- •1. Теоретико-пізнавальна й управлінська спрямованість політичного прогнозування.
- •2. Внутрішньополітичне і зовнішньополітичне прогнозування.
- •3. Основні типи політичних прогнозів.
- •4. Принципи політичного прогнозування.
- •5. Синергетика як універсальний принцип забезпечення достовірності прогнозу.
- •6. Основні етапи розробки прогнозів.
- •7. Типи моделей соціальних явищ і процесів.
- •8. Штучний інтелект та "івент-аналіз".
- •9. Державні рішення як об'єкт політичного прогнозування.
- •10. Прогнозування процесів суспільних модернізацій.
- •11. Порівняння типів державотворчих процесів.
- •12. Футурологія політики як науковий напрямок.
- •13. Концепції постіндустріального суспільства Олвіна Тоффлера і Даніела Белла.
- •14. Концепція інформаційного суспільства Джона Нейсбіта.
- •15. Ідея "кінця історії" Френсіса Фукуями.
- •16. Процес децентралізації та його значення для майбутнього світового розвитку.
- •17. Роль освіти для майбутнього світового ровитку.
- •18. Процес інформатизації і формування інформаційного суспільства.
- •19. Політичні ознаки епохи постмодерну.
- •20. Поняття "постмодерн" і "постмодернізація".
- •21. Мета і завдання моделювання міжнародних відносин
- •22. Концепція "нового світового порядку" Генрі Кіссінджера.
- •23. Концепція "зіткнення цивілізацій" Самуеля Хантінгтона.
- •24. Поняття культури в сучасному вимірі
- •25. Криза ідентичності та основні напрямки її подолання.
- •26. Демократичне поєднання політики і моралі.
- •27. Плюралізм як основа майбутнього людського співжиття.
- •28. Постматеріальні ціннісні орієнтації.
- •29. Основні напрямки гуманізації взаємовідносин суспільства й особистості.
- •30. Перспективи утвердження громадянського суспільства в Україні.
- •31. Поняття "прогноз" і "політичне прогнозування"
- •32. Основні характеристики політичного прогнозування
- •33. Об'єктивні підстави й умови політичного прогнозування
- •34. Методи політичного прогнозування
- •35. Роль методів колективної експертної оцінки і "мозкової атаки"
- •36. Результати і критерії ефективності політичного прогнозування.
- •37. Оптимальний підхід та оптимальні моделі у вивченні соціально-політичних процесів.
- •38. Моделювання механізму прийняття державних рішень.
- •39. Державно-політична стратегія соціальних перетворень.
- •40. Стратегічний кількісний аналіз процесів соціально-економіч¬ного розвитку держави.
- •41. Еволюція футуроорієнтованих підходів до опанування майбутнього в історії людської цивілізації.
- •42. Особливості зміни матеріальних і духовних основ розвитку су¬часної цивілізації.
- •43. Доповідь Римському клубові "Перша глобальна революція" а. Кінга і б. Шнайдера.
- •44. Гуманізація суспільства та її основні характеристики.
- •45. Характер сучасного етапу демократизації суспільства.
- •46. Політико-антропологічні ознаки процесу індивідуалізації.
- •47. Діалектика співвідношення дихотомій "модерн — постмодерн" і "модернізація — постмодернізація".
- •48. Домінування і заперечення "вестернізації" в ситуації постмодерну.
- •49. Факторний і кластерний аналіз у дослідженні міжнародних відносин.
- •50. Глобальні моделі взаємовідносин держав.
- •51. Нові соціальні рухи, орієнтовані на розвиток культури
- •52.Взаємозв'язок політики, культури й екології.
- •53. Основні принципи культурно-політичного розвитку постсучасного суспільства.
- •54. Напрямки подолання постноменклатурного синдрому й різноманітних проявів бюрократизму.
- •55. Категоріально-політологічна основа сучасного модернізаційного дискурсу.
- •56. Тенденції цивілізаційного поступу західного світу.
- •57. Незахідні моделі суспільно-політичних перетворень і перспективи навздогінної модернізації
- •58. Наслідки і напрямки модернізації українського суспільства.
- •59.Загальні тенденції подальшої еволюції національних держав.
- •60. Розвиток національних держав на пострадянському геополітичному просторі.
- •3. Дезінтеграція пострадянського простору як геополітичний процес, її вплив на економіку Республіки Білорусь
50. Глобальні моделі взаємовідносин держав.
Всесвітньовідомі вчені С Хантінггон, Г. Кіссінджер і 3. Бжезінський спробували викласти свої глобальні моделі взаємовідносин держав.
В останній своїй книзі Хантінгтонвикористовуючи цивілізаційний підхід, автор виходить з того, що в сучасну епоху світова політика вступає у нову фазу. "Держави-нації залишаться найбільш могутніми діючими особами в міжнародних відносинах, але найважливіші конфлікти в глобальній політиці відбуватимуться між націями та групами країн різних цивілізацій". Формування та структурування міжнародних відносин перестає бути справою виключно західного світу. На сьогодні не-західні цивілізації стають також активними акторами на світовій арені.
Відповідно Хантінгтон робить припущення, що фундаментальним джерелом конфлікту в цьому новому світі буде не ідеологія чи економіка, а передусім суперечності у сфері культури: головні конфлікти в глобальній політиці відбуватимуться між націями і групами країн різних цивілізацій, що сповідують різну релігію, різні цінності. Хантінгтон пропонує свою номенклатуру головних цивілізацій сучасності: західна, конфуціанська, японська, ісламська, хінді, слов'яно-православна, латиноамериканська (умовно додається африканська). Цивілізація, на думку автора, — це передусім культурна цілісність та спільність, причому спільність вищого мега-етнічного типу; широке угруповання людей за культурними ознаками та культурною ідентичністю, ширшим за яке є лише саме людство з його відмінностями від інших живих істот.
Великим досягненням міжнародно-стратегічної думки після припинення "холодної війни" вважається відома праця Генрі Кіссінджера.
На думку Кіссінджера, міжнародна система XXI століття характеризуватиметься певними суперечностями. З одного боку, це фрагментація, з іншого — дедалі зростаюча глобалізація. Зрозуміло одне, вже не буде чогось, схожого на порядок, що існував за часів "холодної війни". На міжнародній арені наймогутнішими, на його думку, будуть Сполучені Штати Америки, Європа, Китай, Японія і Росія, а, можливо, також Індія та деякі держави середні за розміром. Проте в умовах нового світового порядку може спостерігатися і певне безладдя, яке спричинятимуть держави, що не мають історичних атрибутів "держав-націй".
Основною ідеєю нового світового порядку є підтримка глобального балансу сил. Одним із інструментів такого балансу Кіссінджер вважає підтримку та заохочення економічних реформ. Але цього недостатньо. Найбільш корисним є створення структур на основі взаємодоповнення. Одні структури спираються на спільні політичні та економічні принципи за зразком міждержавних об'єднань західної півкулі. Інші структури функціонують, виходячи з принципів та інтересів безпеки, як це відбувається в регіонах Атлантики та Північно-Східної Азії.
Отже, Кіссінджер пропонує цілісну геостратегічну концепцію, яку можна визначити як концепцію постбіполярного глобального балансу сил.
Великий внесок у розроблення питань міжнародних відносин зробив ЗбігнєвБжезінський. На особливу увагу з точки зору моделювання та прогнозування розвитку міжнародних відносин заслуговує книга "Велика шахівниця", що була рекомендована самим автором як настанова у "стратегічному управлінні геополітичними процесами для тих, хто є виразником волі глобальної супердержави, прагнучи до встановлення у світі гегемонії нового типу".
Зрозуміло, що в даному випадку цією супердержавою є США, оскільки її вплив, на думку автора, підкріплюється складною системою союзів та коаліцій, що охоплюють весь світ. Таким чином вини-кає і відповідний міжнародний порядок, який несе на собі відбитки американської системи. Америка посідає домінуюче місце в чотирьох вирішальних позиціях світової влади: 1) воєнні можливості дуже великі; 2) в економіці вона залишається рушійною силою світового розвитку, незважаючи на конкуренцію з боку Німеччини та Японії; 3) в галузі технологій — абсолютне лідерство; 4) незважаючи на певну примітивність, американська культура є дуже привабливою, особливо для молоді.
Варто зауважити, що, якою б далекоглядною не була геостратегія США (у варіанті Г. Кіссінджера або у варіанті 3. Бжезінського), обидва ці автори вважають, що американське володарювання — явище тимчасове, оскільки світовій політиці через певний час вже буде невластивою концентрація влади в руках однієї держави. Але, з їх точки зору, це станеться лише після того, як Америка виконає свою роль єдиної супердержави. Проте слід пам'ятати, що світ — це все ж таки не шахівниця з обмеженою кількістю фігур та їх можливостей. В нашому сучасному світі завжди знайдеться місце для непередбачуваних, форс-мажорних ситуацій, появу і наслідки яких іноді спрогнозувати надто складно.
