33. Об'єктивні підстави й умови політичного прогнозування

Однією з об’єктивних підстав політичного прогнозування вважається гносеологічний принцип, згідно з яким у світі не існує речей, явищ, процесів, яких неможливо пізнати, а можуть бути лише ще непізнані в даний час закони, окремі сторони і факти дійсності.

Об’єктивний характер прогнозування пов’язаний також з істиною, яка проголошує, що майбутнє тих чи інших політичних подій лежить у площині теперішнього часу, а все нове можна знайти в минулому. Водночас слід пам’ятати, що минуле не може бути безумовним орієнтиром для майбутнього.

У практично-політичному сенсі прогнозування являє собою багатоступінчатий процес наукового пошуку, який складають такі стадії:

1) постановка мети;

2) одержання інформації;

3) обробка інформації;

4) оцінка і аналіз інформації;

5) визначення перспектив і вірогідності реалізації прогнозу.

Ефективне політичне прогнозування можливе лише за умови постійного коригування прогнозів з урахуванням найновішої інформації. Прогнозування не можна розглядати як безумовну констатацію, що характеризується дієсловами „буде”, „станеться”. Воно має слугувати в якості умовної, інструментальної діяльності, що вкладається у формулу: „Може бути або станеться за певних умов”. Такий підхід, що знайшов відображення у працях В. Базарова-Руднєва, Б. де Жувенеля, Д. Белла, І. Бестужева-Лади, ряду інших футурологів, на сьогодні викристалізувався у концепцію „технологічного прогнозування” і є альтернативою спрощеним передбаченням, що виступають під іменем прогнозування й намагаються, як правило, дати відповіді на запитання: „Хто переможе на виборах?”, „Яким буде курс долара?”, „Хто стане президентом?” тощо [13].

34. Методи політичного прогнозування

Політичне прогнозування користується кількома методами: експертних оцінок, дельфійским, екстраполяції, аналогії, імітаційного моделювання тощо. Крім того, в рамках кожного методу існують десятки способів розроблення прогнозів. Найкращий ефект дає поєднання різних методів (табл. 28). Методи прогнозування

Метод екстраполяції. Цей метод ґрунтується на тому, що більшість політичних феноменів — процеси (явища), що тривають у часі і мають свою траєкторію руху, яку можна встановити, знаючи ланцюг минулих і сучасних подій Метод аналогії. На основі подібності умов, що викликали у або іншу подію в минулому, дозволяє зробити висновок про можливість події в майбутньому. Цей метод можна використовувати в прогнозуванні подій або окремих політичних феноменів

Метод сценаріїв передбачає опис можливих майбутніх подій у якому-небудь регіоні або у світі в цілому. Його використовують для опису картини розвитку конфліктних ситуацій, під час підготовки політичних рішень, розрахованих на більш-менш тривалу перспективу. Складання сценаріїв пов'язане з оцінкою тенденцій розгортання ситуацій, а в оцінці виражається суб'єктивне відношення до феномена з боку того, хто її робить Експертна оцінка. Виробляється за допомогою фахівців, досвід і знання яких у прогнозованій галузі проблем або відносин є загальновизнаними і перевершують знання інших людей у конкретній галузі прогнозу. Думка експертів виявляється методами опитування або ділової гри — групової діяльності експертів, що здійснюється за прийнятими в цій групі правилами у рамках розробленого сценарію

Метод моделювання. У його рамках знання про майбутній стан політичних відносин одержують шляхом створення умовного образу об'єкта

Метод експертних оцінок покликаний дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних сторін об'єкта прогнозування на основі обробки й аналізу сукупності індивідуальних думок експертів. Якість експертної оцінки, її надійність і обґрунтованість у кінцевому рахунку залежать від обраної методики збору й обробки індивідуальних експертних значень. Ця робота включає такі етапи: вибір складу експертів і оцінку їхньої компетентності; складання анкет для опитування експертів; одержання експертних висновків; оцінку погодженості думок експертів; оцінку вірогідності результатів; складання програми для обробки експертних висновків. Наступний — метод дельфійського оракула, або метод «Дельфі». Він передбачає складну процедуру одержання і математичної обробки відповідей. Прогнози, що одержуються за допомогою методу «Дельфі», будуються на дослідженні й об'єктивному знанні об'єкта з урахуванням суб'єктивних поглядів і думок, опитуваних щодо цього. При цьому велику роль відіграє інтуїція, що може підказати правильне рішення, оскільки вона ґрунтується на великому досвіді експерта. Безумовно, в таких випадках прогнози іноді виявляються помилковими, особливо довгострокові (а тим більше понаддовгострокові). Тому й інтуїтивний підхід далеко не завжди приводить до потрібних результатів, особливо при вирішенні завдань великої складності, а політичне прогнозування усе частіше зіштовхується саме з такими завданнями.

Звичайно за методом «Дельфі» можна виявити переважаюче судження опитуваних з обраного кола проблем. Він особливо придатний при складанні короткостро-кових прогнозів, передбачуванні локальних подій, тобто в порівняно простих випадках. Власне кажучи, метод «Дельфі» відноситься до варіанту методу експертних оцінок. Поряд з позитивними сторонами всі варіанти методу експертних оцінок мають недоліки: вони громіздкі, тому що багато часу йде на кожен цикл одержання відповідей експертів, що дають досить великий обсяг інформації. Крім того, оскільки метод заснований на інтуїції і суб'єктивних поглядах опитуваних, якість оцінки прямо залежить від кваліфікації експертів.При довгостроковому прогнозуванні використовується метод екстраполяції, умоглядного продовження на майбутнє тих тенденцій, що вже заявили про себе в сьогоденні. Метод екстраполяції спрямований на побудову динамічних (статистичних або логічних) рядів показників прогнозованого процесу з якомога більш ранньої дати аж до дати прогнозованої. Великий ефект при цьому дає використання формул складної екстраполяції, висновків теорії ймовірностей, теорії ігор, завдяки чому можна точніше оцінювати масштаби можливих зрушень в екстраполюючих тенденціях. За таким принципом були побудовані доповіді Римського клубу 60-х років, що застерігали про можливості вичерпання життєвих ресурсів планети, настання екологічних, енергетичних, сировинного криз.Застосовується також метод аналогії — порівняння положення справ у тій або іншій державі з аналогічним досвідом інших держав, подібними ситуаціями в історії.Останніми десятиліттями, особливо з розвитком кібернетики, набули популярності методи імітаційного моделювання. При цьому створюється спрощена, агре-гійована модель досліджуваного об'єкта (наприклад, системи міжнародних відносин). Потім за допомогою ЕОМ досліджується його еволюція. Цей метод знаходить розвиток в ігровому імітаційному моделюванні, що дозволяє розглядати альтернативні варіанти тієї або іншої ситуації шляхом введення в модель можливих суб'єктивних реакцій учасників подій.