12. Футурологія політики як науковий напрямок.

Різновидом сучасного соціального прогнозування є футурологія (від латинського future - майбутнє і грецького logos -поняття, вчення). Футурологія - це галузь суспільного знання, яка займається аналізом і виробленням концепцій майбутнього.

Вперше термін "футурологія" почав вживати з 1943 року німецький соціолог О. Флехтрейм для означення "філософії майбутнього". У 60-х роках XX століття виникло багато наукових центрів й організацій із вивчення майбутнього. Тільки у США створено в ті роки потужні наукові центри при Стенфорському, Гудзоновському, Прістрнському, Нью-Йоркському та інших університетах. Чимало подібних колективів виникло у європейських країнах. Найбільш відомим став "Римський клуб".

Усі численні прогнози можна звести до двох основних футурологічних напрямів: соціально-оптимістичного й еколого-песимістичного. Перший виріс із успіхів науково-технічної революції, другий - із економічних і екологічних криз та катастроф. Головними темами футурологічних прогнозів є: 1) проблеми екології; 2) проблеми демографії і голоду; 3) проблеми гонки озброєнь і збереження миру; 4) проблеми ресурсів; 5) проблеми моральної деградації; 6) проблеми економічного і соціального розвитку людства.

Найбільш відомі праці зарубіжних футурологів: О. Хакслі "Цей чудовий новий світ", Д. Оруелл "1984", Ж.Ж. Серван-Шрайбер "Всесвітній виклик", К. Жульєн "Самовбивство демократії"", Г. Кан "Наступні двісті років", Д. Шелл "Доля землі", Дж. Несбіт "Мегатенденції", О. Тоффлер "Футурошок", "Третя хвиля", "Зрушення влади", С Хантінгтон "Зіткнення цивілізацій", Ф. Фукуяма "Кінець історії"".

13. Концепції постіндустріального суспільства Олвіна Тоффлера і Даніела Белла.

Концепція «постіндустріального суспільства» Деніела Белла створена для теоретичного опису можливого шляху розвитку буржуазного суспільства. Постіндустріальне суспільство Белл визначає постіндустріальне суспільство,як «суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професійною групою і, що саме важливо, в якому впровадження нововведень у все більшому ступені залежить від досягнення теоретичних знань. Постіндустріальне суспільство передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якого на політичному рівні виступають в якості консультантів, експертів або технократів» [1]. Тобто, центральною ознакою «постіндустріального суспільства», за Беллом — це панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як передумову нової організації і структури суспільства. Основними елементами цієї структури стануть університети, наукові інститути, науково-дослідні організації. Оскільки «велика наука» перебуває поза ідеологією, то Белл намагається протиставити її «великому бізнесу».

Концепція "постіндустріального суспільства' О. Тоффлер.

У своїх працях Олвін Тоффлер не дає прямого визначення, ним же самим виведеним поняттю "постіндустріального суспільства'. Хоча через всю роботу він проводить думку про його принципово новий характер. Він це визначення дає описово, через перечислення елементів, які являються радикально новими для сьогоднішнього життя і докорінно змінюють життя нинішнього та майбутнього покоління. Про постіндустріальне суспільство він говорить: "Багато у виникаючому суспільстві є протилежним до традиційного індустріального суспільства. Це одночасно у вищому ступені технічнорозвинуте і антиіндустріальне суспільство. Це суспільство несе зміни, воістинно новий спосіб життя, котрий повинен бути заснований на диференційованих, відновлених джерелах енергії, на радикально переосвідчених школах і корпораціях майбутнього. Це суспільство несе з собою новий кодекс поведінки і виводить нас за межі концентрації енергії, грошових коштів та влади.