65.Визначити основні правила скорочення слів, використання абревіатур та графічних скорочень в діловому мовленні

Написання складноскорочених слів і графічних скорочень

Складноскорочені слова (абревіатури), утворені з початкових букв або звуків, незалежно від написання словосполучен­ня пишуться великими буквами (крапки між ними не став­ляться): Міністерство внутрішніх справ — МВС, житлово-ек-сплуатаційна контора — ЖЕК, державна автоінспекція — ДАІ, мале підприємство — МІГ, виробниче об'єднання — ВО, Україн­ська республіканська партія — УРП.

Великими буквами пишуться також складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: МАТО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, УЄФА.

Але малими буквами пишуться: загс, вуз.

Великими й частково малими буквами пишуться складно-скорочені слова на зразок Демократична партія України — ДемПУ, Конгрес української інтелігенції — КУІн.

Якщо складноскорочені іменники, утворені з початкових букв або звуків, відмінюються, то закінчення біля них допи­суються малими буквами: ЛАЗи, у ЖЕКу, з ВАКом.

У складноскорочених словах, утворених іншими способа­ми, усі частини пишуться з малої букви: районна державна адміністрація — райдержадміністрація, завідувач господар­ства — завгосп.

Але власні складноскорочені назви пишуться з великої букви: Дніпрогес, Донбас, Укрінбанк.

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Наприклад, пишемо: 4 кг, читаємо: чотири кілограми.

Слова на письмі скорочуються на приголосний: громадянин — гр., добродій — д., пан — п., наприклад — напр., область — обл., імені — ім., і так далі — і т. д.; але: нашої ери — н. є., острів — о.

У кінці графічних скорочень ставиться крапка: півн.-сх. {північно-східний), проф. (професор), р. {рік). Але крапка не ста­виться при скорочених назвах метричних мір: 5 кг, 10 км, 2 год ЗО хв, 4 мкФ тощо. Не ставиться крапка й між подво­єними буквами, що вказують на множину: pp. — роки, mm. — томи, пп. — пани.

Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місці пропущених букв ставиться лише дефіс (без крапки): видавництво — вид-во, район — р-н, фабри­ка — ф-ка, товариство — т-во. Такі скорочення не розрива­ються для переносу.

Частини скороченого словосполучення іноді розділяються похилою рискою: поштова скринька — п/с, військова части на — в/ч, метрів за хвилину — м/хв.

Не виділяється й префікс су- в слові сусід, префікс об- у слові обруч (колись дослівно означало «навколо руки») — і тепер ці слова сприймаються як непохідні. Внаслідок спро­щень збільшується кількість коренів у мові.

Перерозклад — пересування межі між морфемами в слові. Наприклад, у формах вертиш, вертить, вертимо і т. д. ко­лись виділялися закінчення -ш, -ть, -мо, нині —иш, -ить, -имо (пор. латинське verti-s, verti-t, verti-mus). У слові внутрішній ми тепер виділяємо префікс в- і корінь -нутр-, а колись тут виділявся префікс вн- і корінь -утр- (той самий, шо й у слові утроба).

Ускладнення — збільшення кількості виділюваних у слові морфем. Наприклад, слово вальці в українській мові сприй­мається як утворене від вал за допомогою суфікса -ець / -ц'. Насправді ж у цьому слові немає суфікса, воно запозичене з німецької мови — die Wahe, у якому суфікс не виділяється.

Перехід кореня в афікс (декореляція) спостерігається за дуже частого повторення його в складному слові. Наприк­лад, у словах людина, киянин, болгарин і под. (у множині: люди, кияни, болгари) елемент -ин- колись був рівнозначний слову один (пор. латинське unus «один», німецьке еіп «один»), а тепер сприймається як суфікс. Значення суфікса набуває корінь -лог- (від грецького lohos «вчення») у словах на зра­зок психолог, біолог, зоолог та ін. Значення префікса набуває займенник сам у словах на зразок самобутній, самозаспокої­тися, самосійка тощо (таких слів із частиною само- на­лічується близько 500).

Морфемний склад слова може змінитися і внаслідок різних фонетичних процесів.

Наприклад, у слові убозтво (убог + ство) унаслідок злиття звуків г і с змінився звуковий склад як кореня, так і суфікса (у таких випадках морфеми слід виділяти відповідно до сло­вотвірної моделі: корінь убог-, суфікс -ств-іі закінчення -о). У слові холонути в корені холод- випав звук д. У слові пісний у корені піст- випав звук т.

Чимало фонетичних змін у морфемах пов'язано із звуком -й-. В одних випадках він зберігся, як, наприклад, суфікс або частина закінчення в словах пір 'я [п'ір + й + а], кров 'ю І кров + йу]. В інших — він уподібнився до попереднього м'я кого приголосного, як у словах колосся [колос + й + а], мо­лоддю [молод' + йу]. А ще в інших — він зник, від н'ьог® залишилася тільки м'якість, як у словах листя [лист + й + а] вістю [в'іст' + йу]. Суфікс -й- колись був у похідних словах із кінцевим м'яким на зразок юнь [йун + й], зелень [зелен + й] твірна основа яких закінчується на твердий приголосний: юн(ий), зелен(ий).

Іноді, щоб з'ясувати справжній морфемний склад слова, треба вдаватися до етимологічних досліджень.

В діловому мовленні абревіатури виконують важливі функції - інформативної компресії та економії місця у ділових паперах. Вживати їх потрібно так, щоб вони були зрозумілими для всіх, хто читає документ. Тому при першому вживанні складноскороченої назви в тексті її потрібно розкривати в дужках, а потім уже вживати у скороченому вигляді, напр.: УЦЕПД (Український центр економічних та політичних досліджень), потім тільки УЦЕПД.

Абревіатури є однослівним еквівалентом скорочення. Це самостійні слова-іменники, що мають граматичний рід, можуть бути незмінними або відмінюватися за відмінками. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого словосполучення, напр.: НТР (ж. р.) - науково-технічна революція. В інших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною частиною скорочення, напр.: Донбас, загс - чоловічого роду, бо закінчуються на приголосний.