологии как науки, на выведения ее структуры, основ, как у любой другой науки. Самое важное, что Уайт не является «кабинетным» ученым, что теорию он пытался вывести из своей практики как ученый антрополог, он исследовал жизнь и быт различных племен, сам был на раскопках и в экспедициях.

15. Проаналізуйте теорію символів та теорію культур Л. Уайта, який зміст вкладає дослідник у поняття «символ» та «символічна поведінка»?

Розробкою науки про культуру Л. Уайт займався все життя. У неї він включає з'ясування структури культури, аналіз співвідношення понять "культура" і "суспільство", критерій прогресу культур, теорію культурних систем і пояснення таких класичних проблем антропології, як екзогамія, системи спорідненості, еволюція форм шлюбу та ін. Значне місце в ній займає теорія символів.

У загальнотеоретичному аспекті Л. Уайт визначає культурологію як "галузь антропології, яка розглядає культуру (інститути, технології, ідеології) як самостійну впорядкованість феноменів, організованих відповідно до власними принципами та існуючих за власними законами".

Л. Уайт, так само, як М. Херсковіц та інші антропологи, розглядає суспільство і культуру в якості разнопорядкових явищ. Суспільство трактується ним як скупчення живуть разом організмів, що володіють соціальною організацією, яка є аспект поживного, захисного і відтворює поведінки. Згідно Л. Уайту, культура, а не суспільство є специфічною особливістю людського виду.

Л. Уайт визначає культуру як екстрасоматіческом традицію, провідну роль у якій відіграють символи. Символічне поведінку він вважав одним з головних ознак культури. Велику увагу американський антрополог приділяв виявленню специфіки культурологічного підходу, прагнучи розмежуватися з психологічним підходом до аналізу культурних явищ. Правда, він не завжди обґрунтовано ототожнював його з положенням про те, що людина є причина культури, що він - незалежна величина, а звичаї, інститути, переконання є похідні, залежні. Натомість психологічного пояснення культури, заснованого на індивідуально-особистісних якостях людини, він пропонує культурологічне.

Основні положення культурологічного підходу полягають у тому, що люди поводяться так, а не інакше, тому що вони були виховані в певних культурних традиціях. Поведінка народу, на думку Л. Уайта, "визначається не фізичним типом або генетичним родом, чи не ідеями, бажаннями, надіями і страхами, які не процесами соціальної взаємодії, а зовнішньої екстрасоматіческом традицією. Виховані в тибетській лінгвістичної традиції люди будуть говорити на тибетському, а не англійською мовою. Ставлення до моногамії, полігамії або поліандрії, відраза до молока, табуювання відносин з тещею або використання таблиці множення - все це визначається реакцією людей на культурні традиції. Поведінка народу є функцією його культури ".

Природно виникає питання, що ж визначає культуру. "Сама себе визначає", - відповідав Л. Уайт. Він розглядав культуру як самостійного процесу, в якому властивості культури взаємодіють, утворюючи нові комбінації і з'єднання. Наприклад, певна форма мови, писемності, соціальної організації, технології в цілому розвивається з попереднього стану. Культура асоціюється у Л. Уайта з потоком прогресивно розвиваються взаємодіючих елементів. "Потік культури тече, змінюється, зростає, розвивається відповідно до властивими йому законами". Сам же чоловік, його поведінка - "це тільки реакція людського організму на цей потік культури".

Захопившись критикою суб'єктивізму, психологізму та біологізму в розумінні культур, Л. Уайт відводив "людині - творцеві історії" третьорядну роль у функціонуванні динамічного потоку культури. Він розглядав людину як суттєвий фактор еволюції лише в процесі виникнення культури. "Коли ж культура виникла, її подальші видозміни зміни, розширення, зменшення - слід пояснювати без звернення до людини-тварині, індивідуальним або колективним ... люди необхідні для існування явищ культури, але вони не необхідні при поясненні їх еволюції і варіацій ... ".

Культурний процес, "потік культури" має в концепції американського еволюціоніста домінуюче значення. Але складається він знову ж з взаємодіючих, хоч і досить самостійних рядів елементів (частин, форм) культури, як і у Тайлора. Дійсно, біологічний індивід "людина-тварина" не потрібен для пояснення еволюції математики, грошового обігу та ідеології. На жаль, в культурологічній концепції Л. Уайта не знайшлося місця людині культурному. Йому відводилася роль пасивного глядача, та й то не в перших рядах партеру. Мабуть, такий стан речей багато в чому пояснювалося прагненням Л. Уайта надати предметно-речовий характер своєму підходу до культури. Протягом усієї своєї творчої діяльності він різко критикував визначення культур через моделі (зразки) поведінки. Він був не згоден з розумінням культури як теоретичної абстракції, логічного конструкту, "існуючого тільки в головах антропологів".

Л. Уайт вважав, що необхідно захистити культурологію від невловимих, невловимих, онтологічно не існують абстракцій і забезпечити її матеріальним, пізнаваним предметом дослідження. Він вважав, що "культура являє собою клас предметів і явищ, залежать від здатності людини до символізації, який (клас. - А. Б.) розглядається в екстрасоматіческом контексті". Роз'яснюючи словосполучення "екстрасоматіческій контекст", американський вчений виділяв два наукових підходи до вивчення предметів і явищ, пов'язаних зі здатністю людини до символізації. При розгляді їх у взаємозв'язку з організмом людини, т. Е. В соматичному контексті, вони будуть представляти людську поведінку і бути предметом психології. Якщо ж ці явища вивчати у взаємозв'язку один з одним, незалежно від організму людини, т. Е. В екстрасоматіческом аспекті, то вони стануть культурою, предметом для культурології.

У здатності людей до символізму Л. Уайт бачив вихідний елемент культури, що визначає ознака людства. "Символ, - пише він, - можна визначити як річ або явище, дія чи предмет, значення якого нав'язано людиною: свята вода, фетиш, ритуал, слово". Символ є, таким чином, сукупність фізичної форми та значення. Значення визначається культурною традицією, його не можна встановити за допомогою органів чуття або хімічного аналізу. Для ілюстрації Л. Уайт наводив приклад зі святою водою, яка за складом не відрізняється від звичайної. Він ввів поняття символічного поведінки, "в результаті якого створюються і сприймаються нерозрізненними органами почуттів значення". Вони підвладні лише раціональному осмисленню, вирішальну роль в якому відіграє мова. Слова є найважливіші раціональні символічні форми в культурі. Л. Уайт відводив певну роль знаковою природі культури. Він розрізняв два види знаків: пов'язаних з фізичною формою і незалежних від неї. Непідвладність світу символів почуттєвому сприйняттю підкреслювала раціональний, інтелектуальний характер культурних явищ (культурні коди, звичаї, поняття) в порівнянні з явищами світу тварин.