27. Плюралізм як основа майбутнього людського співжиття.

Оскільки демократія передбачає вільний для індивіда чи груп вибір можливостей і форм поведінки та діяльності, думок і вчинків, оскільки характерною для демократії є змагальність суб’єктів за роль і статус у системі влади, то важливим принципом демократії є плюралізм. Він означає визнання у політичному житті різноманітних автономних, соціальних і політичних груп, партій, організацій, ідеї яких перебувають у постійному зіставленні, змагальності, конкурентній боротьбі. Це конституційно-правове визнання допустимості різноманітних поглядів, підходів, позицій, концепцій у політичному житті.

Термін «плюралізм» походить від латинського слова «plus», «pluris», що означає «більше». Найпоширенішою в історичному минулому формою філософського плюралізму є дуалізм, згідно з яким матерія і дух виступають однаково первинними й автономними відносно одне одного началами або субстанціями.

У науковій літературі виділяють такі головні ознаки політичного плюралізму: різноманітність соціальних і політичних інтересів суб'єктів, змагальність політичних суб'єктів як джерело плюралізму; різноманітність центрів влади, система ваг і противаг; розподіл влади; виключення монополії якоїсь партії, групи чи лідера на владу, розвиток багатопартійності чи двопартійності; різноманітність каналів вираження інтересів, вільний доступ до них для всіх; гласність, свобода інформації; вільна боротьба політичних сил, змагальність еліт, можливість їх заміни; альтернативність політичних поглядів і дій у рамках та законності загальнолюдських цінностей.

Соціальне оточення є єдиним середовищем, в якому можливе становлення і гармонійний розвиток людини. Проте для повної самореалізації людини і дійсного прогресу людського суспільства потрібно, щоб людина не тільки мала право на індивідуальність і автономність, а звідси і на самостійність мислення, а й могла вільно його реалізувати. Незалежне сприйняття світу полягає в суб'єктивних оцінках, якими людина визначає оточуючу її реальність. У прагматизмі стверджується, що у кожної людини є своя філософія, що відповідає критеріям істинності й корисності, які людина вибудовує особисто для себе. Оскільки дійсність володіє багатьма формами, картина світу для кожної людини придбаває плюралістичні контури. Кожна людина будує, створює, «makes», за термінологією Шиллера, свою реальність відповідно до природженого темпераменту, духовного й інтелектуального рівня свого розвитку в межах свого безпосереднього оточення.

Європі ідеї плюралізму активно підтримував і розвивав Ф. К. С. Шиллер. Стрижньове значення, яке створює рух концептуальної думки в міркуваннях Шиллера, становить ідея про недосконалість істини, схильної до переосмислення, спростування іперевірки. ЗавдякисаамеШиллеру спостерігався поступовийперехід від поняття про єдину систему світу до концепцій системного плюралізму. Шиллер стверджував, що слід завжди пам'ятати про те, що абсолютизація одного поняття або дії веде до втрати багатьох інших.

Шиллер вважав, що з будь-якого становища можна знайти вихід за допомогою компромісу, діалогу або нової ідеї, виходячи з їх життєвих інтересів і соціальних прагнень. Шиллер не закликав людину відмовитися від пошуку істини. Він вважав, що в потоці реальності, в її незавершеності й мінливості полягає можливість становлення і розвитку. В постійному пошуку істини (quest for truth) людина знаходить новизну, зміну й успіх. Концепція плюралізму означала дляШиллера, як і для Джеймса, світ, у якому відбуваються реальні зміни, людина в ньому зазнає втрат, домагається успіху.

Значний внесок в теорію плюралістичної демократії було зроблено Р. Далем, який вважав, що суспільство не зводиться до простої сукупності окремих індивідів, воно є сукупністю відносин між індивідами та різними підсистемами, в результаті чого характеристики спільноти не зводяться лише до індивідуальних характеристик. Плюралістична теорія Р. Даля базується на дослідженнях розподілу влади в демократичному суспільстві.

Загалом політичний плюралізм у сучасному суспільстві є основою для досягнення таких демократичних цінностей, як свобода, рівність, справедливість. Поставши й розвиваючись в контексті ідеалів буржуазно-демократичних революцій, він безпосередньо пов'язаний із парламентською демократією, загальним виборчим правом, діяльністю профспілок. За сучасних умов плюралізм означає розвиток найширших можливостей участі громадян в управлінні суспільством, в ухваленні політичних рішень за участю союзів, партій, рухів і громадських ініціатив. Саме це дає підставу ототожнювати плюралістичне суспільство з гуманістичним, демократичним.

Це, однак, не означає, що плюралістична система є наскрізь ідеальною. У сучасному ліберально-демократичному суспільстві побутують і партикуляризм, і відчуженість від влади, і аномія, і сурогати колективізму, що дало підставу для різкої критики плюралізму. Проте більшість у політиці, науці, масовій свідомості орієнтується на плюралізм як чинник демократії, пов'язує розвиток політичної системи з удосконаленням його форм для унеможливлення диспропорцій.