88. Сукупний попит та його модель. Чинники, що визначають сукупний попит. Крива ad.

Сукупний попит – це та кількість реального обсягу продукції (товарів та послуг), що їх покупці бажають придбати за кожного можливого рівня цін. Сукупний попит (AD) – сукупні витрати економіки на закупівлю товарів і послуг, які складаються із споживчих витрат (C), валових інвестицій (I), державних закупок (G) і чистого експорту (NX)

AD = C + I + G + NX.

Крива сукупного попиту – це крива з від’ємним нахилом. Від’ємний нахил відображає обернену залежність між рівнем цін і закупками реального національного продукту. Підвищення рівня цін зменшує величину сукупного попиту і навпаки.

На криву сукупного попиту впливають цінові та нецінові фактори.

Цінові фактори викликають рух по кривій сукупного попиту. До них відносять такі.

Ефект багатства (ефект Пігу) – зростання цін зменшує купівельну спроможність фінансових активів, а отже менше буде куплено реального національного продукту і навпаки.

Ефект процентної ставки – зростання цін збільшує попит на гроші, що викликає зростання процентних ставок, а, отже, зменшує інвестиції фірм і закупки населенням товарів у кредит.

Ефект грошової маси – зростання цін потребує більшої кількості грошей для обслуговування угод. При тій же номінальній грошовій масі це рівносильне скороченню реальної грошової маси в економіці. А це означає подорожчання грошей, що призводить до зменшення закупок, інвестицій, експорту.

Ефект валютного курсу – зростання цін веде до зростання процентних ставок й відповідно до підвищення обмінного курсу національної валюти порівняно до іноземних, а отже до скорочення національного експорту.

Нецінові фактори викликають зміщення кривої сукупного попиту. До них відносять такі.

Зміна економічної політики уряду (насамперед фіскальну і монетарну політику).

Зміна очікувань споживачів та підприємців.

Зміна економічної ситуації у зарубіжних країнах.

Нецінові чинники здатні змінити обсяги закупки національного продукту за незмінного рівня цін.

89. Сутність та методи вимірювання інфляції.

Інфляція – це помітне і стійке зростання індексу цін по відношенню до попереднього нормального рівня, який існував достатньо довгий період часу. Ознаки інфляції стали помітно проявлятися разом з широким поширенням грошей. Інфляційні процеси звичайно супроводжували циклічні коливання економіки, війни та зміни чисельності населення, викликані епідеміями чи неврожаями, спонтанні напливи грошової маси.

Інфляція є динамічним макроекономічним процесом, тому що вимірюється за допомогою індексу цін, який визначає загальний фактичний рівень цін по відношенню до базового. Інфляцію вимірюють за допомогою показника темпів інфляції:

де ТІ – темпи інфляції;

І₁, І₀ – відповідно індекс цін звітного і базового періодів;

p _1, р₀ – це відповідно ціни звітного і базового періодів на товари та послуги, що входять до споживацького кошика;

q₀ – кількість товарів та послуг, що входять до споживацького кошика;

і – це найменування товарів та послуг, що входять до спожчої корзини.

В економіці немає якогось одного виду інфляції, оскільки вона виникає під впливом багатьох факторів. Одні види інфляції зумовлює попит, інші — пропозиція. Тому й розрізняють два типи інфляції: інфляція попиту, інфляція пропозиції.

Інфляція попиту – це таке зростання цін, яке спричиняється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту порівняно із сукупною пропозицією.

Інфляція витрат – це таке зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції (середніх витрат), що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції. Двома основними джерелами збільшення середніх витрат є підвищення цін на проміжну продукцію, тобто на матеріальні ресурси (сировину, паливо, електроенергію тощо) і збільшення номінальної зарплати, яке не супроводжується адекватним підвищенням продуктивності праці. Для вимірювання інфляції на практиці найчастіше застосовують два види індексів цін:

Одним з найпоширеніших індексів для вимірювання рівня інфляції є індекс Пааше:

де – рівень інфляції;

p_1, р₀ – це відповідно ціни звітного і базового періодів на товари та послуги, що продаються;

q₁ – це обсяги продаж товарів та послуг в звітному періоді;

і – це найменування товарів та послуг, що продаються.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Розраховувати індекс споживчих цін можна за такою формулою: