53. Методичні прийоми показу

Найбільш численну групу складають прийоми показу, які дозволяють спростити спостереження об'єкту, виділяють його особливості, які непомітні при звичайному огляді, дають можливість екскурсантам в думках розчленувати пам'ятник на складові частини, домислити втрачені деталі, "бачити" не існуючий в даний час об'єкт в його первинному вигляді, історичні події, які відбувалися багато років тому.

Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника. Він є першим ступенем спостереження об'єкту. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається із слів екскурсовода: "А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первинне спостереження об'єкту, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод направляє увагу групи на визначення суті об'єкту, що дає екскурсантам можливість: а) скласти уявлення про історичну місцевість, де відбувалися дані події; б) представити даний об'єкт в природній обстановці; в) дати певну оцінку об'єкту; г) одержати уявлення про його природне оточення [10].

Другий варіант використання прийому попереднього огляду полягає в тому, що початком служить коротке вступне слово екскурсовода, в якому він орієнтує групу на те, що саме слід побачити в ході спостереження об'єкту, які його якості і конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані башти, дзвіниці, кріпосні стіни, мости і інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля битви, долини, річки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваній панорамі виявити композиційний центр і обернути на нього увагу групи. Інша особливість панорамного показу полягає в тому, що у поле зору екскурсантів потрапляє багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають тему, перейшовши від загального показу панорами до приватного.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Як вже мовилося раніше, термін "реконструкція" означає відновлення первинного вигляду (зовнішності) чого-небудь по залишках або письмових джерелах. Суть цього прийому полягає в тому, що словесним шляхом відновлюється первинна зовнішність історичної будівлі. Робить це екскурсовод, спираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові битви, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги і інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, вчених, композиторів, художників. Завдання вказаного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити пам'ятне місце, будівлю, споруду в їх первинному вигляді, історична подія, яка відбулася на даному місці.

Якщо будівля перетворилася на руїни (сліди війни, землетрусу, часу), провести зорову реконструкцію екскурсоводу допомагають його уцілілі частини і деталі. Якщо ж споруда не збереглася, на допомогу приходить наочна допомога "портфеля екскурсовода". Використовуються фотографії об'єкту, малюнка, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, в якій відбувалися події [10].

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Компетентність його дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але і дати зорове уявлення про нього.

Прийом зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які в даний момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій. Важливу роль в конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія.

При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до приватного. (Наприклад, ефективно використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на виробничі теми: "У цьому цеху був побудований перший в країні трактор").

Прийом абстрагування є уявним процесом виділення з цілого яких-небудь частин з метою подальшого глибокого спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмету (пам'ятника історії і культури, монументальної скульптури), які служать основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відвернення від інших об'єктів, розташованих поряд, на тій же площі або вулиці; б) однієї з частин будівлі (поверху, балкона, крильця та ін.) при відверненні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми. Цей прийом одержав свою назву від терміну "абстрагування", що означає уявне виділення, вичленення окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмету. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмету, будівлі з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам "не бачити" того, що не має відношення до даної екскурсії.

Прийом зорового порівняння. У екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння зорово сприйманого об'єкту з об'єктом, в думках ре конструйованим або показаним екскурсантам раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкту з іншим, що знаходиться перед очима екскурсантів.

При цьому порівнюють один з одним як схожі, так і різні по своєму зовнішньому вигляду об'єкти. Використання прийому зорового порівняння дає можливість екскурсантам представити дійсну величину об'єкту (наприклад, висоту пам'ятника, довжину кріпосних стін, ширину вулиці), дозволяє скоротити кількість цифр в розповіді, число використовуваних фактів і прикладів, час що витрачається на пояснення.

Одне із завдань даного методичного прийому – виявити характерні риси, особливості об'єкту, показати його оригінальність, неповторність. Підвівши підсумки "спостереження" екскурсовод називає схожі елементи двох об'єктів або їх відмінність один від одного [10].

Прийом інтеграції (відновлення, заповнення) побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкту в єдине ціле. Використання прийому інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього світу починається з вивчення одиничних предметів і фактів. Показуючи будівлю, споруду, пам'ятне місце, екскурсовод йде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, деталей, властивостей, в єдине ціле.