105. Цінові та нецінові фактори сукупного попиту. Крива ad.

С укупний попит (AD) — це загальний обсяг вітчизняних товарів і по­слуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Су­купний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів: 1) ви­датків приватного сектора країни на споживання (С) та інвестиції (І);2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (G);3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорту)над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) - чистого експорту країни (NХ):

У_AD = С + І + G + NX.

Р-рівень цін

Q- реальний обсяг виробництва

На графіку сукупного попиту зміна рівня цін проявляється у переході економіки до нової точки рівноваги на кривій сукупного попиту. Вищому рівню цін Р2 відповідає менший обсяг сукупного попиту У2, внаслідок чого рівноважні умови сукупного попиту на кривій АD пересуваються з точки А в точку В.

Крива АД показує величину реальних витрат усіх макроекономічних субєктів для кожного рівня цін, коли інші умови не змінюються.

На величину сукупного попиту справляє вплив низка факторів, які умовно можна поділити на цінові і нецінові.

До основних цінових факторів, які реалізують обернену залежність сукупного попиту від ціни, відносяться:

• ефект відсоткової ставки (при зростанні цін покупцям товарів і послуг необхідно більше грошей для оплати угод, що спричиняє підвищення відсоткової ставки і зменшення сукупного попиту),

• ефект багатства (при зростанні рівня цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених фінансових активів з фіксованим доходом зменшується, що спричиняє скорочення попиту власників депозитів, облігацій, акцій),

• ефект чистого експорту (якщо внутрішні ціни підвищуються стосовно цін на аналогічну продукцію за кордоном, то покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам – зростання імпорту та скорочення експорту).

До основних нецінових факторів, вплив яких переміщує криву попиту, відносять: політико-економічні чинники (монетарна та фіскальна політика уряду – пропозиція грошей, оподаткування), зовнішні чинники (обсяг національного доходу в зарубіжних країнах, динаміка вартості активів та цін на ресурси, валютні курси), сподівання споживачів та підприємців (зміна в добробуті та кількості населення, заборгованості споживачів, обсязі надлишкових потужностей фірм, технології виробництва).

62. Основні макроекономічні проблеми та суперечності економіки України.

Основними рисами сучасного економічного становища України є:

значна заборгованість держави, окремих галу- зей і підприємств зарубіжним країнам;

відставання сектору економіки, який вироб- ляє товари, від сектору економіки, який їх спо- живає;

паливно-енергетична залежність від Росії;

надмірний контроль економіки з боку україн- ського уряду, що має ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;

криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом, розподілення між кла- нами найприбутковіших секторів економіки України;

«відірваність» України від світової економіки

Криза в Україні характеризується порушенням відлагоджених зв’язків між ключовими елементами фінансової та економічної систем держави, сис- тематичною незбалансованістю доходів і видатків бюджету, невпинним зростанням державної

заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових платежів тощо .

Поширення негативних тенденцій у світовій економіці, падіння попиту та цін на світових товарних ринках зачепило також Україну і вкрай негативно позначилося на становищі реального сектору економіки.

Глибока українська криза, яка ускладнюється впливом світової фінансово-економічної кризи, зумовлена насамперед серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять за межі фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широ- ких верств населення.

Зокрема, упродовж тривалого часу в Україні посилено підтримувалася політика, спрямована на підвищення грошових доходів населення, що не врахо- вувала показників зростання продуктивності праці і яка не брала до уваги можливостей товарного за безпечення (насамперед продовольчими та іншими товарами народного споживання).По-друге, супроводження кризи крахом більшості банків, а не падінням їх доходів внаслідок зниження потреби в інвестиціях при зменшенні можливості технологічного прогресу

63.Особливості інфляції в Україні Проблема інфляції має для України не стільки теоретичне, скільки суто практичне значення. Уже в 1991 р. - році проголошення курсу на незалежність - Україну охопила глибока інфляція (390% за рік), з якої вона остаточно не вийшла і в 2000 р. Українська дійсність дала багатий інфляційний матеріал, на базі якого можна перевірити та уточнити розглянуті вище теоретичні положення щодо сутності, форм прояву, причин та наслідків інфляції, а також виявити особливості перебігу інфляційного процесу в наших специфічних умовах.Безпосередньо особливість інфляції в Україні пов'язана ще одна з одною причиною- розвиток на фоні хронічної інфляції глибокої кризи неплатежів. Взаємна заборгованість господарюючих суб'єктів досягла до 2000 р. розміру, що перевищує річний обсяг ВВП. Постійно зростають неплатежі державного бюджету установам та працівникам бюджетної сфери, заборгованість перед бюджетом платників податків тощо. Це можна пояснити тим, що ужорсто-чення монетарної політики не супроводжувалося відповідними змінами у сфері реальної економіки та бюджетній сфері: зниженням витрат виробництва і збитковості, підвищенням платежів до бюджету, скороченням бюджетних витрат і дефіциту тощо.