7. Аналіз моделі мультиплікатора.

Під мультиплікатором у кейнсіанській теорії розуміють коефіцієнт, що показує зв'язок між збільшенням (зменшенням) інвестицій та величини доходу. Виражається він відношенням зміни доходу до зміни інвестицій, що обумовила її. Тобто відношення можна записати такою формулою:

де К - мультиплікатор; А Д - приріст доходу; А І - приріст інвестицій.

Якщо, наприклад, К = 2, то стійке зростання річного потоку інвестицій спричинить подвійний приріст річного потоку ВВП.

Принцип мультиплікатора обумовлений множинним ефектом першої інвестиції. Зростання інвестицій приводить до збільшення доходів продавців інвестиційних товарів. Ці доходи використовуються для придбання інших товарів та послуг, а це означає, що їх виробники також отримають вигоди від збільшення доходів і знову витрачатимуть їх частину на придбання товарів та послуг, хоча і менш активно. І цей процес триватиме на кожній стадії до того рівня, коли витрати на споживання наблизяться до нульової позначки. В результаті загальна сума товарів та послуг, створених для покриття доходів, спричинених первісною інвестицією, перевищуватиме останню на величину мультиплікатора.

При цьому мультиплікатор пов'язаний із споживанням, точніше, із граничною схильністю до споживання. Та частина одержаного доходу, що спрямовується на споживання, залежить від граничної схильності до споживання. Тому кінцевий приріст доходу визначатиметься тим, який його обсяг буде спрямовано на споживання усіма учасниками названого процесу. І чим вища величина граничної схильності до споживання, тим розмір приросту доходу в результаті мультиплікаційного ефекту буде більшим. Тому величину мультиплікатора можна визначити за формулою:

Оскільки гранична схильність до споживання є оберненою величиною граничної схильності до заощадження, то ГСС = 1 - ГСЗ. А тому формула мультиплікатора набуває такого вигляду:

Отже, величина мультиплікатора перебуває в оберненій залежності від граничної схильності до заощадження. А тому чим вища гранична схильність до заощадження, тим величина мультиплікатора буде меншою.

8. Аналіз суті та практичних висновків моделі економічного зростання р. Солоу.

Одним із найбільших досягнень теорії економічного зростання є розробка моделі Роберта Солоу. Свою модель Солоу побудував з урахуванням ідей як кейнсіанської так і неокласичної теорій. У кейнсіанської теорії Солоу запозичив функцію інвестицій, обсяг яких ставиться в залежність від доходу і норми заощаджень. Відповідно до неокласичної теорії він спирається на апарат виробничої функції, але фактори економічного зростання доповнює зростанням населення та технічним прогресом.

Графічна інтерпретація модифікованої виробничої функції представлена на рис. 

Виробнича функція, що представлена на рис. демонструє, як капіталоозброєність впливає на продуктивність праці . Нахил кривої виробничої функції є граничним продуктом капіталу (МРК), який показує на скільки одиниць збільшується продуктивність праці (y) при зростанні капіталоозброєнності на одиницю. Зі збільшенням крива виробничої функції стає пологішою, що свідчить про зменшення швидкості зростання граничного продукту капіталу.

Перший висновок стосується ролі технічного прогреса в економічному зростанні. Як показує аналіз моделі Солоу, вплив нагромадження капіталу і приросту населення на економічне зростання не є безкінечним, а обмежується досягненням економікою стійкого стану. Таке обмеження виникає тому, що нагромадження капіталу і приріст населення потребує збільшення інвестицій у фізичний капітал, а значить, збільшення суми амортизації. За цих умов збільшення заощаджень та інвестицій здатне спричиняти економічне зростання лише доти, доки економіка не досягне стійкого стану. Як тільки вона досягає цього стану, економічне зростання може підтримуватися тільки за рахунок технічного прогресу.

Здатність технічного прогресу викликати зростання економіки, яка знаходиться у стійкому стані, пояснюється тим, що він не вимагає збільшення інвестицій у фізичний капітал і тому не спричиняє збільшення суми амортизації. Проте він впливає на продуктивність праці фактичних робітників. Такий висновок випливає із формули продуктивності ефективної праці: . Звідси продуктивність праці фактичних робітників зростає: . Внаслідок цього загальний обсяг продукту, який визначається за формулою , збільшується швидше, ніж зростає населення, тобто з темпом . Це свідчить про те, що технічний прогрес є нескінченним фактором економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення, яке спостерігається в багатьох країнах світу.

Другий висновок пов’язаний з визначенням оптимальних обсягів нагромадження капіталу. Аксіоматичним є положення, згідно з яким економічне зростання не може бути самоціллю, а повинно здійснюватися заради збільшення рівня споживання. У моделі Солоу зазначене положення реалізується на основі Золотого правила нагромадження капіталу. Під Золотим правилом мається на увазі така норма заощаджень, яка забезпечує економіці стійкий стан з найвищим рівнем споживання.

Стійка капіталоозброєність, яка максимізує споживання, називається капіталоозброєністю за Золотим правилом, а норма заощаджень, що відповідає цим умовам, — нормою заощаджень за Золотим правилом. Для досягнення стійкої капіталоозброєності за Золотим правилом потрібно забезпечити відповідний рівень заощаджень. Якщо, наприклад, стійка капіталоозброєність менше рівня Золотого правила, то держава має стимулювати збільшення рівня заощаджень. Якщо, навпаки, , то має запроваджуватися політика, спрямована на зменшення рівня заощаджень.